Рішення

від 13.08.2012 по справі 5017/1771/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" серпня 2012 р.Справа № 5017/1771/2012

Господарський суд Одеської області

у складі судді -Желєзної С.П.

секретаря судових засідань -Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сахань І.М. за дорученням № 1428 від 08.11.2011р.

Від відповідачів:

- відкритого акціонерного товариства „Березівське автотранспорте підприємство -15116": не з'явився;

- відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області: Булахевіч С.В. /в.о. голови відділу/, на підставі посвідчення ОД № 1144 від 2011р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної філії дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до відкритого акціонерного товариства „Березівське автотранспортне підприємство -15116", відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеської області про стягнення 5 000 грн. та звільнення рахунку з під арешту в частині помилково зарахованої суми, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної філії публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" (далі по тексту -ПАТ „Райффайзен Банк Аваль") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відкритого акціонерного товариства „Березівське автотранспортне підприємство -15116" (далі по тексту -ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116"), відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 5 000 грн. та звільнення з під арешту розрахункового рахунку ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" № 2600827699, відкритого в Комінтернівському відділенні Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", арештованого згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області від 21.01.2010р., в частині помилково зарахованої суми в розмірі 5 000 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом помилкового зарахування позивачем грошових коштів в сумі 5 000 грн. на вказаний розрахунковий рахунок ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116", а також неможливістю здійснити повернення цих коштів у зв'язку із перебуванням даного рахунку під арештом.

Відповідач - відділ державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області не заперечував проти задоволення позовних вимог ПАТ „Райффайзен Банк Аваль".

Відповідач - ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" був належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, що підтверджується долученими до матеріалів справи повідомленням про вручення поштових відправлень суду під розписку. Однак, незважаючи на це, даний відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

Згідно із квитанцією № NOSCV37115 від 05.05.2011р. ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" було прийнято від Шулєпіна Олега Володимировича грошові кошти в сумі 5 000 грн. з метою їх перерахування на користь отримувача Федерації хокею України, Київська область. Отримані готівкові грошові кошти позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок 2600827699 , відкритий в Комінтернівському відділені Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується відміткою про здійснення розрахункової операції на даному примірнику платіжного документа.

За поясненнями позивача, грошові кошти в сумі 5 000 грн., що були прийняті в якості платежу на користь отримувача Федерації хокею України, внаслідок допущеної ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" помилки в частині визначення розрахункового рахунку одержувача платежу було зараховано на розрахунковий рахунок № 2600827699, відкритий в Комінтернівському відділені Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", належний ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116".

Після виявлення вказаних обставин, позивачем було виготовлено повідомлення про помилковий переказ № 10.06.2011р. № С08-0000-124/42-517, згідно із яким ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" було висунуто ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" вимогу про повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 5 000 грн. протягом трьох днів з моменту одержання даного повідомлення. Вказаний документ було вручено Сальському Є.В., який, за твердженнями позивача, був повноважним представником ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство - 15116", що підтверджується відповідним підписом вказаної фізичної особи на повідомленні про помилковий переказ без визначення дати вручення.

В свою чергу, в процесі здійснення виконавчих дій із примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 24.11.2009р. № 16 -31 -3 / 115 -08 -2010 про стягнення з ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство - 15116" на користь ТОВ „ФАР" заборгованості в сумі 139 114,20 грн. відділом державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області згідно із постановою від 21.01.2010р. було накладено арешт на грошові кошти в сумі 139 114,20 грн., що знаходяться на рахунках № 260076814, № 260092490, відкритих в Одеській обласній дирекції ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", МФО 328351, належних ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116".

В подальшому, позивачем було надіслано на адресу відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області заяву від 30.11.2011р. за вих. № С08-65-0-1-18-299 з проханням про надання ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" дозволу на повернення помилково перерахованих 05.05.2011р. грошових коштів в сумі 5 000 грн. на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль". Вказану заяву було надіслано на адресу отримувача установами поштового зв'язку та вручено 07.12.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку.

Крім того, на адресу відповідачів було надіслано вимогу, викладену у листі від 13.03.2012р. за вих. № С08-65-0-1-22-86 про повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 5 000 грн., вручення якої одержувачам підтверджується відповідними повідомленнями про вручення поштових відправлень під розписку.

