Постанова

від 21.08.2012 по справі 2а-2756/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-2756/12/1070    КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И 21 серпня 2012 року           2а-2756/12/1070 Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді                         Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомКиївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів дотовариства з обмеженою відповідальністю «Валтін» простягнення заборгованості,                                                                   ВСТАНОВИВ: Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Валтін»(надалі –відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6175, 00 грн. та пені у розмірі                   42, 16 грн. Загалом –6217, 16 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та Закону України «Про зайнятість населення», що полягає у непрацевлаштуванні інвалідів, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих. За невиконання нормативу  щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів до відповідача було застосовано штрафні санкції за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6175, 00 грн. та нараховано пеню у розмірі     42, 16  грн. Оскільки відповідачем у самостійному порядку грошові кошти на загальну суму 6217, 16 грн. не сплачено, позивач просив суд їх стягнути у судовому порядку. 20 серпня 2012 року до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про визнання позову у повному обсязі з одночасним повідомленням   про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач –визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судом встановлено, що визнання адміністративного позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, а тому приймається судом. Згідно з  частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.            Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, у лютому місяці 2012 року відповідач подав до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма 10-ПІ) у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»становить 0 особи; фонд оплати праці штатних працівників складає  98, 80 тис. грн. та середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 12346, 72 грн. Згідно з розрахунком, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 6175, 00 грн. та пеню у розмірі 42, 16 грн. Згідно  наданого позивачем листа Баришівського районного центру зайнятості від 16.05.2012 за № 01-160,  відповідач у 2011 році не подавав звіти форми № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке. Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту. Правові засади соціальної захищеності інвалідів в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Відповідно до приписів статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 № 875-XII (надалі –Закон України № 875-XII), з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (стаття 18 Закону України  № 875-XII). При цьому, працевлаштування інвалідів, згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону України № 875-XII здійснюється підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, самостійно у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Крім цього, відповідно до положень статті 18 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, які передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;  звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, чинним законодавством щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок щодо створення визначеної згідно нормативу кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про наявність таких вільних робочих місць уповноважені органи влади. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.           Відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону № 875-XII, виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача складає 8 осіб. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 місце. Таким чином, відповідач повинен був працевлаштувати у 2011 році 1 інваліда, у той час як фактично у нього не працювало жодної такої особи. Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005  № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами у разі потреби до державної служби зайнятості. Згідно з приписами Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005  № 420, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 21.12.2005 за  № 1534/11814, ця форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.   Таким чином, за своїм змістом звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.   Як встановлено судом та не заперечувалось сторонами, відповідач у 2011 році не звітував до Баришівського  районного центру зайнятості про наявність у нього вільних  робочих  місць для працевлаштування інвалідів. Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності суд дійшов висновку, що відповідачем не було здійснено заходів для забезпечення працевлаштування осіб з обмеженими можливостями. Положеннями частини першої статті 20 Закону України № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від     8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Частиною другою статті 20 Закону України №875-ХІІ передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Аналогічні приписи містяться і у  пунктах 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 № 70, якими передбачено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення. Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду надано не було. За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що відповідачем не дотримано вимоги, встановлені частиною першою статті 19 Закону України №875-ХІІ,  суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у розмірі, визначеному законодавством. Оскільки суму заборгованості до державного бюджету у розмірі 6217, 16 грн. відповідач у встановлені законодавством  строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день прийняття рішення не надано та з урахуванням частини третьої статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони –суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні. Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 112, 128, 158-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд п о с т а н о в и в: Адміністративний позов задовольнити. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Валтін» (ідентифікаційний код 35694569) на користь  Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 6217 (шість тисяч двісті сімнадцять) грн. 16 коп.    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                 Колеснікова І.С.