Постанова

від 20.08.2012 по справі 5020-145/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2012 р. Справа № 5020-145/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. Попікової О.В. Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення господарського суду міста Севастополя від 15.03.2012 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 р. у справі № 5020-145/2012 за позовомСевастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності доКомунального закладу "Севастопольський міський онкологічний диспансер імені А.А. Задорожного" простягнення матеріальної шкоди в сумі 10 371,82 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

в с т а н о в и в :

Севастопольське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі -"Фонд") звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Комунального закладу "Севастопольський міський онкологічний диспансер імені А.А. Задорожного" (надалі -"Медичний заклад") про стягнення 10 371,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані здійсненням протиправних дій працівниками відповідача при виконанні ними своїх службових обов'язків, а саме порушенням вимог Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. № 455) при продовженні листків непрацездатності. Даним, на думку позивача, йому завдано матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачем в порядку ст.ст. 1166, 1172 ЦК України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.03.2012 р. (суддя Плієва Н.Г.) у позові відмовлено повністю.

Позиція місцевого господарського суду обґрунтована нормами ст.ст. 6, 9, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (надалі -"Закон") та тією обставиною, що відповідач не є суб'єктом правовідносин по виплаті коштів Фонду у порядку надання допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 р. (судді Маслова З.Д., Латинін О.А., Євдокімов І.В. ) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фонд звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 15.03.2012 р. і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 р., та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування касаційної скарги Фонд посилається на неправильне застосування судами ст.ст. 1166, 1172 ЦК України, а також порушення ними ст.ст. 34, 36, 43 ГПК України.

Сторони, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що Відділом з питань експертизи тимчасової непрацездатності Фонду проведено перевірки Медичного закладу, а саме: планова перевірка обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2010 р.; перевірка обґрунтованості видачі і продовження листків непрацездатності серії АБВ № 390331, 390444, 390678, 390903, 390976, 391156, 391187, проведена на підставі письмового звернення Севастопольської дирекції УДППЗ "Укрпошта".

За результатами даних перевірок складено відповідні довідки, якими зафіксовано порушення лікарями Медичного закладу вимог Положення про експертизу тимчасової непрацездатності (наказ Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 р. № 189), Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян (наказ Міністерства охорони здоров'я України від 13.11.2001 р. № 455) та Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності (спільний наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 р. № 532/274/136-ос/1406).

Зазначене, за твердженнями позивача, призвело до необґрунтованої виплати по листках непрацездатності 10 371,82 грн. за рахунок коштів Фонду, що завдало останньому матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню Медичним закладом з огляду на норми ст.ст. 1166, 1172 ЦК України.

Дійсно, згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частина 1 статті 1172 ЦК України закріплює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

При цьому, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, тобто має бути наявним повний склад цивільного правопорушення.

Однак, у спірних правовідносинах підстави для застосування вказаних норм законодавства відсутні з огляду на наступне.

Фонд згідно зі ст. 9 Закону, є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Крім того, ст. 27 Закону встановлює, що надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону зобов'язаний страхувальник (роботодавець).

Положеннями ст. 50 Закону визначено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків. Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону підставою для призначення допомоги, в тому числі по тимчасовій непрацездатності, є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності . В той же час, ч. 3 ст. 50 Закону функція з контролю за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, прийняттям рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розгляду підстав і правильності видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг, покладена на комісію (уповноваженого) із соціального страхування . Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.

Зазначені вимоги Закону були враховані судами, які дали належну оцінку обставинам справи і дійшли обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку деліктні правовідносини між Фондом та Медичним закладом відсутні.

Крім того, слід звернути увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є: застрахована особа або інша особа у випадках, передбачених ст.ст. 45, 47 цього Закону, страхувальник (роботодавець) та страховик (Фонд).

Нормами ч. 2 ст. 28 Закону до обов'язків страховика (Фонду) віднесено здійснення контролю за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів; здійснення контролю за достовірністю поданих страхувальниками та застрахованими особами відомостей , визначених статтями 27 і 51 цього Закону; стягнення надміру виплачених кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Однак, з матеріалів справи та змісту позовної заяви вбачається невиконання Фондом покладених на нього ст. 28 Закону обов'язків.

Щодо тверджень скаржника про порушення судами ст.ст. 34, 36, 43 ГПК України, які по суті стали наслідком неправильного застосування ч. 1 ст. 28 Закону, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, ч. 1 ст. 28 Закону також передбачено право страховика (Фонду) на здійснення перевірок обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам. Правлінням Фонду з метою реалізації даних повноважень затверджено Інструкцію про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження (постанова Правління Фонду від 22.12.2010 р. № 29) та Порядок проведення перевірок отримувачів коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності цільового призначення, оформлення, реалізації та оскарження їх результатів (постанова Правління Фонду від 22.12.2010 р. № 30).

Обґрунтовуючи заявлені до Медичного закладу позовні вимоги, Фонд послався на довідки, складені за результатами перевірок відповідача. Втім, з огляду на те, що відповідач не є ані страхувальником, ані отримувачем спірних коштів Фонду, позивачем не вказано на підставі яких норм чинного законодавства проводились перевірки.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст.ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 15.03.2012 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 р. у справі № 5020-145/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіО. Попікова В. Саранюк