Постанова

від 15.08.2012 по справі 25/5005/5288/2012(29/5005/954/2012)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2012 р. Справа № 25/5005/5288/2012(29/5005/954/2012)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. -головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дзержинець", с. Українка Криничанського району Дніпропетровської області на постановувід 31.05.2012 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 29/5005/954/2012 господарського суду Дніпропетровської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дзержинець", с. Українка Криничанського району Дніпропетровської області до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс.ЮА", м. Дніпропетровськ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Тущенко С.В. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2012 року порушено провадження у справі № 29/5005/954/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Айтекс.ЮА" (далі -Боржник, Товариство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дзержинець" (далі -Кредитор, Агрофірма) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2012 року Товариство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Тущенко С.В., якого зобов'язано виконати дії у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року (суддя - Д.М. Полєв) затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника, ухвалено ліквідувати Товариство, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі -Інспекція, ДПІ) звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року та направити справу на новий розгляд.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року (головуючий суддя -Джихур О.В., судді: Виноградник О.М., Верхогляд Т.А.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року скасовано, а справу передано для розгляду до суду першої інстанції.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дзержинець" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, ст. 91 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до норм ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 4 1 ГПК України).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника.

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор -це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують .

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом .

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника .

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства -Законом про банкрутство.

В апеляційній скарзі Інспекція жодним чином не посилається на наявність у Товариства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скарзі відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. Крім цього, до апеляційної скарги не були додані докази щодо проведення перевірки діяльності Боржника (накази щодо проведення перевірки стосовно Боржника, направлення на перевірку, вимоги до посадових осіб Боржника із вимогами надати для податкової перевірки відповідних документів податкової, бухгалтерської та іншої звітності та складення акту перевірки тощо).

При цьому, колегія суддів враховує, що ухвалою від 02.02.2012 року, яку також було направлено на адресу ДПІ, останню було повідомлено про порушення справи про банкрутство Боржника (а.с. 1). Згідно ж матеріалів звіту ліквідатора на запит останнього до податкових органів, зокрема, щодо наявності у Товариства податкового боргу, який (запит) був отриманий Інспекцією 20.02.2012 року (а.с. 64) жодних відповідей від цього податкового органу не надходило.

До викладеного слід додати, що виходячи з положень ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не був позбавлений права здійснити податкову перевірку після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом - у даному випадку після 14.02.2012 року (а.с. 33). А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган мав право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі встановлення факту відмови ліквідатора Товариства надати документи для перевірки, не позбавлена була права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно апеляційної скарги ДПІ не заперечувала звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, а лише правомірність порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство Товариства в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, питання щодо чого розглядалось та вирішувалось в судовому засіданні, коли була прийнята постанова про визнання Боржника банкрутом (постанова від 14.02.2012 року - а.с. 33-35), а не оскаржувана в апеляційному порядку ухвала.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Товариства не стосується її прав та обов'язків, тому Інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями частини 6 ст. 106 ГПК України.

На вказане суд апеляційної інстанції звернув увагу, зазначивши, що ДПІ не є кредитором Товариства (а.с. 111- на звороті), однак не надав цьому відповідної правової оцінки, розглянувши апеляційну скаргу ДПІ по суті.

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року не підлягав вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що здійснивши апеляційне провадження та розглянувши по суті апеляційну скаргу ДПІ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 року, суд апеляційної інстанції припустився порушень, зокрема, вимог ст.ст. 91, 106 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції в Амур -Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на згадану ухвалу господарського суду Дніпропетровської області підлягає припиненню.

Дійшовши вказаного висновку, касаційні вимоги про залишення без змін ухвали суду першої інстанції від 19.04.2012 року задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 210 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дзержинець" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 р. у справі № 29/5005/954/2012 скасувати.

3. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Амур -Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2012 р. у справі № 29/5005/954/2012 припинити".

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

С.В. Куровський

Постанова виготовлена та підписана 16.08.2012 року.