Рішення

від 13.08.2012 по справі 12/5007/847/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" серпня 2012 р. Справа № 12/5007/847/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Микитенко В.І. дов. № 590 від 01.06.2012 р.

від відповідача: Зубрицька Т.М. дов. № 91 від 13.08.2012 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Трубний завод "Трубосталь" (м.Коростень, Житомирська область)

до Дочірнього підприємства "Бердичівська міжрегіональна металобаза "Прогрес-метал" Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (м.Бердичів)

про стягнення 20870,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 20870,00 грн., з яких: 18700,00 грн. - борг за договором № Дог4-00000051 від 01.11.2011 р., 2170,00 грн. - штраф.

Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Повідомив, що сума основного боргу відповідача у зв'язку з частковою сплатою станом на день судового засідання зменшилась та складає 18600,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила припинити провадження у справі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 90 від 08.08.2012 р. (а.с.22).

В судовому засіданні оглядались матеріали справи № 21/5007/35/12 за позовом ПАТ Трубний завод "Трубосталь" до ДП "Бердичівська міжрегіональна металобаза "Прогрес-метал" ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" про стягнення 23980,00 грн.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.11р. між ЗАТ "Трубосталь" (змінило назву на ПАТ "Трубосталь", постачальник, далі - позивач) та ДП "Бердичівська міжрегіональна металобаза "Прогрес-метал" ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" (покупець, далі - відповідач) укладено договір № Дог4 - 00000051 (далі - Договір), за п.1.1 якого позивач зобов'язався продати та передати у власність відповідача металопрокат (далі - Товар), а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його згідно умов даного Договору (а.с.10-12).

У відповідності до п.1.2. Договору, найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціна передбачаються в Специфікаціях та/або у видаткових накладних.

Умови оплати продукції: 100% попередня оплата вартості кожної партії товару. Відповідач здійснює оплату протягом 3 банківських днів з дати виставлення позивачем рахунку-фактури (п.4.4. договору).

На виконання умов договору позивач 28.12.2011 р. виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ4-41.007250 на суму 33848,68 грн. (а.с.36).

Відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом від 03.01.2012 р., де просив відпустити металопрокат згідно рахунку-фактури № 41.007250 від 28.12.2011 р. При цьому оплату гарантував до 13.01.2012 р. (а.с.13).

Згідно видаткової накладної № РН4-41.000006 від 03.01.2012 р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на суму 33848,68 грн. (а.с.37).

Відповідач, у свою чергу, товар оплатив лише частково, внаслідок чого, за даними позивача, у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 21800,00 грн. в зв'язку з чим позивач за захистом своїх прав звернувся до господарського суду Житомирської області.

Так, в провадженні господарського суду перебувала справа № 21/5007/35/12 за позовом ПАТ Трубний завод "Трубосталь" до ДП "Бердичівська міжрегіональна металобаза "Прогрес-метал" ВАТ "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" про стягнення 23980,00 грн.

Рішенням у вказаній справі від 18.06.2012 р. у позові відмовлено, встановлено наступне:

- строк проведення розрахунку є невизначеним, оскільки сторони порушили умови договору щодо оплати товару та здійснили поставку без попередньої оплати;

- оскільки позивачем не подано доказів направлення відповідачу вимоги в порядку ст.530 ЦК України, строк оплати товару на день звернення позивача до суду не настав (а.с.8-9).

27.06.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою про сплату 21700,00 грн. боргу за поставлений металопрокат згідно укладеного між сторонами договору. Зазначена претензія була отримана 05.07.2012 р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.14).

Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді, однак виконав її частково, на суму 3000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 150 від 12.07.2012 р. (а.с.39).

Таким чином, на день звернення відповідача з позовом у даній справі борг відповідача за поставлений товар склав 18700,00 грн.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений у п.4.4. цього договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

На суму основного боргу, посилаючись на зазначений вище пункт договору, позивач нарахував 21700,00 грн. штрафу. Розрахунок наводиться в позовній заяві.

Після порушення провадження у справі (ухвала господарського суду від 26.07.2012р.) 27.07.2012 р. відповідач перерахував на користь позивача 100,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с.39).

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача за поставлений товар складає 18600,00 грн., що підтверджується довідкою позивача від 10.08.2012 р. (а.с.32).

Відповідач заперечує проти позову з наступних підстав:

- позивач звернувся з позовом всупереч ст.7 ГПК України, відповідно до якої для розгляду претензії надається місячний строк, який спливає 05.08.2012 р., проте, позовна заява датована вже 23.07.2012 р.;

- у справі № 21/5007/35/12, що перебувала в провадженні господарського суду Житомирської області, 18.06.2012 р. прийнято рішення між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав, тому провадження у даній справі підлягає припиненню.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки з матеріалів справи вбачається та, як встановлено рішенням господарського суду від 18.06.2012 р. у справі № 21/5007/35/12, сторони не дійшли згоди щодо строку розрахунку. Отже строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати одержаного товару настав в силу ч.2 ст.530 ЦК України, тобто після спливу семиденного строку з дня одержання відповідачем претензії-вимоги від 27.06.2012 р. Дата вручення претензії 05.07.2012 р. Кінцевий строк оплати 12.07.2012 р.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив зобов'язання щодо оплати товару, одержаного від позивача, що призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка станом на день звернення позивачем до суду становила 21700,00 грн., проте частково була оплачена на суму 100,00 грн. після порушення провадження у справі. Отже в частині стягнення 100,00 грн. спір між сторонами врегульовано.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення 100,00 грн. слід припинити.

Перевіривши обґрунтованість нарахування позивачем штрафу на суму основного боргу, суд дійшов до висновку про його безпідставність з огляду на наступне.

Відповідно до ст.611 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2. укладеного між сторонами договору передбачена відповідальність відповідача у вигляді 10 % штрафу від несвоєчасно сплаченої суми у разі порушення виконання пункту 4.4. договору. В свою чергу, пункт 4.4. передбачає обов'язок відповідача здійснити 100% передоплату.

Оскільки, як було встановлено раніше, сторони відійшли від умов договору в частині здійснення передоплати та фактично не дійшли згоди щодо строків розрахунків, то нарахування штрафу за порушення відповідачем умови договору 100% передоплати є безпідставним, таким, що суперечить чинному законодавству, заявлений позивачем штраф у розмірі 2170,00 грн. стягненню не підлягає.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає наступне.

Дійсно, ст.7 ГПК України для розгляду претензії надається місячний строк. Проте, судом встановлено, що в силу ст.530 ЦК України відповідач прострочив оплату поставленого позивачем товару, чим порушив чинне законодавство. За таких обставин, приписи норм ГПК України щодо порядку пред'явлення та розгляду претензії не перешкоджають позивачу звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Крім того, суд зазначає, що сторони не позбавлені можливості врегулювати спір в добровільному порядку до прийняття рішення у справі.

Також відповідач вважає, що у справі № 21/5007/35/12, яка розглядалась господарським судом Житомирської області, прийнято рішення між тими ж сторонами, про той же предмет, з тих же підстав.

Незважаючи на те, що, дійсно, у даній справі розглядається спір між тими ж сторонами і про той же предмет (стягнення заборгованості за поставлений металопрокат), підставою звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань після звернення до нього з відповідною вимогою в порядку ст.530 ЦК України. Натомість, підставою звернення позивача до суду у справі № 21/5007/35/12 було невиконання відповідачем умов договору щодо оплати товару.

Отже, заперечення відповідача на позовні вимоги спростовуються фактичними обставинами справи.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до договору та чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 18600,00 грн. боргу за поставлену продукцію.

В частині стягнення 100,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

В частині стягнення 2170,00 грн. штрафу суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Бердичівська міжрегіональна металобаза "Прогрес-Метал" Публічного акціонерного товариства "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес", 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Пушкіна, буд.109, ідентифікаційний код 32085189,

на користь Приватного акціонерного товариства "Трубний завод "Трубосталь", 11500, Житомирська область, м.Коростень, вул.Шатрищанська, буд.65, ідентифікаційний код 13548581,

- 18600,00 грн. боргу;

- 1442,15 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 100,00 грн. на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.08.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек. із зв. повід.)