Рішення

від 13.08.2012 по справі 5011-70/7836-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/7836-2012 13.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)",

м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСІС ЕКСПРЕС ЛТД", м.Київ

про стягнення 11 432, 02 грн.

Суддя: Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. -пред. за довіреністю б/н від 01.03.2012.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСІС ЕКСПРЕС ЛТД" про стягнення 11 432, 02 грн. заборгованості за Договором від 26.09.2011 р. №26.09/11-1 по організації митно-брокерського обслуговування вантажів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов Договору №26.09-11-1 від 28.09.2011р., відповідачем не сплачена позивачу вартість наданих послуг по організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажу, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 10 263,06 грн. Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 862,61 грн. -суми пені, 172,93 грн. -3 % річних, 133,42 грн. -інфляційних втрат, 1 000,00 грн. -послуг адвоката.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.06.2012 року порушено провадження у справі № 5011-70/7836-2012 та призначено справу до розгляду на 09.07.12 року.

04.07.2012 р., через канцелярію Господарського суду м. Києва, представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання призначене на 09.07.2012 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію Господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.12р. відкладено розгляд справи на 13.08.2012р.

У судове засідання 13.08.2012р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 13.08.2012р. не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи містяться рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 09.07.12р., які свідчать про те, що відповідач був обізнаний про розгляд справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 14.06.12 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 09.07.2012 р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

13.08.2012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 13.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алексіс Експрес ЛТД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" (експедитор) укладено Договір транспортно-експедиційного обслуговування №26.09-11-1 від 28.09.2011р. (далі -Договір).

Пунктом 1.1. Договору, визначено, що даний договір регулює відносини сторін при виконанні експедитором доручень замовника по організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажів замовника за межами митного кордону України і до митного кордону України. При виконанні зобов'язань за даним договором експедитор вправі діяти як від свого імені, так і від імені замовника.

Пунктом 1.2. Договору, сторонами погоджено, що по кожній окремій поставці вантажу замовник складає Додаток до даного Договору з вказівкою на конкретні умови транспортно-експедиторського обслуговування цього відправлення. Такий Додаток є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, фактом виконання доручення експедитором, відповідно п. 1 Договору, є акт виконаних послуг з організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажу замовника. Датою виконання доручення експедитором є дата оформлення акту. При транспортуванні вантажів по системі »оплата експедитору вартості транспортно-експедиційних послуг згідно акту виконаних робіт здійснюється замовником.

Згідно п. 3.2. Договору, розрахунки по виконанню Договору здійснюються шляхом переказу грошових коштів замовником на р/рахунок експедитора згідно умов Договору, актів виконаних послуг у відповідності з узгодженими тарифами, вказаними в Додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.3. Договору, замовник зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати підписання акта виконаних послуг, відповідно п. 1 Договору, відшкодувати експедитору фактичні витрати, які були ним понесені у зв'язку з виконанням доручення та оплатити вартість його транспортно-експедиційних послуг згідно акту. У випадку порушення замовником строків оплати, експедитор має право нарахувати пеню з розрахунку 0,5 % за день від неоплаченої суми до моменту оплати на р/рахунок, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На виконання п. 1.2. Договору, сторонами складено Додаток до Договору (доручення на доставку вантажу авіатранспортом (експорт)), з якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСІС ЕКСПРЕС ЛТД" (клієнт) доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" (експедитор) організувати транспортно-експедиторське обслуговування вантажу, а саме паперових плакатів для наступної доставки в м. Балтімор, Меріленд, США. Місце передачі вантажу/місце пакування аеропорт «Бориспіль».

Судом встановлено, що на виконання умов Договору та Доручення на доставку авіатранспортом вантажу (експорт) позивачем надано відповідачу послуги: авіаперевезення вантажу за межами України за маршрутом Бориспіль-Балтімор, наземної обробки вантажу, оформлення авіа накладної, експедиційні послуги, за результатом надання яких вантаж доставлено авіаційним транспортом за маршрутом м. Київ, Україна -м. Балтімор, Меріленд, США та вручено вантажоодержувачу Distribution LTD», що підтверджується авіаційними накладними №№ 125-94948766 та 1EQС977, Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДУ-0003140 від 13.10.2011р. на суму 10263,06 грн. з ПДВ.

Крім того, факт виконання позивачем транспортно-експедиційних послуг за Договором та Дорученням на доставку авіатранспортом вантажу (експорт) підтверджується листом №43 від 10/07/2012 року Представництва в України British Airways, в якому повідомляється, що згідно авіанакладних HAWB 1EQC977, MAWB 125-94948766 авіакомпанією було доставлено вантаж (паперові плакати) за маршрутом аеропорт «Бориспіль», Київ, Україна -аеропорт «Балтімор», Меріленд, США. Відправником (власником) вантажу є ТОВ «Алексіс Експрес ЛТД», експедитором є ТОВ «ДХЛ ЛОГІСТИКА (Україна)», отримувачем вантажу є eedom Distribution LTD».

Вказані послуги з перевезення було виконано позивачем в повному обсязі та без будь-яких зауважень з боку відповідача, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДУ-0003140 від 13.10.2011р. на суму 10263,06 грн. з ПДВ.

У зв'язку з виконанням позивачем транспортно-експедиційних послуг за Договором, останнім було виставлено рахунок-фактури № IEV-002097 від 13.10.11р. на суму 10263,06 грн. з ПДВ, згідно з яким строк сплати рахунку встановлено до 02.11.11р.

Однак, як зазначає позивач в позовній заяві, відповідачем оплата за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги за Договором здійснена не була, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 10 263,06 грн.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 30.03.12р., відповідно до якої позивач просив оплатити в повному обсязі вартість наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг.

Листом №17/04 від 17.04.2012р. відповідач повідомляв, що від виконання зобов'язання не відмовляється, однак, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем, виконати зобов'язання не має можливості.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження оплати відповідачем наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг за Договором, відповідачем жодних доказів не надано.

Статтею174 Господарського кодексу України, визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дослідивши Договір транспортно-експедиційного обслуговування №26.09-11-1 від 28.09.2011р., укладений між сторонами, судом встановлено, що вказаний Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на те, що позивачем зобов'язання за Договором не виконано, що підтверджується матеріалами справи, відповідачем доказів оплати за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги за Договором не надано, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані транспортно-експедиційні послуги за Договором у сумі 10 263,06 грн. такими, що підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором №26.09-11-1 позивач в позовній заяві, крім стягнення суми основного боргу, просить стягнути з відповідача 862,61 грн. -суми пені, 172,93 грн. -3 % річних, 133,42 грн. -інфляційних втрат.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 р. "Про дотримання правових позицій при перегляді судових рішень судами касаційної інстанції).

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат, 3 % річних та пені за період з 02.11.2011 р. по 28.05.2012р. з суми боргу 10 263,06 грн.

Суд перевірив надані Позивачем розрахунки інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені з огляду на наступне.

Відповідно п. 3.3. Договору, замовник зобов'язаний протягом 10 банківських днів з дати підписання акта виконаних послуг, відповідно п. 1 Договору, відшкодувати експедитору фактичні витрати, які були ним понесені у зв'язку з виконанням доручення та оплатити вартість його транспортно-експедиційних послуг згідно акту.

Судом встановлено, що Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДУ-0003140 від 13.10.2011р. сторонами підписано 13.10.2011р., у зв'язку з чим, право у позивача на нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені виникло з 28.10.2011р. В той же час, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та пені за період з 02.11.2011р. по 28.05.2012р.

За таких підстав, суд здійснює перерахунок інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за заявлений позивачем період, а саме з 02.11.2011р. по 28.05.2012р. з суми боргу 10 263,06 грн.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить:

10 263,06 грн. (сума заборгованості) * 1,007 (зведений індекс інфляції за 02.11.11 р. -28.05.12) -10 263,06 грн. = 71,84 грн.

Зведений індекс інфляції за період з 02.11.2011р. по 28.05.2012р. складає:

100,1*100,2*100,2*100,2*100,3*100,0*99,7 / 100% = 1,007

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 71,84 грн., а позивачем заявлено про стягнення 133,42 грн., то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 71,84 грн.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

10 263,06 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 209 дн. (за період з 02.11.11 р. по 28.05.12) = 176,30 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 176,30 грн., а позивачем заявлено про стягнення 172,93 грн., то позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 862,61 грн.

Здійснюючи перерахунок розміру пені, суд виходить з наступного.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.3. Договору, у випадку порушення замовником строків оплати, експедитор має право нарахувати пеню з розрахунку 0,5 % за день від неоплаченої суми до моменту оплати на р/рахунок, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

У зв'язку з тим, що пеня у розмірі 0,5 % від суми боргу 10 263,06 грн. становить суму більшу, ніж сума пені, обчислена виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України яка діяла у період з 02.11.11 р. -28.05.12 р., суд перераховує розмір пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України яка діяла за цей період.

За перерахунком суду розмір пені з суми боргу 10 263,06 грн. за заявлений позивачем період становить 900,69 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на послуги адвоката у розмірі 1000,00 грн. - суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Аналогічної правової позиції притримується Вищий господарський суд України (Лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" № 01-8/1270 від 14.07.2004р.).

На підтвердження надання адвокатських послуг позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання послуг адвоката № 21/05-12 від 21.05.2012р., укладений між позивачем та приватним адвокат ОСОБА_1., та Акт здачі-приймання послуг адвоката від 28.05.2012р.

На підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката ОСОБА_1., позивачем додано до позовної заяви видатковий касовий ордер від 29.05.2012р.

Судом встановлено, що вказаний видатковий касовий ордер не містить підпису керівника і головного бухгалтера позивача або ж підпису іншого працівника позивача, уповноваженого керівником на прийняття рішення про видачу готівки з каси підприємства.

В той же час, відповідно до п. 3.4. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником.

Отже, долучений позивачем видатковий касовий ордер не відповідає вимогам, встановленим п. 3.4. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України № 637 від 15.12.2004 р. до оформлення видаткових касових ордерів, у зв'язку з чим, долучений позивачем видатковий касовий ордер не є належним доказом, що підтверджує факт оплати позивачем послуг адвоката ОСОБА_1, пов'язаних з розглядом даної справи.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними доказами понесення ним витрат на послуги адвоката.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 11 432,02 грн.

При зверненні до Господарського суду м. Києва з вказаним позовом позивачем згідно платіжного доручення № 3175 від 13.06.2012 р. сплачено судовий збір у розмірі 1641,00 грн.

Згідно з п.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за спори, щодо позовних заяв майнового характеру, які розглядаються господарськими судами, судовий збір справляється в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином, розмір судового збору за подання до Господарського суду м. Києва позовної заяви про стягнення 11 432,02 грн. становить 1609,50 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, переплачена сума судового збору у розмірі 31,50 грн., сплачена на підставі платіжного доручення № 3175 від 13.06.2012 р. підлягає поверненню позивачу.

Одночасно з цим, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСІС ЕКСПРЕС ЛТД»(03067, м. Київ, вул. Виборзька, буд.94, код ЄДРПОУ 33260937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 34, код ЄДРПОУ 22945557) 10 263 (десять тисяч двісті шістдесят три) грн. 06 коп. -суми основного боргу, інфляційних втрат в розмірі 71,84 грн., 3 % річних у розмірі 172,93 грн., пені у сумі 862,61 грн. та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 83 коп. - судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ДХЛ ЛОГІСТИКА (УКРАЇНА)" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 34, код ЄДРПОУ 22945557) з Державного бюджету України переплачену суму судового збору у розмірі 31 (тридцять одну) грн. 50 коп., сплачену на підставі платіжного доручення № 3175 від 13.06.2012 р.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.08.2012 р.

Суддя Капцова Т. П.