Постанова

від 14.08.2012 по справі 58/595

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2012 № 58/595

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Буравльова С.І.

за участю представників сторін:

від позивача -представник не прибув;

від відповідача -Шевчук І.В. представник за довіреністю від 10.08.2012 б/н;

від третьої особи -представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН-КОНСАЛТИНГ"на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2012 у справі № 58/595 (Головуючий суддя Блажівська О.Є., судді: Гончаров С.А., Мандичев Д.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН-КОНСАЛТИНГ"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Даліз-Фінанс" про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № Б 24/3-5/09 від 03.11.2009 недійсним

Встановив наступне.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Розпорядженням №58/595 від 01.08.2012р. відповідно до ст.ст.46, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. було призначено нову колегію суддів для розгляду справи №58/595, у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю. судді: Дідиченко М.А., Чорногуз М.Г., у зв'язку з перебуванням головуючого судді Коршун Н.М. та судді Куксова В.В. у відпустці.

Розпорядженням від 14.08.2012 у зв'язку з відпусткою судді Чорногуз М.Г. здійснено заміну у складі колегії та введено суддю Буравльова С.І. замість судді Чорногуз М.Г.

Публічне акціонерне товариство «Київський завод гумових та латексних виробів» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН-КОНСАЛТИНГ» про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № Б24/3-5/09 від 03.11.2009 року недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний договір купівлі-продажу цінних паперів укладено з порушенням ст. 165 Господарського кодексу України з огляду на наявність у позивача на момент укладення договору боргу за банківськими кредитами та по сплаті податків.

Рішенням Господарського суду міста Києва позовні вимоги задоволено у повному обсязі. При ухваленні рішення суд першої інстанції встановивши наявність у позивача боргу за банківськими кредитами та по сплаті податків дійшов висновку про порушення при укладенні договору норми ч. 1 ст. 165 Господарського кодексу України та визнав його недійсним.

Представник апелянта - відповідача у справі надав пояснення якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.

Позивач та третя особа не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Будь-яких заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи з наданням доказів поважності неможливості участі в засіданні суду від позивача та третьої особи не надійшло.

Представник апелянта на запитання суду заявив про можливість розгляду скарги по суті за відсутності представників інших учасників судового процесу.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН-КОНСАЛТИНГ", як продавцем та відкритим акціонерним товариством "Київський завод гумових та латексних виробів" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів"), як покупцем за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Фондова компанія "Даліз-Фінанс", яке виступило повіреним покупця 03 листопада 2009 року було укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № Б24/3-5/09 (далі - договір).

Предмет правовідносин визначено у п. 1.1 договору, за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вказані у цьому пункті цінні папери (далі ЦП) емітента, вказаного нижче, на умовах, передбачених цим договором:

Згідно п.1.2 договору, загальна сума договору становить 5296375, 00 грн.

Відповідно п. 2.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити на банківський рахунок продавця загальну суму договору, вказану в п. 1.2 даного договору протягом 15 банківський днів з моменту виконання покупцем п.3.1. договору.

За положеннями п.п. 2.3, 2.4 договору, повірений не виступає податковим агентом за цим договором і не несе відповідальність по сплаті податку з доходу отриманого від здійснення операцій з інвестиційними агентами, продавець має статус платника податку на прибуток на загальних умовах.

Сторонами вказаного правочину підписано Акт приймання-передачі цінних паперів від 10 листопада 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату укладення Договору купівлі-продажу цінних паперів № Б24/3-5/09 від 03 листопада 2009 року Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" мало заборгованість зі сплати відсотків за банківськими кредитами, зокрема, у розмірі 536034, 88 доларів США за Договором про відкриття кредитної лінії № 171 -МВ/08 від 30 травня 2008 року, 279005, 99 доларів США за Договором про відкриття кредитної лінії № 169-МВ/08 від 30 травня 2008 року, 822758, 97 гривень за Договором про надання кредиту у формі овердрафт № 50-ОКЛ/08 від 01 квітня 2008 року, укладеними з Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк"; у розмірі 817427, 07 гривень за Кредитним договором № 35/59454-КЛ від 03 листопада 2006 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Сведбанк"; у розмірі 2520194, 64 гривні за Договором кредитної лінії № 17/КЛ-2006 від 29 листопада 2006 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Експобанк"; у розмірі 1966 927, 01 гривень за Генеральним договором про надання кредитування № 071/2008/1 від 08 серпня 2008 року, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Банк "Контракт".

