Постанова

від 13.08.2012 по справі 18/5005/4691/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2012 року Справа № 18/5005/4691/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Швеця В.В., Чус О.В.

при секретарі: Гаврилові О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Артошин В.П., Ставицький В.П., довіреності від 06.06.2012

від відповідача: Маркович Д.В., довіреність від 02.07.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012р. у справі №18/5005/4691/2012

за позовом Приватної фірми "Вердикт-Днепр", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за надання послуг

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012р. у справі №18/5005/4691/2011 (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги Приватної фірми "Вердикт-Днепр" частково задоволено: стягнуто з ТОВ "Дорбуд" на користь Приватної фірми "Вердикт-Днепр" заборгованість у розмірі 87 450,00грн., 4 973,50грн. пені, 464,14грн. інфляційних, 1 857,75грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, посилаючись на наступне:

- акт здачі-прийняття робіт за травень 2012р. на суму 19764,оо грн. не підписаний позивачем, що свідчить про те, що послуги з охорони в травні 2012р. не надавалися, тощо.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.04.2011р. між Приватною фірмою "Вердикт-Днепр" (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (замовник) було укладено договір №2/11 про надання охоронних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги щодо забезпечення охорони об'єкта, розташованого по вул.Комісара Крилова,2-А в м.Дніпропетровськ, відповідно до "Службової інструкції щодо охорони об'єкта" (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. договору, строк його дії становить з 01.04.2011р. до 31.12.2011р.

За п.3.2. договору договір вважається продовженим на наступний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не вимагала у письмовому вигляді його розірвання.

Дію договору було продовжено, проти чого не заперечили сторони у даній справі.

Пунктом 2.1.5 договору передбачено обов'язок замовника по своєчасному проведенню розрахунків за надані виконавцем послуги.

Згідно п.4.2. договору оплата послуг проводиться до 15 числа поточного місяця відповідно до виставленого рахунку. Грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок виконавця. До 5 числа місяця, наступного за звітним, сторони підписують акт виконаних робіт. (п.4.3. договору).

Відповідачем щомісячно складалися акти виконаних робіт на протязі грудня 2011р.- травня 2012р., на підставі яких виставлялись рахунки. Загальна сума виконаних робіт за цей період складає 117450,00грн.

Виконані роботи сплачені частково в сумі 30000,00грн. шляхом перерахування коштів, що підтверджується платіжним дорученням від 16.05.2012р. (а.с.28).

Це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за уточненими вимогами якого вимагалось стягнути з відповідача 87450,00грн. основного боргу, 464,14грн. інфляційних, 60807,19грн. пені, що складає загальну заборгованість у розмірі 148721,33грн.

За ч.1 ст.901, ст.903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, які встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів оплати виконаних робіт, суд вірно стягнув на користь позивача основний борг в сумі 87450,00грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення...

Позивач надав розрахунок інфляційних за період з грудня 2011 по березень 2012р. в сумі 464,14грн.

Даний розрахунок відповідачем не спростовано, тому суд обґрунтовано задовольнив в цій частині позовні вимоги.

Разом з тим, суд правомірно не погодився з вимогами позивача щодо стягнення пені в сумі 60807,19грн.

Відповідно до п.6.10. договору у разі невиконання зобов'язань, передбачених п.4.2. договору, замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочки у розмірі 0,5% від несплаченої суми.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, судом першої інстанції, враховуючи обставини справи, вірно зроблено висновок про те, що пеня повинна обліковуватись за подвійною ставкою НБУ, а не у розмірі 0,5%, як передбачено договором.

Розмір пені місцевий суд визначив в сумі 4973,50грн., що відповідає вимогам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги, у тому числі з посиланням на відсутність доказів заборгованості за травень 2012р., не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.

Керуючись ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012р. у справі №18/5005/4691/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді О.В.Чус

В.В.Швець