Однак, за твердженнями позивача, його вимоги про повернення помилково перерахованих грошових коштів в сумі 5 000 грн. відповідачами до теперішнього часу виконані не були, у зв'язку з чим, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" було змушене звернутись до суду із позовними вимогами про стягнення з ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" безпідставно набутих грошових коштів в сумі 5 000 грн., а також про звільнення з під арешту розрахункового рахунку ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" № 2600827699, відкритого в Комінтернівському відділені Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", арештованого згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області від 21.01.2010р., в частині помилково зарахованої суми в розмірі 5 000 грн.

Зважаючи на доводи позивача, покладені ним в обґрунтування заявленого позову, суд вважає за необхідне звернутися до приписів чинного законодавства, якими врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок або безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого).

Приписами ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпід ставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналізуючи наведені законодавчі положення, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступному. Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави виникає за наявності таких умов: по-перше, повинно мати місце набуття або збереження майна; по-друге, таке набуття або збереження майна повинно бути за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язковою умовою виникнення даного виду зобов'язань є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

При цьому, слід зауважити, що відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За наслідком застосування наведених положень законодавства до спірних правовідносин, суд зазначає наступне. Так, з квитанції № NOSCV37115 від 05.05.2011р. вбачається, що отримувачем платежу в сумі 5 000 грн. визначено Федерацію хокею України, призначенням платежу вказано „спортивно -тренувальний збір", в той час як вказані грошові кошти було зараховано на розрахунковий рахунок, належний ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116". Проте, матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів, які підтверджують наявність правової підстави для перерахування позивачем на користь ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" грошових коштів в сумі 5 000 грн., прийнятих від Шулєпіна Олега Володимировича.

Відповідно до п.п. 1.23, 1.24 ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року N 2346-III (з наступними змінами та доповненнями) отримувачем є особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Переказом коштів є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковим переказом є рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Положеннями п. 1.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004р. N 22 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що помилковим списанням/зарахуванням коштів є списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача. Неналежним платником є особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, підтверджуючих наявність правових підстав для перерахування позивачем на користь ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" грошових коштів в сумі 5 000 грн., прийнятих від Шулєпіна Олега Володимировича, а також враховуючи, що згідно із квитанцією № NOSCV37115 від 05.05.2011р. платежу визначено „Спортивно-тренувальний збір", отримувачем платежу вказано Федерацію хокею України, а не ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116", господарський суд дійшов висновку, що названий відповідач є неналежним отримувачем помилково зарахованих на його рахунок грошових коштів.

Таким чином, грошові кошти в сумі 5000 грн., перераховані на поточний рахунок „Березівське автотранспортне підприємство -15116" № 2600827699, відкритий у Комінтернівському відділені Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", на підставі квитанції № NOSCV37115 від 05.05.2011р., були набуті названим відповідачем без достатніх на те правових підстав.

Відповідно до п.п. 2.35, 2.36 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004р. N 22 (з наступними змінами та доповненнями) кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів. Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного отримувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї помилки перерахувати ці кошти на рахунок отримувача, якому вони призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У разі невиконання банком цієї вимоги отримувач, якому призначалися кошти, має право в порядку, установленому законодавством України, вимагати від банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування неналежним отримувачем. Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний негайно надіслати повідомлення неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення про помилковий переказ (далі в цій главі - повідомлення), яке надсилає банк неналежному отримувачу, наведена в додатку 22 до цієї Інструкції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було повернуто платнику Шулєпіну Олегу Володимировичу грошові кошти в сумі 5 000 грн., які помилково, без достатніх на те правових підстав було перераховано на користь ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116", що підтверджується меморіальним ордером № 036/389-12. Таким чином, грошові кошти в сумі 5 000 грн. рахуються в якості дебіторської заборгованості вказаного відповідача перед позивачем до часу її відшкодування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Виходячи з положень приписів ст. 1212 ЦК України на особу, яка набула майно без достатньої на те правової підстави, покладається обов'язок повернення цього майна потерпілії стороні. Вказаний обов'язок виникає у набувача в силу положень зокрема акту законодавства, зокрема п. 2.36 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004р. N 22 (з наступними змінами та доповненнями), яким передбачено, що неналежному отримувачу (безпосередньо або через банк, що обслуговує цього отримувача) про здійснення йому помилкового переказу та про потребу повернути зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження такого повідомлення.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, незважаючи на виставлення позивачем повідомлення про помилковий переказ від 13.03.2012р. за вих. № С08-65-0-1-22-86, направлення на адресу ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів, викладеної у листі від 13.03.2012р. за № С08-65-0-1-22-86, названий відповідач не здійснив повернення на користь ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 5 000 грн. після отримання відповідних вимог, чим порушив зобов'язання, покладені на нього актами чинного законодавства.

