ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2012 року Справа № 0870/5992/12
за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ТОВ «ТРИО»
до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень №0000322311 та № 0000312311 від 13.06.2012, -
У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.
при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.
за участі представників сторін:
від позивача - Міхова Ю.О. (довіреність №06-2/07-12 від 06.07.2012),
Малахова Г.О. (довіреність № 06/07-12 від 06.07.2012)
від відповідача - Сиваш О.О. (довіреність № 29/10/10 від 14.03.2012)
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИО» (далі ТОВ «ТРИО», позивач) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області(далі - ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.06.2012 р. № 0000312311, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 217870,50 грн. та № 0000322311, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 229212,00 грн.
Ухвалою суду від 22.06.2012 відкрито провадження у адміністративній справі №0870/5992/12 та призначено до судового розгляду на 09.07.2012. Розгляд справи було відкладено на 23.07.2012.
Відповідно до ст.160 КАС України, 23.07.2012 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».
Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «УКРОІЛ», ПП «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ТАВРІЯ ПЛАСТ», ТОВ «ЮЖНЕФТЬ». Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат віднесено суми на підставі податкових накладних, які були надані зазначеними підприємствами, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначає, що на його думку, інформація, викладена у акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти.
Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.
Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання та поставки товарів (послуг) або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Проведеною перевіркою встановлено податку на прибуток на загальну суму 229211 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 192116грн, зважаючи на те, що до складу валових витрат та податкового кредиту від господарських операцій з ТОВ «УКРОІЛ», ПП «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ТАВРІЯ ПЛАСТ», ТОВ «ЮЖНЕФТЬ», у яких відсутні необхідні умови для здійснення останніх, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.
Отже, підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тому, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права Позивача на їх врахування при визначення об'єкта оподаткування.
Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".
Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 24.05.2012р. № 080041, відповідно до наказу ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС від 24.05.2012р. №85 та згідно п.п. 78.1.1. п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИО», код за ЄДРПОУ 30256318 (скорочено - ТОВ «ТРИО») з питань взаємовідносин з ТОВ «Укроіл» (код ЄДРПОУ 36706113) у березні 2011р, ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт» (код ЄДРПОУ 37125258) у березні 2011р. та ТОВ «Южнефть» (код ЄДРПОУ 36838342) у червні та липні 2011 та відображення вказаних операцій у податковому обліку.
За результатами перевірки було складено акт від 29.05.2012р. № 29/2211/30256318, в якому зазначено, що в ході перевірки встановлені наступні порушення:
1.Відсутність реальності придбання товарно - матеріальних цінностей ТОВ «ТРИО» у ТОВ «Укроіл» (код ЄДРПОУ 36706113), ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт» (код ЄДРПОУ 37125258) та ТОВ «Южнефть» (код ЄДРПОУ 36838342), що призвело до порушення пп..14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.1 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2756-VI, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті всього у сумі 192116грн, в т.ч. за березень 2011р на суму 82776грн, за червень 2011р на суму 57833грн., за липень 2011р на суму 51507грн.
2. порушення п.5.1, пп..5.2.1, п.5.2, пп5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із змінами та доповненнями, в редакції закону, що діє на момент вчинення порушення), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті всього в у сумі 103470 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 103470 грн.
3. порушення п.п. 14.1.27 п.14.1 ст 14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.149.1 ст. 149 та п.152.1 ст 152 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 125741грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 66508 грн, за 3 квартал 2011 року в сумі 59233
На підставі акту перевірки були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 13.06.2012 р. № 0000312311, в якому визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 217870,50 грн., в тому числі за основним платежем 192116,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 25754,50 грн.;
- від 13.06.2012 р. № 0000322311, в якому визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 229212,00 грн., в тому числі за основним платежем 229211,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.
Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, підставою для прийняття податкових повідомлень - рішень стало виявлення порушення вимог податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 29.05.2012р. № 29/2211/30256318.
Так, встановлено, що в 1 кварталі 2011р. ТОВ «ТРИО» мало взаємовідносини з ТОВ «Укроіл» (код ЄДРПОУ 36706113).
Між ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Укроіл» укладено угоду від 21.03.2011р №ДПО-26, щодо поставки паливно - мастильних матеріалів; кількість та ціна товару зазначається в видаткових накладних до договору; умови поставки - на умовах самовивозу зі складу Постачальника.
ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС отримано від Броварської ОДПІ листом від 15.06.2011р. № 2125 /7/23 висновок №515 /232/36706113 від 15.06.2011р. про проведення аналізу діяльності ТОВ «Укроіл», код за ЄДРПОУ 36706113 з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість з 01.01.2011р. по 31.01.2011р., з 01.02.11 по 28.02.2011, з 01.03.11 по 31.03.11., згідно якого: «…відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 09.11.2009 року №100253608, виданого Броварською ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 367061110296, був зареєстрований платником ПДВ з 09.11.2009 року по дату підписання акту перевірки.
В Броварській ОДПІ відсутня інформація про те, яким видом діяльності фактично займалося ТОВ «Укроіл» та про отримання ним дозволів та ліцензій.
Співробітниками ВПМ Броварської ОДПІ було складено акт про те, що в результаті обстеження приміщення, яке розташоване за адресою м. Бровари, вул. Незалежності,24 ТОВ «Укроіл» (код за ЄДРПОУ 36706113), за зазначеною вище податковою адресою не знаходиться, інформація про її місцезнаходження відсутня.
ТОВ «ТРИО» не надані до перевірки первинні документи, що підтверджують прийом-передачу ТМЦ від ТОВ «Укроіл», документи щодо транспортування ПММ на склад, регістрів бухгалтерського обліку щодо оприбуткування ТМЦ на склад
В 1 кварталі 2011р. ТОВ «ТРИО» мало взаємовідносини з ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт» (код ЄДРПОУ 37125258) (Зареєстроване в ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, стан - 3)
Згідно інформаційних баз АРМ "БестЗвіт" та "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" ТОВ «ТРИО» протягом березня 2011р мало взаємовідносини з ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт». Однак підприємством до перевірки не надані документи, які підтверджують поставки паливно - мастильних матеріалів від ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт». Згідно листа №170512/1 від 17.05.12р. на підприємстві відбулась виїмка документів УСБУ в Запорізькій області з питань взаємовідносин ТОВ «ТРИО» з підприємством ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт» за період лютий-травень 2011р. Копія протоколу виїмки до перевірки не надавалась.
ТОВ «ТРИО» не надані до перевірки первинні документи, що підтверджують прийом-передачу ТМЦ від ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт», документи щодо транспортування ПММ на склад, регістрів бухгалтерського обліку щодо оприбуткування ТМЦ на склад
Протягом 2 та 3 кварталу 2011р. ТОВ «ТРИО» мало взаємовідносини з ТОВ «Южнефть» (ЄДРПОУ 36838342) (Зареєстроване в ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС, стан - 4)
Між ТОВ «ТРИО» та ТОВ «Южнефть» укладено угоду від 04.05.2011р №039, щодо поставки паливно - мастильних матеріалів; кількість та ціна товару зазначається в видаткових накладних до договору; умови поставки - на умовах самовивозу зі складу Постачальника.
До перевірки також надані товарно - транспортні накладні, щодо перевезення ТМЦ від ТОВ «Южнефть» на адресу ТОВ „ТРИО", однак такі товарно-транспортін накладні заповнені із порушенням приписів чинного законодавства.
ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області ДПС листом від 05.03.2012р №119/7/22-609 отримано від ДПІ у м. Херсоні акт від 03.03.12 № 59/22-6/36838342 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Южнефть» (код 36838342) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 26.11.09 по 30.09.11., згідно якого встановлено, що ТОВ «Южнефть» зареєстровано 25.11.09р. Свідоцтво платника ПДВ від 03.12.09 №100257403 анульовано 30.09.11 на підставі заяви про ліквідацію за власним бажанням. Період здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами 04 травня 2011 - 31 серпня 2011, тобто одразу після проведення господарських операцій платник ТОВ «Южнефть» подав заяву про відмову від свідоцтва платника податку на додану вартість. На даний час підприємство має стан платника 3 - прийнято рішення про припинення (ліквідацію, закриття). Основні засоби, залишки ТМЦ у ТОВ «Южнефть» відсутні.
ТОВ «ТРИО» не надані до перевірки первинні документи, що підтверджують прийом-передачу ТМЦ від ТОВ «Южнефть», документи щодо транспортування ПММ на склад, регістрів бухгалтерського обліку щодо оприбуткування ТМЦ на склад
Враховуючи те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договору поставки, то угоди укладені із ними не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи та пояснення представника відповідача, підставами донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали первинні документи виписані ТОВ «Укроіл», ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт», ТОВ «Южнефть» на адресу позивача, на підставі вчинених нікчемних правочинів. Така позиція сформована на підставі посилань на матеріали проведених податковими органами перевірок зазначеного контрагента.
Перевіркою зроблено висновок, що наданими первинними документами фактично не підтверджено постачання товарів від постачальників до ТОВ «ТРИО».
Саме тому перевіряючі дійшли висновку про безпідставність завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат при взаємовідносинах із ТОВ «Укроіл», ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт», ТОВ «Южнефть», щодо придбання товару на підставі нікчемних договорів поставки.
Однак, за приписами п.14.1.18, п.14.1.181 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, пунктом 198.3. ст.198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
Відповідно до п.201.1. ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ). Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПКУ). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст.201 ПКУ). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п.201.8. ст.201 ПКУ). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПКУ).
Підпунктом 198.6 п.198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Пунктом 10.1. Наказу ДПАУ № 1002 від 24.12.2010р. «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення» зазначено, що придбання або виготовлення товарів/послуг та придбання (будівництво, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) на митній території України відображається на підставі податкових накладних, розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, а також інших подібних документів.
Отже, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем. Лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку-покупця, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, безспірно позбавляють покупця права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.
Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками сум податку до бюджету, у т.ч. по ланцюгу постачання товару тощо, у Податковому кодексі України не передбачено.
