Постанова

від 16.07.2012 по справі 6582/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 липня 2012 р. № 2-а- 6582/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю

представника позивача Кочмар К.О.

представника відповідача Жовновач О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМЕСТПРОМПРОЕКТ" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом у якому після уточнення позовних вимог просив суд визнати неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 28.02.2011 року по операціях з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», за результатами якої складено акт перевірки від 04.01.2011 року № 3/234/31063783 та скасувати наказ на проведення перевірки № 1302 від 23.12.2011 року; скасувати податкові повідомлення - рішення № 0010952340 від 23.01.2012 року та № 0010962340 від 23.01.2012 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов, просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі пославшись на те, що при проведенні перевірки позивачем порушено приписи п.п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки підприємством надано податковому органу усі первинні документи та пояснення на письмовий запит відповідача, що виключає проведення перевірки. При проведенні перевірки фахівці податкового органу дійшли помилкового висновку про порушення підприємством норм цивільного законодавства в частині вчинення правочинів, про відсутність об'єктів оподаткування та про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності, оскільки рішенням суду визнано неправомірними дії податкових органів по проведенню перевірок контрагентів.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив у задоволенні вимог відмовити пославшись на те, що перевірка проведена з дотриманням приписів гл.8 ПК України, яка визначає підстави та порядок проведення перевірок державними податковими органами, та відповідно наданими до податкового органу первинними документами не підтверджено реальності здійснення господарських відносин з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», не підтверджено зв'язок понесених на користь останніх витрат з господарською діяльністю позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

Позивач пройшов передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання, про що йому видане відповідне свідоцтво серії А 01 № 072484, основними видами діяльності за КВЕД згідно довідки статистики АА № 591716 є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; оптова торгівля одягом та взуттям; оптова торгівля іншими товарами господарського призначення.

04.01.2012 року фахівцями відповідача на підставі наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 23.12.2011 року №1302 проведено перевірку позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01.08.2010 року по 28.02.2011 року по операціям з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»та ТОВ «Промбуд-Монтажінвест».

За результатами перевірки складено акт від 04.01.2012 року № 3/234/31063783, яким зафіксовані порушення п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, що відповідно призвело до заниження суми податку на додану вартість на 102448 грн.; ст..138 ПК України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого підприємством занижено суму податку на прибуток підприємств у сумі 128060 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень від 23.01.2012 року:

№ 0010952340, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 145977,50 грн., в тому числі за основним платежем 128060,00 грн., та штрафні санкції у сумі 17917,50 грн.;

№ 0010962340, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 116782,00 грн., в т.ч. за основним платежем 102448 грн. та штрафні санкції 14334,00 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням відповідач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення -рішення, відповідно до приписів ст..56 ПК України, за результати якого податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Перевіряючи оскаржувані рішення та дії відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем на підставі:

договору № 0107/10-УА від 29.07.10 року, укладеного з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»на виконання консалтингових послуг до складу валових витрат III -IV кварталів 2010 року віднесена сума 286667,0 грн. та до складу податкового кредиту за серпень -листопад 2010 року сума податку на додану вартість у загальному розмірі 57333,0 грн. ;

договору від 28.02.2010 року № 12/2010, укладеного з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»на виконання гідроізоляції, об'єктів, що належать позивачеві до складу валових витрат кварталу 2011 року віднесена сума 225575,0 грн. та до складу податкового кредиту за січень-лютий 2011 року сума податку на додану вартість у загальному розмірі 45115,0 грн.

У судовому засіданні представник позивача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень посилаючись на те, що згідно актів перевірок контрагентів позивача проведених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 19.04.11 року № 708/23-03-25/36987611, від 05.05.11 року № 925/1800/36987611, від 28.03.11року № 464/23-03-05/36987611 від 30.06.2011 року № 1459/23-03-05/36457279 встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності контрагентами позивача у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів оподаткування, що у свою чергу вказує на порушення позивачем приписів п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, ст..138 ПК України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачеві на праві власності належать нежитлові приміщення, розташовані за адресою м. Харків, пл. Повстання,7/8. З метою проведення робіт з гідроізоляції вказаних приміщень між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" укладений договір підряду від 28.12.2010 року № 12/2010, згідно якого підрядник зобов'язується виконати власними або залученими силами, засобами та матеріалами роботи з гідроізоляції приміщень, відновлювально - ремонтні роботи на об'єкті розташованому за адресою: м. Харків, площа Повстання,7/8 та належить на праві власності позивачеві - п.1.1. Договору від 28.12.2010 року № 12/ 2010) та п.1 додаткової угоди № 1 від 24.01.2011 року

