Ухвала

від 08.08.2012 по справі 2а/1270/2638/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року справа №2а/1270/2638/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а/1270/2638/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року № 0000512310, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» звернулось з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року № 0000512310 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 53945,00 грн., у тому числі 53944,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 26 березня 2012 року № 0000512310 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 53945,00 грн., у тому числі 53944,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у зв'язку із поданими товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» запереченнями до акта від 07 лютого 2012 року за № 373/23/31856550 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час придбання товарів (робіт, послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, згідно з наказом від 16 лютого 2012 року № 332 та за направленнями від 16 лютого 2012 року за № 151 державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» (код за ЄДРПОУ 31856550) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час придбання товарів (робіт, послуг) у товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» (код за ЄДРПОУ 37178289) за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, результати якої оформлено актом від 15 березня 2012 року за № 811/23/31856550.

Згідно висновків акта від 15 березня 2012 року за № 811/23/31856550 перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року в сумі 53944,20 грн.

Висновок про заниження товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» податку на додану вартість вмотивований безпідставним віднесенням сум до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за нікчемним правочином товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» та відсутністю спричинення реального настання юридичних наслідків за нікчемним правочином.

На підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 15 березня 2012 року за № 811/23/31856550 державною податковою інспекцією в Жовтневому районі у м. Луганську згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацами 1, 2 пункту 123.1 статті 123, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року № 0000512310 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 53945,00 грн., у тому числі 53944,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 26 березня 2012 року № 0000512310 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 53945,00 грн., у тому числі 53944,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на нижчевикладене.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України: - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1); - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2); - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); - якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України: - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1); - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2); - при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3); - якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

01 лютого 2011 року за № 01/02-1 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» укладено договір постачання вугілля.

В рамках здійснення господарсько-правових відносин за договором постачання вугілля від 01 лютого 2011 року за № 01/02-1 між товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» складені накладна від 10 лютого 2011 року № 10021101, акт передачі вугілля від 11 лютого 2011 року, податкова накладна від 10 лютого 2011 року № 1002111 на суму 108799,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 18133,20 грн., накладна від 21 лютого 2011 року № 21021101, акт передачі вугілля від 21 лютого 2011 року, податкова накладна від 21 лютого 2011 року № 2102111 на суму 107433,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 17905,50 грн., накладна від 02 березня 2011 року № 02031101, акт передачі вугілля від 02 березня 2011 року, податкова накладна від 21 лютого 2011 року № 2102112 на суму 107433,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 17905,50 грн.

Всі вищезазначені податкові накладні включені товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за лютий та березень 2011 року.

Оплата товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» отриманого від товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» вугілля за договором постачання від 01 лютого 2011 року за № 01/02-1 підтверджена банківськими виписками по рахунку за 10 лютого 2011 року та за 21 лютого 2011 року.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року до складу податкового кредиту лютого 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» включено по господарським операціям із товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» податок на додану вартість в сумі 36038,70 грн. (арк. справи 157-159).

Обставини використання товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» вугілля, отриманого від товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд», у подальшій господарській діяльності підтверджені контрактом від 17 серпня 2010 року за № 17/08-10 на постачання вугілля, укладеним товариством з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» з «НОLDЕ-РRІМ», Молдова, та специфікаціями до зазначеного контракту від 04 січня 2011 року, накладною від 11 лютого 2011 року № 6, актом передачі вугілля від 11 лютого 2011 року за № 6, рахунком-фактурою від 11 лютого 2011 року № 002, вантажною митною декларацією № 702000009/2011/001434, податковою накладною від 11 лютого 2011 року № 2, накладною від 24 лютого 2011 року № 7, актом передачі вугілля від 24 лютого 2011 року за № 7, рахунком-фактурою від 22 лютого 2011 року № 3, вантажною митною декларацією № 702000009/2011/001952, податковою накладною від 03 березня 2011 року № 1, накладною від 03 березня 2011 року № 8, актом передачі вугілля від 03 березня 2011 року за № 8, рахунком-фактурою від 03 березня 2011 року № 4, вантажною митною декларацією № 702000009/2011/002280, податковою накладною від 09 березня 2011 року № 3 (арк. справи 49-52, 58-61, 66-83).

Доводи відповідача стосовно неналежного оформлення первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності на увагу не заслуговують. Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару від контрагента товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» підтверджено, здійснення позивачем оплати отриманих послуг підтверджується банківськими виписками по рахунку. Таким чином, на момент перевірки реальність господарської операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Зобов'язання за договором між позивачем та його вказаним контрагентом виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у лютому 2011 року по фінансово-господарським операціям з товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на нікчемність правочину з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочин між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним правочином, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Крім того, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлені судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 53945,00 грн., у тому числі 53944,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси», як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно договору постачання вугілля від 01 лютого 2011 року за № 01/02-1 та специфікацій до нього, доставка товару на адресу покупця - товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси», здійснюється постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Конд», на умовах СРТ (склад покупця) згідно Правил «ІНКОТЕРМС» в редакції 2000 року. Постачання відбувається автотранспортом постачальника на склад покупця, зазначений у додатку до договору.

Таким чином, позивач не мав жодного відношення до транспортування товару та, відповідно, не здійснював жодних витрат на це.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Відсутність товарно-транспортних накладних у товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Посилання відповідача на те, що укладений договір, податкові та видаткові накладні, виписані товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Конд» на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси», є дефектними з огляду на те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2011 року у справі № 2а-10905/11/1270, яка набрала законної сили, визнані недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Конд» та свідоцтво про державну реєстрацію з моменту реєстрації, а саме з 05 липня 2007 року, визнано недійсною реєстрацію та припинено юридичну особу, яка видала податкові накладні (арк. справи 119-122), судом не прийнято до уваги виходячи з наступного.

Предметом дослідження в адміністративній справі № 2а-10905/11/1270 була відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства. Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства та його державної реєстрації не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру (зазначену правову позицію висловлено Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 13 лютого 2007 року за результатами розгляду за винятковими обставинами справи за позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції до науково-виробничого підприємства «Діада К», приватного підприємства «Селен-С» про визнання угоди недійсною).

Посилання відповідача на пояснення засновника та керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Конд» ОСОБА_2 від 14 липня 2011 року, надані нею працівникам міліції, не є належним доказом у відповідності до вимог ст.. 72 КАС України.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зважаючи на обставини справи, з метою повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд першої інстанції вважав за необхідне відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську від 26 березня 2012 року № 0000512310 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 53945,00 грн., у тому числі 53944,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а/1270/2638/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року № 0000512310 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 червня 2012 року у справі № 2а/1270/2638/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року № 0000512310 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко