Рішення

від 09.08.2012 по справі 5011-11/7778-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/7778-2012 09.08.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегарент» простягнення 187 862,57 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаПросалова О.Є. -представник від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегарент»заборгованості у розмірі 187 862,57 грн.

В судовому засіданні 09.08.2012 представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 15 036,61 грн., в тому числі 142 449,74 грн. основного боргу, 5 943,76 грн. неустойки за прострочення сплати лізингових платежів, 462,96 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 1 180,15 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу № 2340L11/00 від 03.03.2011 щодо своєчасної та в повному обсязі сплати лізингових платежів.

Відповідач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань відповідача, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

03.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегарент»укладено Договір фінансового лізингу № 2340L11/00 (далі -Договір), відповідно до п. 1.1. Загальних умов якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця предмет лізингу (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов) та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених Договором лізингу та Загальними умовами.

Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується датою викупу або повернення предмету лізингу лізингодавцеві за умови повного розрахунку по платежах, якщо інше не передбачено умовами Договору лізингу (п. 2.1. Загальних умов).

У спеціальних умовах лізингу, а також в Додатку № 1 до Договору (Специфікація) сторони погодили, що предметом лізингу є легковий автомобіль Mercedes-Benz GL 450, 4700 куб.см.

На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування вказаний предмет лізингу, про що свідчить Акт приймання-передачі від 10.03.2011, який є Додатком № 3 до Договору та його невід'ємною частиною.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором фінансового лізингу.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом (стаття 2 вказаного Закону).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 6.1. Загальних умов Договору передбачено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку №2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною.

З умов Договору вбачається, що до складу лізингових платежів входять: перший лізинговий платіж та періодичні лізингові платежі. Перший лізинговий платіж складається з комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням Договору (комісія за організацію) та авансу ціни предмета лізингу. В свою чергу до складу періодичних лізингових платежів входять: відшкодування, яке є гривневим еквівалентом суми, визначеної в Графіку, помноженої на офіційний курс обміну валют, встановлений Національним Банком України, який діяв на день підписання Договору, та комісія лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування і яка не може бути меншою за 1 гривню.

Законом України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу (стаття 16 Закону).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ст. 193 Господарського кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте з матеріалів справи вбачається, що взяті на себе зобов'язання за Договором фінансового лізингу № 2340L11/00 від 03.03.2011 в частині своєчасної сплати періодичних лізингових платежів відповідачем не виконано. Сплата періодичних лізингових платежів здійснювалась відповідачем з порушенням строків, встановлених в Графіку (додатку № 2 до Договору), а оплата лізингових платежів № 13 -17 (в період з 05.04.2012 по 05.08.2012) взагалі здійснена відповідачем не була. Внаслідок цього в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 142 449,74 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 142 449,74 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 5 943,76 грн. неустойки, 462,96 грн. інфляційних втрат та 1 180,15 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

Пунктом 7.2. Загальних умов Договору передбачено, що у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за Договором лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5 943,76 грн., інфляційних втрат у розмірі 462,96 грн. та 3 % річних у розмірі 1 180,15 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір, у зв'язку із задоволенням позову, покладається на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегарент»(03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 39, кв. 13, ідентифікаційний код 36509494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232) 142 449 (сто сорок дві тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 74 коп. основного боргу, 5 943 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 76 коп. неустойки, 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 1 180 (одну тисячу сто вісімдесят) грн. 15 коп. 3 % річних, а також 3 000 (три тисячі) грн. 73 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2012

Суддя Ю.М. Смирнова