Із досліджених в судовому засіданні копій первинних документів, судом встановлено, що на виконання договорів ТОВ "Промбуд-Монтажівест»позивачеві видані податкові накладні від 31.01.2011 року №97, від 28.02.2011 року № 124. Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи виписок по картці рахунку 311 та оборотно- сальдової відомості по рахунку 631, довідки банку від 13.07.2012 року № 10015/1490, які наявні у матеріалах справи, вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних послуг; факт отримання позивачем послуг за вказаним договором підтверджується копіями актів приймання - здачі виконаних робіт, затвердженими керівниками підприємств-контрагентів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Промбуд-Монтажінвест" мала реальний характер, а висновки податкової інспекції про порушення підприємством п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, ст..138 ПК України, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованими.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Тех-агрремпоставка» укладено договір № 01-07/10-УА від 29.07.2010 року про надання консалтингових послуг, які включають у себе консультування по широкому спектру питань економічної діяльності, в т.ч. у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності, оподаткування, фінансів та керівництва підприємством ( п.п.1.2. Договору). На підтвердження виконання умов договору сторонами надано акти сдавання - прийняття наданих послуг за серпень-листопад 2010 року.

Приписами ч. 1 ст.901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.. В судове засідання представником позивача не надано звіту на підтвердження факту виконання умов договору

Стосовно акту приймання виконаних послуг суд зауважує, що він не містить чіткого, деталізованого переліку наданих послуг, які роз'яснення поточного законодавства та рекомендації по його застосуванню з питань ведення податкового, бухгалтерського обліку були надані, з питань обліку основних фондів та матеріальних активів і обліку та оплаті праці, здійснення управління персоналом тощо. Також відсутня інформація стосовно осіб, які надавали послуги та консультації, їх спеціальність, освіта. Наведені обставини свідчать про те, що вказані акти прийому-передачі виконаних робіт не відповідають приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть бути прийняті в якості первинного документу бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування витрат по операціям з ТОВ ««Тех-Агроремпоставка»».

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, про необґрунтованість витрат на послуги за договором консалтингових послуг, укладеного з ТОВ «Тех-Агроремпоставка»від 29.07.2010 року № 01-07/10-УА та недоведеність використання їх результатів у подальшій господарській діяльності, а тому вони не можуть бути віднесені на результати господарської діяльності позивача, оскільки відсутні самі обставини витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивачем по справі не доведено правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Тех-Агроремпоставка».

Щодо позовних вимог про визнати неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за період з 01.08.2010 року по 28.02.2011 року по операціях з ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», за результатами якої складено акт перевірки від 04.01.2011 року № 3/234/31063783 та скасувати наказ на проведення перевірки № 1302 від 23.12.2011 року.

У судовому засіданні представники позивача просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог із посиланням на порушення податковим органом підстав призначення перевірки: наказ не містить фактичних (обґрунтованих) мотивів волевиявлення щодо призначення перевірки, підприємством надані усі первинні документи на запит податкового органу по взаємовідносинам із контрагентами стосовно яких виникли сумніви у реальності вчинених правочинів.

Відповідно до п.75.1.,75.1.2 ст..75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Стаття 78 ПК України, визначає обставини для проведення документальної позапланової перевірки. Пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Таким чином право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Проте суд зауважує, що сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків, проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. Матеріалами справи підтверджено, що податковим органом фактично проведено перевірку, а тому законний інтерес суб'єкта господарювання полягає у можливості оскаржити рішення держаного органу, прийняте за результатами перевірки, з підстав не відповідності рішення закону чи компетенції органу. Крім того суд зауважує, що наказ на проведення перевірки на момент звернення до суду вичерпав свою дію, оскільки ненормативні правові акти державних органів є актом одноразового застосування, який вичерпує вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тобто вони не можуть бути скасовані після їх виконання.

Враховуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії відповідача по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки та скасування наказу на проведення перевірки № 1302 від 23.12.2011 року такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог: скасування оскаржуваних податкових повідомлень рішень в частині визначення податкових зобов'язань по взаємовідносинам з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»в тому числі з податку на прибуток підприємств на суму 56394,00 грн. та з податку на додану вартість на суму 45115,00грн., та штрафні санкції на суму 1,00 грн., в іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмеспромпроект" до Харківської ОДПІ Харківської області ДПС про визнання дій протиправними скасування рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення №0010952340 від 23.01.2012 року за формою "Р", прийняте Харківською ОДПІ Харківської області ДПС, яким визначено збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 56394,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення №0010962340 від 23.01.2012 року за формою "Р", прийняте Харківською ОДПІ Харківської області ДПС, яким визначено збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45115,00грн., та штрафні санкції на суму 1,00 грн.

В іншій частині вимог позов залишити без задоволення.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрместпромпроект" (код 31063783, м.Харків,61166, вул.Серповая,4, кім.501) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн.00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 20 липня 2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.