Таким чином, податковий кредит формується за умови списання платником податків грошових коштів в оплату товарів (робіт, послуг)/отримання ним товару, та повинен підтверджуватися податковою накладною.
Наявність податкових накладних від контрагента - постачальника, оформлених відповідно до норм ПКУ та Закону України «Про податок на додану вартість», підтверджується актом перевірки, в якому міститься перелік податкових накладних, на підставі яких сформовано податковий кредит Позивача у періоді, що перевірявся Відповідачем.
ТОВ «УКРОІЛ», ПП «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ТАВРІЯ ПЛАСТ», ТОВ «ЮЖНЕФТЬ» на момент вчинення правочинів та їх виконання були за реєстрованими у якості платників ПДВ, що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість.
Як свідчать пояснення відповідача, сплата ПДВ у складі ціни товару ним не оспорюється.
Тому посилання на порушення позивачем пп..14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.1 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, та, відповідно податкове повідомлення-рішення із посиланням на вказані норми є неправомірним.
Податковий орган також безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 та п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток.
Зазначені висновки податкового органу суперечать вимогам чинного законодавства, оскільки за приписами Податкового кодексу України, зокрема п.п. 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПКУ, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140. статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Згідно п. 138.2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
До складну валових витрат, згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Аналогічні норми передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»
Термін "валові витрати виробництва" визначено в пп.5.2.1, 5.2 ст.5 Закону України № 334: це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 344).
Відповідно до правил ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Враховуючи зазначене, формування валових витрат, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг) здійснюється по кожному податковому періоду та при визначенні валових витрат враховується загальна сума доходів та витрат від усіх видів діяльності платника податків взагалі по всім контрагентам, а не окремо по одному, що обумовлює неможливість податковим органом виокремити контрагентів позивача та відносно них встановити порушення Позивачем правил щодо формування валових витрат.
Саме витрати пов'язані з придбанням у ТОВ «УКРОІЛ», ПП «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ТАВРІЯ ПЛАСТ», ТОВ «ЮЖНЕФТЬ» послуг, використовувались ТОВ «ТРИО» у власній господарській діяльності, що підтверджується самим актом перевірки та валовим доходом, задекларованим ТОВ «ТРИО».
Тобто мали місце правочини, між ТОВ «ТРИО» та вказаним підприємством, виконання таких послуг підтверджується договором, видатковими та податковими накладними.
Правочин між ТОВ «ТРИО» та ТОВ «УКРОІЛ», ПП «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ТАВРІЯ ПЛАСТ», ТОВ «ЮЖНЕФТЬ» відповідає вимогам чинного законодавства України, при його укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвим умов, предметом правочину є товари, що не обмежені в цивільному обороті України; правочин сторонами було виконано - товар передано, грошові кошти сплачено, що стало підставою для формування валових витрат у відповідних звітних періодах.
За приписами ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. № 996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Згідно з ч.2 ст.9 цього ж Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.
Отже, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).
Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.
Як вже зазначалося вище і не спростовується актом перевірки, контрагент позивача ТОВ «УКРОІЛ», ПП «КОМЕРЦІЙНА ФІРМА «ТАВРІЯ ПЛАСТ», ТОВ «ЮЖНЕФТЬ» на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульовано, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам, встановленим ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо змісту та форми первинних документів, підтверджують фактичне отримання позивачем товару та послуг від постачальників, оскільки містять повну інформацію щодо змісту та обсягу господарської операції, а також щодо дати та місця її здійснення та свідчать про реальні зміни в структурі активів та зобов'язань позивача.
Таким чином, враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, ТОВ «ТРИО» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.
Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.
При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.
Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ТОВ «ТРИО» не має відповідати за допущені з боку його контрагентів, порушення вимог законодавства. Позивачем були дотримані всі вимоги податкового законодавства щодо відображення податкового кредиту та формування валових витрат по спірним операціям в обліку товариства.
Зважаючи на усе викладене, за результатом розгляду справи суд приходить до висновку стосовно того, що ДПІ у Запорізькому районі Запорізької області неправомірно та необґрунтовано зроблено висновки про непідтвердженість поставок товарів ТОВ «ТРИО» від ТОВ «Укроіл», ПП «Комерційна фірма «Таврія Пласт», ТОВ «Южнефть», що призвело до нарахування податків та прийняття оскаржуваних рішень, а відтак вважає за необхідне їх скасувати.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.
Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення позивачем приписів п.14.1.181 п.14.1 ст.14, пп. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.14.127 п.141 ст.14, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 та п.152.1 ст.152 Податкового кодексу України, а тому необґрунтовано виніс податкові повідомлення-рішення 13.06.2012 №0000322311 та № 0000312311.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ТРИО» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, 94, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Запорізької області Державної податкової служби від 13.06.2012 №0000322311 та № 0000312311
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 17.08.2012.
Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко
Суд | Запорізький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.07.2012 |
Оприлюднено | 21.08.2012 |
Номер документу | 25658803 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Нечипуренко Олександр Михайлович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Нечипуренко Олександр Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні