Рішення

від 17.08.2012 по справі 5004/957/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2012 р. Справа № 5004/957/12

за позовом приватного підприємства «Л»Транс», м. Луцьк

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю «ЖеТе-Транс Україна», м. Київ

2) фізичної особи-підприємця Жури Миколи Миколайовича, с. Гірка Полонка Луцького району Волинської області

про стягнення 14 850 грн.

Суддя Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Овдіюк Д.В., адвокат (дов. від 12.07.2012р.)

від відповідачів: н/з.

Суть спору: позивач приватне підприємство «Л»Транс»в позовній заяві просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЖеТе-Транс Україна»(відповідач-1) 21000 грн. в т.ч. 14 850 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, 6400 грн. за простій та солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЖеТе-Транс Україна»і фізичної особи-підприємця Жури Миколи Миколайовича (відповідач-2) 250 грн. заборгованості за надані транспортні послуги.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідачів 14 850 грн. заборгованості за надані транспортні послуги, в частині стягнення 6 400 грн. за простій, позивач від позову відмовився.

Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом до уваги.

Відповідачі в судове засідання, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені, не з'явилися.

10.08.2012р. від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому ТОВ «ЖеТе-Транс Україна»просить не стягувати заборгованості за надані послуги в розмірі 21250 грн., оскільки перевізником -ПП «Л»Транс»допущено пошкодження вантажу на суму 412938 грн. без ПДВ. Також зазначає, що для підтвердження і оплати простою перевізником необхідно було пред'явити лист простою з печаткою отримувача вантажу, проте такий лист ТОВ «ЖеТе-Транс Україна»не наданий.

Відповідач-2 відзиву на позов не подав, суми позову не оспорив, проте 15.08.2012р. подав клопотання в якому підтвердив факт укладення договору поруки №1 від 04.10.2011р., де фізична особа-підприємець Жур М.М. виступив поручителем ТОВ «ЖеТе-Транс Україна»згідно договору про надання транспортних послуг в міжнародному сполученні №32 від 18.08.2011р. та заявки від 04.10.2011р. Одночасно повідомив суд про неможливість прибуття в судове засідання, а тому просить розгляд справи проводити без його участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

в с т а н о в и в:

18.08.2011р. між приватним підприємством «Л»Транс»та товариством з обмеженою відповідальністю «ЖеТе-Транс Україна»як експедитором (надалі - відповідачем-1) укладено договір № 32 про надання транспортних послуг в міжнародному сполученні (надалі договір №32).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 1.4, 2.1 договору № 32 визначено, що експедитор, діє від імені і за рахунок коштів третьої сторони -клієнта, залучає перевізника для доставки вантажу автомобілями в міжнародному сполученні. Перевізник забезпечує перевезення вантажу, дорученого йому експедитором, виключно за заявкою на перевезення, в якій замовником виступає експедитор , а виконавець -перевізник, і за умовами договору. Сторони узгоджують маршрути, тарифи, вид рухомого складу і гарантованого перевізником кількістю наданих машин в заявках на перевезення, котрі є невід'ємною частиною договору. Вартість послуг перевізника за договором обмежується сторонами в заявці на перевезення і включає всі витрати, пов'язані з доставкою вантажу від пункту завантаження до пункту розвантаження, вказаних у заявці.

04.10.2011р. з метою гарантування належного виконання обов'язків відповідачем-1 по оплаті транспортних послуг між приватним підприємством «Л»Транс»та фізичною особою-підприємцем Журом М.М. (надалі відповідач - 2) укладено договір поруки за № 1 (надалі договір поруки).

Відповідно до умов договору поруки відповідач-2 надав поруку перед кредитором -ПП «Л»Транс»за повне та своєчасне виконання боржником - ТОВ «ЖеТе-Транс Україна»своїх обов'язків по договору про надання транспортних послуг в міжнародному сполученні за № 32 від 18.08.2011р. та заявки від 04.10.2011р. Пунктами 1.2, 1.3, 2.1 договору поруки сторони визначили, що у випадку порушення боржником (відповідачем - 1) обов'язку згідно договору та заявки, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, в т.ч. з оплати санкцій за порушення договірних зобов'язань. Розмір відповідальності поручителя перед кредитором обмежується сумою у розмірі 250 грн. Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником договірних зобов'язань, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором протягом 10 днів з моменту прострочення боржником.

Як встановлено судом, договір № 32 та договір поруки, предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати зазначені угоди недійсними або неукладеними.

04.10.2011р. відповідач - 1 подав догові-заявку на перевезення за маршрутом Польща-Україна. Вартість транспортних послуг становить 14 850 грн.

Позивачем здійснено перевезення вантажу з міста Лисоміце (Польща) до міста Київ (Україна). Факт виконання перевезення за місцем призначення вантажу підтверджується відмітками у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR №209007284.

Умовами договору №32 визначено, що розрахунок за договором проводиться по факту завершення перевезення за рахунок коштів, які надходять від клієнта і на підставі виставлених рахунків перевізником на протязі 10 робочих днів з моменту отримання експедитором оригіналів рахунків, актів виконаних робіт (наданих послуг) і CMR з відміткою вантажоотримувача про приймання вантажу.

05.01.2012р. позивачем на адресу відповідача-1 направлено претензію №2 від 03.01.2012р., рахунок-фактуру, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), податкову накладну, CMR, що підтверджується поштовою квитанцією, описом вкладення до листа, повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17,18).

Відповідачем - 1 не заперечено факт отримання зазначених документів на підставі яких зобов'язувався оплатити надані послуги у відповідності до умов договору №32 та договору-заявки від 04.10.2011р.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Правові відносини, пов'язані з автомобільним перевезенням вантажів, у випадках, коли місце прийняття до перевезення вантажу і місце здачі вантажу знаходяться на території двох різних країн, з яких по крайній мірі одна є учасником в Конвенції, регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (далі -Конвенція), яка складена у Женеві 19.05.1956 (п. 1 ст. 1 Конвенції).

Для України Конвенція діє з 09.09.2006р. (з дати набрання сили Закону України від 01.08.2006р. «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»).

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»чинні міжнародні договори України (у тому числі конвенції -абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Таким чином, для спірних відносин слід застосовувати положення Конвенції.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). У відповідності зі статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 ст. 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За наслідками аналізу обставин справи, представлених сторонами доказів, суд дійшов висновку про належне здійснення позивачем організації виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а відтак і виникнення обов'язку у відповідача оплатити вартість такого перевезення.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, кредитор вправі на свій вибір пред'явити позов до боржника або поручителя, до боржника і поручителя одночасно, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з п. 1.3 договору поруки №1 від 01.10.2011р. розмір відповідальності поручителя у випадку прострочення боржником оплати послуг становить 250 грн.

Відповідач -1 оплату за наданих послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу у визначені строки договором №32 не провів, у свою чергу відповідачем -2 також не оплачено вартість наданих послуг позивачем відповідачу -1 в розмірі забезпеченого порукою.

Зважаючи на викладене суд вважає, що вимога про стягнення з ТОВ «ЖеТе-Транс Україна»14 600 грн. заборгованості за надані послуги, пов'язаних з перевезенням вантажу та солідарне стягнення з фізичної особи-підприємця Жури М.М. та ТОВ «ЖеТе-Транс Україна»250 грн. заборгованості за надані послуг підставні та підлягаю до задоволення.

Суд не приймає доводи відповідача -1 як на підставу неможливості виконання зобов'язання за договором посилання на те, що позивачем доставлено пошкоджений вантаж внаслідок чого завдано збитки на суму 412938 грн., оскільки дані обставини знаходяться поза межами спору у справі, а чинним законодавством передбачено порядок відшкодування збитків суб'єктами господарювання.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року»в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру-2 відсотки від суми позову, але не менше мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи із уточнених позивачем позовних вимог, сума позову становить 14850 грн. В даному випадку позивач сплатив судовий збір в розмірі 1653 грн. - це більше, ніж передбачено законодавством (1609,50 грн.), отже 43,50 грн. - зайво сплачена сума судового збору.

Позивачем 15.08.2012р. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог до відповідачів з 21 250 грн. до 14 850 грн.

Згідно з положеннями частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У відповідності до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України «Про судовий збір»від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 (з наступними змінами та доповненнями) статтею 7 Закону України «Про судовий збір»врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках зменшення позивачем розміру позовних вимог( ч. 4 ст. 22 ; у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми).

Згідно п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про судовий збір»від 21.11.2011 р. N 01-06/1625/2011 ч.1 ст.7 Закону, сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що 528,28грн. сума судового збору, яка підлягає поверненню з Державного бюджету України приватному підприємству «Л»Транс».

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача - 1, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1124,72 грн. слід покласти на нього, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Тому даний спір розглянуто господарським судом Волинської області за місцем знаходження одного із відповідачів - фізичної особи-підприємця Жури Миколи Миколайовича.

Керуючись ст.ст. 44, 49 , 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю .

2 . Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЖеТе-Транс Україна»(03065, м. Київ, вул. Сурікова Василя, буд. 3, корпус 8-Б, код ЄДРПОУ 36460653) на користь приватного підприємства «Л»Транс»(4300, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кравчука, 8/36, код ЄДРПОУ 34396288) 14 600 грн. -заборгованості за надані транспортні послуги та понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 1124,72 грн.

3 . Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ЖеТе-Транс Україна»(03065, м. Київ, вул. Сурікова Василя, буд. 3, корпус 8-Б, код ЄДРПОУ 36460653) та фізичної особи-підприємця Жури Миколи Миколайовича (45607, Волинська область, Луцький район, с. Гірка Полонка, вул. Горохівська, 31, код 2031720475) на користь приватного підприємства «Л»Транс»(4300, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кравчука, 8/36, код ЄДРПОУ 34396288) 250 грн. заборгованості за надані транспортні послуги.

4 . Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області (43000, м.Луцьк, сул.Стрілецька, 4а) повернути приватному підприємству «Л»Транс»(4300, Волинська область, м.Луцьк, вул. Кравчука, 8/36, код ЄДРПОУ 34396288) з УДКСУ у м. Луцьку Волинської області сплачений судовий збір в розмірі 528,28 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 165 від 30.07.2012р.р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано 17.08.12