Також, згідно з Податковою декларацією № 1960 від 27 січня 2009 року Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" мало протягом 2009 року податкове зобов'язання щодо сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, при цьому сума щомісячного збору становила 43873, 48 гривні. Відповідно до розрахунку податкової заборгованості з орендної плати юридичних осіб станом на початок 2010 року сальдо на користь Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва становило 318457, 73 гривень.

Недійсним може бути визнаний укладений правочин.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оспорюваний договір є укладеним.

Правовідносини за оскаржуваним договором відносяться до такого виду договірних зобов'язань як купівлі-продаж.

Так, відповідно до частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму грошей.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГК України, суб'єкти господарювання можуть придбавати акції та інші цінні папери, зазначені у цьому Кодексі, за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит, якщо інше не встановлено законом.

При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у разі якщо суб'єкт господарювання має податкову заборгованість та/або прострочив сплату процентів за банківським кредитом, то він не має права придбавати цінні папери.

Доводи апелянта про те, що за положеннями ст. 165 ГК для її порушення повинні бути недотримані 2 вимоги: 1 - несплата податків, 2 - несплата відсотків за банківський кредит, ґрунтуються на хибному тлумаченні зазначеної норми та відхиляються судом.

Є очевидним, що наведена норма закріплює можливість (право) суб'єктів господарювання придбавати акції лише після повної сплати як податків так і відсотків за банківський кредит.

Отже, якщо є несплачені у повному обсязі податки чи відсотки за банківський кредит, або один і другий вид зобов'язань разом, то суб'єкт господарювання не має права придбавати акції.

Таке право з'являється у суб'єкта лише після повного погашення заборгованості, і за податками, і за відсотками з банківського кредиту.

Тому, порушенням ч. 1 ст. 165 ГК є укладення договору з придбання акцій у разі наявності у покупця боргу зі сплати податків чи відсотків за банківський кредит, або разом з обох видів зобов'язань.

Таким чином, незалежно від того чи була у позивача на день укладення оскаржуваного договору заборгованість окремо за відсотками зі сплати банківського кредиту чи зі сплати податків, або разом, такий договір укладено з порушенням ч. 1 ст. 165 ГК та відповідно підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, відхиляються судом і доводи апелянта щодо відсутності заборгованості зі сплати податків у вигляді орендної плати за землю.

Як встановлено судом, згідно з Податковою декларацією № 1960 від 27 січня 2009 року Публічне акціонерне товариство "Київський завод гумових та латексних виробів" мало протягом 2009 року податкове зобов'язання щодо сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, при цьому сума щомісячного збору становила 43873, 48 гривні.

Включення орендної плати до складу податкового зобов'язання з внесенням до податкової декларації здійснено на підставі статті 14 Закону України «Про плату за землю».

Доказів незаконного включення до складу податкового зобов'язання та внесення до податкової декларації наведеного боргу суду не надано.

Доводи апелянта про те, що вимога позивача про визнання договору недійсним не підлягає розгляду в порядку позовного провадження і може бути розглянута лише в межах справи про банкрутство також відхиляються судом з наступних підстав.

В обґрунтування наведеної позиції апелянт посилається на ч. 11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до вказаної норми угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

- угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

- угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

З наведеними положеннями Закону кореспондується і зміст п. 80 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року N 15 «Про судову практику в справах про банкрутство». Так, у вказаному пункті Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що відповідно до частини п'ятої статті 17 Закону керуючий санацією має право подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними, а згідно з частиною одинадцятою цієї ж статті угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною з наведених у цій частині підстав. Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою та позову сторони про відшкодування збитків за договором, який не виконується за рішенням керуючого санацією, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

По-перше: наведені положення Закону визначають суб'єкта оскарження угод. Таким правом на підставі вказаних положень Закону наділено лише керуючого санацією. Позовну заяву підписано Гартенко В.Ф. як розпорядником майна.

По-друге: в ч. 11 ст. 17 вказаного Закону чітко визначено підстави за яких угода може бути визнана недійсною.

Підстави позову, розглянутого у даній справі, та нормативне обґрунтування ухваленого рішення не входять до переліку підстав визнання недійсними угод, закріплених в ч. 11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Крім того, норми ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Виходячи із суб'єктного складу сторін та предмету позову такий захист має здійснюватися шляхом подання позову в порядку господарського судочинства.

Отже, позовна заява обґрунтовано розглянута судом в позовному провадженні.

Положеннями статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип змагальності при здійсненні судочинства у господарських судах.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів власних доводів, покладених в основу апеляційної скарги не надано.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні та рішення місцевого господарського суду у даній справі підлягає залишенню без змін.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАЛОН-КОНСАЛТИНГ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2012. у справі №58/595 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи №58/595 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Буравльов С.І.