Рішення

від 13.08.2012 по справі 5023/3107/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р.Справа № 5023/3107/12 вх. № 3107/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

за участю

позивача - Золотухіної Ю.П. довіреність б/н від 06.07.12 р.;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Офис", м. Харків

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр-Офис" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суми основного боргу у розмірі 3 330,00 грн., індексу інфляції у розмірі 186,48 грн., три відсотки річних у розмірі 49,81 грн., пені у розмірі 257,37 грн., які виникли унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно договору суборенди №30-Ар, який укладено між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила позов задовольнити. Крім того, надала документи згідно супровідного листа за вх.№12249, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

До господарського суду Харківської області 26 липня 2012 року повернулась ухвала від 12 липня 2012 року про порушення провадження у справі №5023/3107/12и, яка була направлена на адресу відповідача: 61135, АДРЕСА_1, з відміткою пошти: зі спливом терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

31 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальності "Центр-Офіс" (далі по тексту - позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач) було укладено договір суборенди № 30-Ар.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За умовами укладеного договору (п. 1.1. ст.1 договору) позивач взяв на себе зобов'язання передати в тимчасове користування нежитлове приміщення: виробничого призначення в будівлі гаражу, літ. 3-1, загальною площею 91 кв.м.; в будівлі складу з рампою, складські приміщення, компресорна, літ. О-1, загальною -площею 131 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2

На виконання умов договору, вищенаведені нежитлові приміщення були передані позивачем в тимчасове користування відповідача, що підтверджується актом прийому передачі від 01.09.2010 року.

Таким чином, позивач виконав прийняті на себе зобов'язання належним чином та в повному обсязі.

Статтею 3 договору передбачений розмір орендної плати та порядок розрахунків за договором оренди № 30-Ар від 31.08. 2010 року.

Відповідно до п.3.1 статті 3 договору загальна сума орендної плати за договором складає щомісячно 3 330 грн. 00 коп. (три тисячі триста тридцять грн. 00 коп.).

На підставі п. 3.3 статті 3 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісяця, не пізніше 10 числа поточного місяця, за наступний місяць сплачувати орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Відповідно до п. 3.5. статті 3 договору відшкодування комунальних та експлуатаційних затрат входить до розміру орендної плати .

Пунктом 7.1. статті 7 договору передбачений строк дії договору до 31 липня 2012 року, на підставі угоди про розірвання від 30.09.2010 р. до договору суборенди № 30-Ар цей договір було розірвано за згодою сторін та орендоване нежитлове приміщення було передане відповідачем позивачу, що підтверджується актом прийому-передачі від 30 вересня 2010 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання, щодо сплати орендної плати виконав неналежним чином, станом на 05.07.2012 року відповідач має заборгованість по орендній платі (за вересень 2011 року) в розмірі 3 330 грн. 00 коп.

Таким чином, загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем за договором суборенди складає 3330,00 грн. 00 коп.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 222 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив майнові права та законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язаний відновити їх, не чекаючи пред'явлення ним претензії чи звернення до суду.

Статтями 224, 226 Господарського кодексу України, статтями 611, 623 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок учасника господарських відносин, що порушив зобов'язання, відшкодувати збитки у добровільному порядку у повному обсязі. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (п. 2 ст. 224 Господарського Кодексу).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 3 330,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь індекс інфляції у розмірі 186,48 грн., три відсотки річних у розмірі 49,81 грн. та пеню у розмірі 257,37 грн., які нараховані згідно розрахунку за період з 02 вересня 2010 року по 02 березня 2011 року (6 місяців).

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.3. Договору у разі прострочки несплати платежів в строки, встановлені договором, Суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що не звільняє винну сторону від виконання своїх обов`язків за договором.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61135, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію від 20.02.2007 р. № 2 480 000 0000 075703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Офіс" (61128, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 149, код ЄДРПОУ 35245190, р/р № 260075824 в ПАТ "МЕГАБАНК", м. Харків, МФО 351629) суму основного боргу у розмірі 3 330,00 грн., індекс інфляції у розмірі 186,48 грн., три відсотки річних у розмірі 49,81 грн., пеню у розмірі 257,37 грн.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (61135, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, Свідоцтво про державну реєстрацію від 20.02.2007 р. № 2 480 000 0000 075703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Офіс" (61128, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 149, код ЄДРПОУ 35245190, р/р № 260075824 в ПАТ "МЕГАБАНК", м. Харків, МФО 351629) судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Светлічний Ю.В.

Справа №5023/3107/12

Повне рішення складене 14 серпня 2012 року.