Рішення

від 17.08.2012 по справі 5004/930/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" серпня 2012 р. Справа № 5004/930/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд», м. Луцьк

до відповідача: приватного підприємства «Пелікан ДС», м. Ковель

про стягнення 9 500 грн.

Суддя Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Овдіюк Д.В., адвокат (дов. від 18.07.2012р.)

від відповідачів: н/з.

Суть спору: позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд»в позовній заяві просить суд стягнути з приватного підприємства «Пелікан ДС»9500 грн. заборгованості за надані транспортні послуги.

Представник позивача в судовому засіданні заявлену вимогу підтримав з підстав викладених у позові.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала суду від 30.07.2012р. про порушення провадження у справі направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача (м.Ковель, вул. Фабрична, 2), повернулася з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». Згідно витягу з ЄДР станом на 15.08.2012 року приватне підприємство «Пелікан ДС»значиться за адресою: м.Ковель, вул. Фабрична, 2.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

в с т а н о в и в:

22.07.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд»та приватним підприємством «Пелікан ДС»укладено договір № 37/1-2011 на перевезення вантажу (надалі договір №37/1-2011).

Відповідно до п. 1.1, п.п. 1.2.2, договору № 37/1-2011 визначено, що договір визначає порядок взаємин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні і розрахунках за міжнародні автомобільні перевезення вантажів транспортними засобами перевізника (позивача) за заявками замовника (відповідача).Згідно з договором перевізник надає транспортні послуги.

22.07.2011р. відповідач подав заявки на перевезення за маршрутом Польща-Україна та перевезення вантажу з пункту розмитнення (м. Вінниця, Україна) до пункту розвантаження (м. Луцьк, Україна). Вартість транспортних послуг становить 6500 грн. та 3000 грн.

Позивачем здійснено перевезення вантажу з міста Познань (Польща) до міста Вінниця (Україна) та з міста Вінниця до міста Луцьк (Україна). Факт виконання перевезення за місцем призначення вантажу підтверджується відмітками у міжнародних товарно-транспортних накладних CMR №109712 та №109993.

Умовами договору №37/1-2011 визначено, що замовник здійснює оплату виконаних робіт та послуг на протязі 7 банківських днів з моменту отримання від перевізника належним чином оформлених оригіналів документів: податкової накладної, рахунку, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної.

Позивачем на адресу відповідача направлено акт здачі-приймання робіт (надання послуг), який отримано відповідачем 12.09.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання в частині проведення розрахунків за надані транспортні послуги не провів.

Крім того позивачем на адресу відповідача направлена претензія №130 від 13.12.2011р. та яка вручена 15.12.2011р. відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте претензія залишена без відповіді.

В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували факт ненадання позивачем послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Правові відносини, пов'язані з автомобільним перевезенням вантажів, у випадках, коли місце прийняття до перевезення вантажу і місце здачі вантажу знаходяться на території двох різних країн, з яких по крайній мірі одна є учасником в Конвенції, регулюються Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів (далі -Конвенція), яка складена у Женеві 19.05.1956р. (п. 1 ст. 1 Конвенції).

Для України Конвенція діє з 09.09.2006р. (з дати набрання сили Закону України від 01.08.2006р. «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів»).

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»чинні міжнародні договори України (у тому числі конвенції -абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Таким чином, для спірних відносин слід застосовувати положення Конвенції.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). У відповідності зі статтями 6 та 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За приписами ч.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 ст. 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За наслідками аналізу обставин справи, представлених позивачем доказів, суд дійшов висновку про належне здійснення позивачем організації виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а відтак і виникнення обов'язку у відповідача оплатити вартість такого перевезення.

Зважаючи на викладене суд вважає, що вимога про стягнення з ПП «Пелікан ДС»9500 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу підставна та підлягає до задоволення. Доказів оплати наданих послуг пов'язаних з перевезенням вантажу суду не надано.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру-2 відсотки від суми позову, але не менше мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Позивачем при поданні позову сплачено 1653 грн. судового збору при встановленому розмірі 1609,50 грн.

Згідно з положеннями частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон України «Про судовий збір»від 21.11.2011 р. N 01-06/1625/2011 ч.1 ст.7 Закону, сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що 43,50 грн. сума зайво сплаченого судового збору, яка підлягає поверненню з Державного бюджету України ТОВ «ВестАвтоТрейд».

Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. слід покласти на нього, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49 , 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю .

2 . Стягнути з приватного підприємства «Пелікан ДС»(м. Ковель, вул. Фабрична, 12, код ЄДРПОУ 36402209) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд»(м.Луцьк, вул. Вахтангова, 2А, код ЄДРПОУ 36407488) 9500 грн. -заборгованості за надані транспортні послуги по перевезенню вантажу та понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 1609,50 грн.

3 . Головному управлінню державної казначейської служби України у Волинській області (43000, м.Луцьк, сул.Стрілецька, 4а) повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ВестАвтоТрейд»(м.Луцьк, вул. Вахтангова, 2А, код ЄДРПОУ 36407488) з УДКСУ у м. Луцьку Волинської області зайво сплачений судовий збір в розмірі 43,50 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 1168 від 26.07.2012р.р. (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи).

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано 17.08.12