Рішення

від 14.08.2012 по справі 7/44

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

14.08.12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів тел. 698166

просп. Миру , 20

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

?14? серпня 2012 року справа № 5028 /7/44 /2012

Позивач: Сосницьке районне дочірнє спеціалізоване агролісогосподарське підприємство ?Сосницярайагролісгосп? 16100, Чернігівська обл.. смт.Сосниця, вул. Промислова,3 Відповідач: Приватне підприємство ?Фірма ?Малюк? 15600, м. Мена, вул. 1-го Травня,21 Про стягнення 26344,06 грн. Суддя Н.О.Скорик

Представники сторін:

Від позивача : Дубін В.І. -дов. № 100 від 13.07.2012 р.

Від відповідача : не з?явився

Суть спору:

Сосницьким районним дочірнім спеціалізованим агролісогосподарським підприємством ?Сосницярайагролісгосп? подано позов до Приватного підприємства ?Фірма ?Малюк? про стягнення 25676,50 грн. боргу по неоплаті вартості товару, отриманого згідно накладних № 297 від 01.04.2011 р., № 296 від 01.04.2011 р., № 303 від 04.04.2011 р. , № 304 від 04.04.2011 р., № 323 від 08.04.2011 р., № 364 від 15.04.2011 р., № 365 від 15.04.2011 р. на підставі довіреності серії НБЙ № 760325 від 04.04.2011 р., 210,84 грн. інфляційних, 456,72 грн. 3% річних.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду спавши в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 00838501.

Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

Встановив:

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов?язаної сторони виконання її обов?язку.

Згідно ст.. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов?язків ( ст.. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов?язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Доказів укладання договору як єдиного письмового документа сторони не надали.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в квітні 2011 р. поставлявся відповідачу товар, що підтверджується накладними № 297 від 01.04.2011 р. на суму 3507 грн., № 296 від 01.04.2011 р. на суму 3403,10 грн., № 303 від 04.04.2011 р. на суму 5852,20 грн., № 304 від 04.04.2011 р. на суму 3351,40 грн., № 323 від 08.04.2011 р. на суму 3504 грн., № 364 від 15.04.2011 р. на суму 3698,80 грн., № 365 від 15.04.2011 р. на суму 3360 грн. Отже, між сторонами укладено договір купівлі -продажу в простій письмовій формі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно акта звірки взаєморозрахунків від 18.11.2011 р. позивачем в спірний період (квітень 2011 р.) здійснювалась поставка товару, в тому числі і за спірними накладними, загальна вартість якого склала 26676,60 грн., яка становить суму заборгованості відповідача на зазначену дату.

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права -ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Позивачем до матеріалів справи додано в доказ часткової оплати відповідачем прибутковий касовий ордер № 120 від 19.03.2012 р на суму 1000 грн., в результаті чого залишок несплаченої заборгованості склав 25676,50 грн.

20.07.2012 р. позивачем направлено відповідачу претензію № 3 від 20.07.2012 р. з вимогою про сплату бору, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

На момент розгляду справи в суді відповідач не надав доказів сплати 25676,50 грн. боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 210,84 грн. інфляційних за період з грудня 2011 п. по червень 2012 р., включно та 456,72 грн. 3% річних за період з 02.12.2011 р. по 30.06.2012 р.

Відповідач не надав доказів сплати даних сум нарахувань.

За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 210,84 грн. інфляційних та 456,72 грн. річних є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.. ст.. 173,180,181,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 525,526,625,692 Цивільного кодексу України, ст.. 44,49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства ?Фірма ?Малюк?, м. Мена, вул. 1-го Травня,21 (з будь -якого поточного рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, код 34224604) на користь Сосницького районного дочірнього спеціалізованого агролісогосподарського підприємства ?Сосницярайагролісгосп?, Чернігівська обл., смт. Сосниця, вул. Промислова,3 (р. 26007398189001 у ЧФ ?Приватбанку? м. Чернігів, МФО 353586, код 05435398) 25676,50 грн. боргу, 210,84 грн. інфляційних, 456,72 грн. річних, 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.08.2012 р.

Суддя Н.О. Скорик