Рішення

від 06.08.2012 по справі 12/5007/62/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" серпня 2012 р. Справа № 12/5007/62/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Рясько В.О., дов. № 962 від 03.08.2012 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування (м.Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Інк" (с.Мамрин, Коростишівський район, Житомирська область)

про стягнення 114938,28 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 114946,72 грн. заборгованості, яка виникла за договором комісії на продаж продукції №49 від 16.03.2011 р., з яких: 102630,00 грн. - сума основного боргу, 1631,95 грн. - втрати від інфляції, 3188,12 грн. - відсотки за користування коштами, 7496,21 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Представник позивача в судовому засіданні 23.07.2012 р. подав заяву № 922 від 20.07.2012 р. про зміну підстави позову, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 117530,00 грн. безпідставно набутих коштів.

Оскільки вказану заяву було подано після початку розгляду спору по суті, суд не прийняв її до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях по справі № 964 від 03.03.2012 р. (а.с.72), надала усні пояснення щодо обороту коштів на рахунку позивача по контрагенту - ТОВ "Темп-Інк".

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, свого представника в судове засідання не направив, ухвали господарського суду від 23.07.2012 р. направлені на адресу відповідача та на адресу його керівника повернулися до суду без вручення адресатам з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с.62-67).

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.03.2011 р. між ТОВ "Темп-Інк" (комітент, далі - відповідач) та Ритуальною службою Спеціалізованого КП "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" (комісіонер, далі - позивач) укладено договір комісії на продаж продукції № 49 (а.с.8-11).

За умовами договору позивач зобов'язується за дорученням відповідача за винагороду вчинити з третіми особами за рахунок відповідача від свого імені один або декілька правочинів, спрямованих на продаж через торгівельну мережу позивача товарів ритуального призначення (п.1.1.).

Згідно пункту 3.1.1. договору, не пізніше 20 днів з дня набрання чинності цим договором відповідач зобов'язаний передати позивачу продукцію в асортименті, погодженому з позивачем. Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2011 р. (п.8.1.).

Не пізніше 15 числа кожного місяця наступного за звітним позивач зобов'язаний надавати відповідачу звіт про виконання комісійного доручення. При цьому, не пізніше 20 числа місяця наступного за місяцем, у якому позивачем одержані від третіх осіб відповідні кошти, як оплата за відчужену продукцію, позивач зобов'язаний перераховувати відповідачу у безготівковому порядку належну йому частину цих коштів (за винятком коштів, що належать позивачу як комісійна плата) (пункти 2.1.5. та 2.1.6. договору).

За умовами договору (пункти 2.2.1., 5.1., 5.2.) позивач має право на отримання та утримання винагороди в розмірі 20% від суми реалізованої продукції. Зазначене право виникає з моменту підписання сторонами звіту про виконання комісійного доручення.

28.04.2011 р. позивач одержав від відповідача лист, в якому ТОВ "Темп-Інк" просить дозволу на здійснення авансового платежу в сумі 114550,00 грн. згідно договору комісії № 51 від 16.03.2011 р. (а.с.47).

При цьому судом встановлено, що зміст договору комісії № 51 від 16.03.2011 р., копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.78-81) відповідає змісту договору комісії № 49.

05.05.2011 р. позивачем перераховано на користь відповідача, зазначену останнім у листі суму, що підтверджується платіжним дорученням № 744 від 05.05.2011 р., банківською випискою за 05.05.2011 р. (а.с.48, 73).

Як зазначено в карточці рахунку (а.с.74), та згідно пояснень представника позивача, останній реалізував, поставлені йому відповідачем, товари ритуального призначення в сумі 68000,00 грн. 31.08.2011 та в сумі 8100,00 грн. 30.09.2011 р. на загальну суму 14900,00 грн. (при цьому первинних документів про вчинення зазначених позивачем правочинів суду не надано). У зв'язку з цим, позивач відповідно до п.5.1. договору нарахував собі комісійну винагороду в розмірі 20% на суму 1360,00 грн. та 1620,00 грн., що разом становить 2980,00 грн.

Враховуючи перераховану на користь відповідача суму (114550,00 грн.), нараховану позивачем на свою користь комісійну нагороду та виконання відповідачем робіт (2980,00 грн.), позивач вважає, що у відповідача перед ним утворилася заборгованість в сумі 102630,00 грн. (114550,00 грн. + 2980,00 грн. - 14900,00), що лишається несплаченою на день вирішення спору. Зазначене випливає із карточки рахунку, виписок з оборотів рахунку, довідки позивача (а.с.49-50, 46, 74).

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 206 від 22.02.2012 р. з вимогою повернути грошові кошти в сумі 102630,00 грн. (а.с.51).

Відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

На суму боргу (102630,00 грн.) позивач нарахував відповідачу 1631,95 грн. інфляційних втрат, 3188,56 грн. 3% річних, 7496,21 грн. пені. Розрахунок наводиться позивачем у додатку до позовної заяви (а.с.4-6).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.1014 ЦК України).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч досягнутим домовленостям сторін, зазначених у договорі, сторони не вчинили жодних дій, пов'язаних з виконанням такого договору, про що вказує відсутність доказів:

- передачі комітентом продукції для її реалізації;

- передачі комісіонером комітенту звітів про виконання комісійного доручення;

- доручення на вчинення комісіонером будь-яких інших правочинів від свого імені, але на користь комітента.

Проте, як вбачається з матеріалів справи,позивачем на користь відповідача за заявою відповідача перераховано кошти в сумі 114550,00 грн. з призначенням платежу: "авансований платіж згідно договору 51 від 16.03.2011 р."

При цьому, як випливає з аналізу умов договору та норм чинного законодавства, внесення авансових платежів (попередньої оплати) не лише не передбачено умовами укладеного сторонами договору чи законом, а також суперечить правовій природі договору комісії, оскільки за умовами вказаного договору правочини на користь комітента вчиняються саме за його рахунок, натомість, комісіонер має право на отримання (утримання) плати за виконання свого обов'язку.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що перерахування коштів згідно платіжного доручення № 744 від 05.05.2011 р. на суму 114550,00 грн. відбулося поза межами зобов'язань, охоплених договором комісії.

В той же час, матеріали справи не містять доказів існування між позивачем та відповідачем інших правовідносин.

За таких обставин, перерахування позивачем коштів у сумі 114550,00 грн. здійснено без правової підстави.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Оскільки судом встановлено безпідставність отримання грошових коштів відповідачем від позивача, враховуючи залишення претензії № 206 від 22.02.2012 р. про повернення коштів без відповіді та задоволення, матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив своє зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошей).

Поряд з цим, суд зазначає наступне. Позивач, заявляючи до стягнення основний борг в розмірі 102630,00 грн., виходив із суми, що склалася як різниця сум 117530,00 грн. (114550,00 грн. - перераховані кошти, до яких додано нараховану згідно умов договору комісійну плату - 2980,00 грн.) та 14900,00 грн., врахованої позивачем в якості частково повернутих належних йому коштів.

Проте, як було зазначено судом раніше, право позивача на отримання комісійної плати настає виключно з моменту підписання сторонами звіту про виконання комісійного доручення. Оскільки, матеріали справи не містять доказів підписання зазначених звітів, позивач не довів своє право на отримання комісійної плати.

Враховуючи зазначене, сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача складає 99650,00 грн., що розраховується наступним чином: від суми безпідставно перерахованих коштів (114550,00 грн.) віднімається сума, врахована позивачем в якості частково повернутих належних йому коштів (14900,00 грн.).

Кошти в сумі 2980,00 грн., які згідно пояснень позивача є комісійною винагородою заявлені до стягнення позивачем безпідставно.

Перевіривши обгрунтованіть нарахування позивачем пені, інфляційних збитків, трьох відсотків річних, суд дійшов до висновку, що зазначені нарахування здійснені позивачем безпідставно, враховуючи таке.

Щодо нарахованої позивачем пені, суд звертає увагу на те, що частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Обов'язок відповідача повернути позивачу кошти виник поза договірними зобов'язаннями, а тому розмір пені є невстановлений. Враховуючи зазначене, пеня у розмірі 7496,21 грн. нарахована та заявлена до стягнення безпідставно.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних, з розрахунку вбачається, що нарахування здійснено на суму 102630,00 грн. основного боргу, що, як було встановлено судом раніше, заявлена у зазначеному розмірі безпідставно, крім того, позивач зазначаючи період нарахування, не вказує підставу застосування визначеного ним періоду, без зазначення моменту виникнення у позивача права на нарахування.

За таких обставин, розрахунок здійснено невірно, необґрунтовано, з порушенням чинного законодавства, тому 1631,95 грн. інфляційних та 3188,56 грн. 3% річних стягненню не підлягають.

Зважаючи на викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню частково, в розмірі 99650,00 грн. безпідставно набутих коштів.

В решті позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю їх заявлення.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-Інк", 12525, Житомирська область, Коростишівський район, с.Мамрин, ідентифікаційний код 33484870,

на користь Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування", 01004, м.Київ, Бульвар Тараса Шевченка, буд.3, ідентифікаційний код 03358475,

- 99650,00 грн. боргу;

- 1993,00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.08.12

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2 - позивачу (рек. із зв. повід.)

3 - відповідачу (рек. з пов.)