Рішення

від 14.08.2012 по справі 2302-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.2012Справа №5002-33/2302-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист і К»

(прт. Ген. Острякова, 246, м. Севастополь, 99055)

до Військової частини А1370 МОУ

(вул. Генерала Горбачова, 5, м. Феодосія, АР Крим, 98100)

про стягнення 242 830.28 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився, ТОВ «Аметист і К»;

Від відповідача: Підгорний Олександр Платонов, представник, довіреність № 50 від 15.02.2011р., Військова частина А1370 МОУ;

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Аметист і К» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Військової частини А1370 МОУ та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 242 830.28 грн..

Позовні вимоги вмотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договорами : № 12 від 23 березня 2011 року, № 13 від 23 березня 2011 року, № 15 від 23 березня 2011 року, № 27 від 31 березня 2011 року, № 31 від 31 березня 2011 року, № 32 від 31 березня 2011 року, № 33 від 31 березня 2011 року, № 34 від 31 березня 2011 року, № 41 від 31 березня 2001 року, № 42 від 31 березня 2011 року, № 44 від 27 квітня 2011 року, № 45 від 27 квітня 2011 року, № 46 від 27 квітня 2011 року, б/н від 11 листопада 2011 року про поставку товару в частині своєчасної та повної оплати його вартості.

Представник позивача явку у судове засідання не забезпечив.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що сума заборгованості 242 830.28 грн. ним не оспорюється та визнається актом звірки взаємних розрахунків, складеним станом на 09 липня 2012 року, яким підтверджується наявність заборгованості в заявленій у позові сумі. Також зазначив, що суму заборгованості в сумі 242 830.28 грн. визнає та не заперечує проти задоволення позову саме на вказану суму (а.с. 37-38).

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

Так, судом з матеріалів справи встановлено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Аметист і К» (постачальник) та Військовою частиною А1370 МОУ (замовник) були укладені договори : № 12 від 23 березня 2011 року, № 13 від 23 березня 2011 року, № 15 від 23 березня 2011 року, № 27 від 31 березня 2011 року, № 31 від 31 березня 2011 року, № 32 від 31 березня 2011 року, № 33 від 31 березня 2011 року, № 34 від 31 березня 2011 року, № 41 від 31 березня 2001 року, № 42 від 31 березня 2011 року, № 44 від 27 квітня 2011 року, № 45 від 27 квітня 2011 року, № 46 від 27 квітня 2011 року, б/н від 11 листопада 2011 року, які є однорідними за своєю суттю, відповідно до пункту 1.1 яких сторони домовились, що постачальник зобов'язується у 2011 році поставити товар, який визначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такі товари (а.с. 19-66).

Умовами договорів № 12 від 23 березня 2011 року, № 13 від 23 березня 2011 року, № 15 від 23 березня 2011 року, № 44 від 27 квітня 2011 року, № 45 від 27 квітня 2011 року, № 46 від 27 квітня 2011 року передбачено:

Датою поставки є дата видачі товару постачальником замовнику, яка зазначена у витратній накладній (пункт 2.3 договору).

Право власності на товар переходить до до замовника в момент його отримання від постачальна (пункт 2.5 договору).

Ціна поставляє мого товару визначається у специфікації пункту 1.3 даного договору в національній валюті (4.1 договору).

Строк дії договорів зазначений в пункті 9.1 та становить з дати підписання його сторонами до 31 грудня 2011 року.

Умовами договорів № 27 від 31 березня 2011 року, № 31 від 31 березня 2011 року, № 32 від 31 березня 2011 року, № 33 від 31 березня 2011 року, № 34 від 31 березня 2011 року, № 41 від 31 березня 2001 року, № 42 від 31 березня 2011 року, б/н від 11 листопада 2011 року передбачено:

Строк поставки товарів - один календарний день (пункт 5.1 договору).

Факт отримання товару підтверджується підписом особи, що здійснює приймання товару та відтиском печатки замовника на товарно - транспортній (видатковій) накладній (пункт 5.3 договору).

Відповідно до пункту 6.1.1 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару.

Договір набирає чинності з 31 березня 2011 року та дії до 31 грудня 2011 року.

Відповідно до умов договорів № 12 від 23 березня 2011 року, № 13 від 23 березня 2011 року, № 15 від 23 березня 2011 року, № 27 від 31 березня 2011 року, № 31 від 31 березня 2011 року, № 33 від 31 березня 2011 року, № 41 від 31 березня 2001 року, № 42 від 31 березня 2011 року, № 44 від 27 квітня 2011 року, № 45 від 27 квітня 2011 року, № 46 від 27 квітня 2011 року, б/н від 11 листопада 2011 року, замовник здійснює оплату товару протягом 30 днів з моменту фактичного отримання партії товару, за договорами № 32 від 31 березня 2011 року, № 34 від 31 березня 2011 року - протягом 60 днів з моменту фактичного отримання партії товару.

На підставі вищезазначених договорів позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 368 306.05 грн., що підтверджується видатковими накладним (а.с. 17 - 60), які були прийняті та підписані представником відповідача (т. 1, а.с. 67-150, т. 2, а.с. 1-150, т. 3, а.с. 1-150, т. 4, а.с. 127).

Відповідачем було частково сплачено вартість отриманого товару в сумі 1 125 475.77 грн., що підтверджується банківськими витягами (т. 4, а.с. 128 - 149, т. 5, 1-13).

Таким чином, несплата відповідачем вартості отриманого товару в сумі 242 830.28 грн. у добровільному порядку з'явилася підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист і К» із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою, спірні договори є договорами поставки, які укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним за договорами: № 12 від 23 березня 2011 року, № 13 від 23 березня 2011 року, № 15 від 23 березня 2011 року, № 27 від 31 березня 2011 року, № 31 від 31 березня 2011 року, № 32 від 31 березня 2011 року, № 33 від 31 березня 2011 року, № 34 від 31 березня 2011 року, № 41 від 31 березня 2001 року, № 42 від 31 березня 2011 року, № 44 від 27 квітня 2011 року, № 45 від 27 квітня 2011 року, № 46 від 27 квітня 2011 року, б/н від 11 листопада 2011 року було поставлено товар, який був оплачений відповідачем лише частково, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 242 830.28 грн..

Наявність вказаної заборгованості підтверджується актом звірки підписаним сторонами (т. 5, а.с. 18-25), підписи яких скріплені печатками, та визнана відповідачем у повному обсязі, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (т.5, а.с. 37-38).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття його товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, визнання відповідачем позову у повному обсязі, суд вважає доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку за вищезазначеними договорами в частині оплати вартості отриманого товару в розмірі 242 830.28 грн. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статі 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 20 серпня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Військової частини А1370 МОУ (вул. Генерала Горбачова, 5, м. Феодосія, АР Крим, 98100, р/р 35228001000496 в УГК в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, код ЄДРПОУ 08275305) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аметист і К» (прт. Ген. Острякова, 246, м. Севастополь, 99055, р/р 26001000025317 в ПАТ «СЕБ Банк» м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 30356503) заборгованість в сумі 242 830.28 грн. та 4 857.00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська