Рішення

від 14.08.2012 по справі 5026/935/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року Справа № 16/5026/935/2012

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Закусіло О.М. - за довіреністю;

від відповідача: Крупа Р.А. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Шполатехагро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт Маріс Лтд"

про відшкодування вартості безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про відшкодування вартості безпідставно отриманого майна у виді вартості засіяного насіння кукурудзи на соняшнику і використаних на полях відповідача засобів захисту рослин на загальну суму 1 846 034,82 грн. на підставі ст. 1212, 1213 ЦК України з мотивів, що письмової угоди між сторонами з приводу використання насіння та засобів захисту рослин на полях відповідача не було, ці товари спожиті відповідачем без належних правових підстав, а тому він повинен повернути позивачу їх вартість.

У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, що виконані позивачем роботи на полях відповідача по посіву зерна та обробітку ґрунтів і посівів не охоплювалися письмовим договором між сторонами, накладні, що надані позивачем у справу, не підписані відповідачем, акти приймання виконаних робіт позивачем на користь відповідача по засіванню зерна та обробітку засобами захисту рослин - відсутні, тобто факт виконання робіт відсутній.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи та доводів представників сторін, між сторонами 17.09.2009 року було укладено договір № 205 на виконання агротехнічних робіт, за умовами якого позивач, як виконавець і відповідач, як замовник, домовилися, що позивач приймає на себе обов'язок виконати на сільгоспугіддях відповідача агротехнічні роботи на власному топливі (з додатком № 1 до договору а.с. 8-12):

- дискування дисковою бороною в один слід на площі 849,0 га;

- передпосівна підготовка ґрунту дискатором на площі 884,0 га;

Загальна вартість цих робіт згідно додатку становить 446 042,00 грн., а загальна сума договору - 1 500 000,00 грн. (п. 2.3. договору).

Роботи позивач виконує як власною, так і орендованою сільгосптехнікою та навісним обладнанням, або тими, які належать позивачу.

Сторонами в розділі 3 договору погоджено, що розрахунок за виконані роботи проводиться на підставі акту виконаних агротехнічних робіт за підписом обох сторін, протягом 5 банківських днів з моменту оформлення акту, але не пізніше 30.10.2010 року. При цьому початком виконання агротехнічних робіт є день підписання сторонами акту готовності ґрунту полів позивача до виконання заявлених робіт, а датою завершення робіт вважається підписання сторонами акту приймання-передачі виконаної роботи за умови її належного виконання. Під час виконання агротехнічних робіт акти приймання-передачі їх виконання складаються подекадно ( розділ 4 договору).

Згідно п. 5.6. та 6.6. договору сторони повинні з кожного боку призначити свого уповноваженого представника для контролю дотримання агротехнічних строків, якості виконання робіт, схоронності техніки, витрачання пального та ін.

Додатком № 1 до договору сторонами було продовжено дію договору до 31.12.2010 року.

Доказів недійсності договору № 205 від 17.09.2009 року сторонами у справу не надано.

Змін до переліку робіт за договором № 205 сторонами не вносилося.

З умов договору № 205 не вбачається жодних інших домовленостей сторін, крім виконання позивачем агротехнічних робіт у виді дискування та передпосівної підготовки ґрунту на земельних угіддях відповідача і сторонами суду протилежне не доведено.

За доводами позивача, ним із відповідачем було досягнуто усної домовленості про те, що з метою вирощування врожаю позивач засіє поля власним зерном соняшника та кукурудзи і проведе необхідний обробіток ґрунтів та посівів засобами захисту рослин в інтересах отримання відповідачем високого врожаю цих культур. На виконання цієї домовленості позивач за видатковими накладними оформив передачу відповідачу насіння кукурудзи, соняшнику і засобів захисту рослин на загальну суму 1 368 941,22 грн. ( а.с. 13-

21), які відразу позивачем самостійно було внесено у ґрунт та здійснював весь необхідний обробіток ґрунту та посівів до часу збирання врожаю.

На запитання суду про те, як сторони мали намір розрахуватися за виконані позивачем роботи, представниками сторін було підтверджено, що ніякої письмової домовленості про це між сторонами не існує.

Представник відповідача заперечив проти того, що його сторона отримала у своє розпорядження вказані у накладних насіння сільгоспкультур та засоби захисту рослин, з мотивів відсутності у накладних посилання на прізвища осіб відповідача, які отримали товар та на відсутність у позивача довіреностей на отримання ТМЦ від відповідача.

При цьому позивач однозначно стверджує, що насіння та засоби захисту рослин, які за наявними у справі накладними передавалися відповідачу, він власними силами негайно вносив у ґрунт на полях відповідача.

В справі відсутні докази того, що роботи по засіву полів відповідача та обробіток їх засобами захисту рослин позивач дійсно провів. Акти приймання-передачі таких робіт обома сторонами не складалися.

Як вказує позивач, відносини сторін почалися із виконання договору № 205 від 17.09.2009 року, який за своїм юридичним змістом є договором підряду та відповідає положенням ст. 837, 843, 853 ЦК України - за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду.

Також договір між сторонами містить і елементи договору послуги.

Так у відповідності до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Розділи ЦК України про підряд та про послуги не містять норм про регулювання і наслідки таких відносин замовника і підрядника (виконавця), коли підрядник виходить за межі умов договору та виконує на користь замовника ще й додаткові роботи власними матеріалами та на власний розсуд, а тому врегулювати відносини сторін, які не охоплені договором, умовами договору № 205 від 17.09.2009 року та нормами ЦК про підряд чи про послуги не можливо.

В запереченнях відповідач вказував, що якщо засівання його полів та обробіток посівів і було проведено позивачем його власним насінням, матеріалами та власними силами заради вирощення якісного врожаю, то такого врожаю відповідач в результаті не отримав. Показники врожаю у відповідача виявилися нижче середнього показника по району зі значними втратами частини врожаю через пригнічення росту рослин і їх знищення хімікатами (як вважає відповідач).

Між сторонами існує спір з приводу того, що відповідач є незадоволеним результатом робіт позивача по вирощуванню насіння кукурудзи та соняшника і відмовляється їх оплачувати та ділитися зібраним врожаєм.

Відповідач категорично стверджує, що сторонами не було письмово оформлено домовленості про те, як буде проведено розрахунок із позивачем за витрачені ним матеріали для посіву і обробітку ґрунтів та поділено вирощений врожай. Яка суть усної домовленості між сторонами на цю тему (якщо вона була), суду з'ясувати також не вдалося.

Відповідач не заперечує, що позивач міг проводити засівання та обробіток ґрунтів відповідача за власний кошт, але у сторін не існує ніяких доказів того, скільки насіння і на яких площах фактично було засіяно та скільки використано засобів захисту рослин для їх обробітку, оскільки сторони не мають навіть карти полів, обробіток яких проводився відповідачем; у них відсутні письмові докази узгодження відбору сортів зерна для засіву, строків обробітку ґрунтів гербіцидами та їх види; не відомі точні умови, строки та підстави (які документи слід оформити) для розрахунків між сторонами за всіма видами робіт та немає доказів домовленості про те, хто із сторін збирає вирощений врожай і як його слід поділити чи іншим способом розрахуватися із позивачем.

У відповідності до ст. 1 ГПК України, зацікавлені особи до господарського суду звертаються за захистом свого порушеного права, або охоронюваного законом інтересу.

Позивач просить задовольнити свої позовні вимоги на підставі ст. 1212 та 1213 ГПК України про те, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд не погоджується із точкою зору позивача про безпідставність набуття майна відповідачем, оскільки позивач сам стверджує, що якась домовленість про засівання позивачем полів відповідача та обробіток їх засобами захисту рослин між ними була, хоча б і усна іпозивач не самоуправно проводив роботи на полях відповідача. Ця домовленість випливала із розпочатого виконання сторонами умов договору № 205 на виконання агротехнічних робіт від 17.09.2009 року. Але для проведення взаєморозрахунків сторонами за роботи по посіву зерна та оброблення хімікатами сторонами не було чітко узгоджено порядок розрахунків за ці роботи (поза межами умов письмового договору № 205 ) та про поділ врожаю. Також сторонами не було складено акти приймання-передачі робіт з посіву та обробітку ґрунтів.

Фактично, позивач стверджує, що він прийняв на себе зобов'язання по здійсненню всіх заходів по вирощуванню врожаю на користь відповідача, тобто своїми роботами він повинен був забезпечити результат - якісний врожай.

За доводами відповідача, врожай отримано вкрай поганий -- середня врожайність зерна кукурудзи та соняшнику виявилася нижчою від середньої по району. Однак відповідач не заперечує, що врожай у певному розмірі був ним зібраний з полів, про засівання і обробіток яких говорить позивач по справі.

Згідно обґрунтування позовних вимог позивач просить стягнути не частину вартості вирощеного врожаю, а саме вартість внесених в землю насіння соняшнику і кукурудзи та засобів захисту рослин, які нібито безпідставно набув відповідач за рахунок позивача.

Суд не погоджується із такими доводами, позивача, оскільки засіяного у землю зерна, як такого, у володінні відповідача в даний час не мається в наявності - із зерна позивача з'явилося нове зерно, яке є іншим продуктом відносно зерна, про вартість якого веде мову позивач у позові.

Суд вважає, що доводячи факт прийняття на себе обов'язку виростити гарний врожай зерна для відповідачаі не забезпечивши досягнення такого результату (докази про протилежне позивачем не надані), позивач неправомірно вимагає у відповідача відшкодувати йому вартість внесеного у ґрунт зерна та засобів захисту рослин. Тобто, виникає ситуація, коли виконавець, взявшись за виконання роботи своїми матеріалами і не досягши якісного результату, вимагає у замовника повернути собі вартість витрачених ним власних матеріалів. Такого обов'язку для замовника чинне законодавство не передбачає.

Суд вважає, що в даному випадку засів полів відповідача зерном та їх обробіток засобами захисту рослин без оформлення угоди про порядок розрахунків за ці роботи та без оформлення належних документів про виконання таких робіт є лише роботами позивача, виконаними на свій страх і ризик комерційної діяльності. Виконання цих робіт саме по собі не суперечить чинному законодавству, але за відсутності домовленостей між сторонами із таких дій позивача для відповідача не виникає ніяких обов'язків.

З цих підстав суд вважає, що позивач не довів правомірність своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

При відмові у позові, на підставі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаться на позивача.

Керуючись ст. 49,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 16 серпня 2012 року

Суддя Н.М. Спаських