З огляду на висновки, до яких дійшов суд при вирішенні даної справи, щодо отримання ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" грошових коштів в сумі 5 000 грн. без достатніх правових підстав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку перед позивачем щодо повернення безпідставно отриманого майна, а отже, і про обгрунтованість позовних вимог ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про стягнення з даного відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 5 000 грн. та наявності правових підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до приписів ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Щодо позовних вимог про звільнення з під арешту розрахункового рахунку ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" № 2600827699, відкритого в Комінтернівському відділені Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", арештованого згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області від 21.01.2010р., в частині помилково зарахованої суми в розмірі 5 000 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із положеннями ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту -Закон України „Про виконавче провадження") державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника , про що виноситься відповідна постанова.

До переліку заходів примусового виконання рішень віднесене зокрема звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України „Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей , достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно , за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Положеннями ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника , що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах ; винесення постанови про арешт коштів , що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Проаналізувавши наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що грошові кошти, належні боржнику за виконавчим провадженням, є окремим різновидом майна боржника, за рахунок якого можуть бути задоволені вимоги стягувача, відмінною за своєю правовою природою від іншого рухомого та нерухомого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення. Суд зазначає, що наведені положення закону чітко відрізняють такі заходи примусового виконання рішення як накладення арешту на кошти боржника, що перебувають на розрахункових рахунках, та накладення арешту на належне боржнику інше майно. Більш того, закон містить чітку вказівку, що звернення стягнення в першу чергу має здійснюватись на належні боржнику кошти, а за їх відсутності -на будь-яке інше майно.

В свою чергу, в порядку ст. 60 Закону України „Про виконавче провадження", якими передбачена можливість звільнення майна боржника з-під арешту за позовом власника цього майна, не передбачено звільнення з-під арешту грошових коштів боржника, на які державним виконавцем було накладено відповідний арешт, з метою забезпечення реального виконання судових рішень та інших виконавчих документів. Вказане пояснюється, перш за все, правовою презумпцією належності права власності на грошові кошти тій особі, яка ними володіє.

Більш того, суд звертає увагу ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на той факт, що позовні вимоги в частині звільнення з -під арешту грошових коштів боржника в частині суми, присудженої до стягнення з ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116", за своїм юридичним змістом направлені на встановлення способу та порядку виконання рішення суду в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Проаналізувавши зміст позовних вимог ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про звільнення з під арешту розрахункового рахунку ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" № 2600827699, відкритого в Комінтернівському відділені Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", арештованого згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області від 21.01.2010р., в частині помилково зарахованої суми в розмірі 5 000 грн., суд звертає увагу позивача на той факт, що в процесі примусового виконання судових рішень та інших виконавчих документів допускається накладання арешту саме на грошові кошти боржника , які знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, а не на самі рахунки боржника. Більш того, чинним законодавством не передбачено можливості часткового звільнення арештованих грошових коштів боржника, які перебувають на його розрахунковому рахунку, як того вимагає ПАТ „Райффайзен Банк Аваль".

В сукупності вищевикладені обставини свідчать про необгрунтованість позовних вимог ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" про звільнення з під арешту розрахункового рахунку ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" № 2600827699, відкритого в Комінтернівському відділені Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", арештованого згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області від 21.01.2010р., в частині помилково зарахованої суми в розмірі 5 000 грн.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" шляхом присудження до стягнення з ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 5 000 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 530, 1212 -1214 ЦК України, ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року N 2346-III (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1.1, 2.35, 2.36 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004р. N 22 (з наступними змінами та доповненнями). У задоволенні позовних вимог про звільнення з під арешту розрахункового рахунку ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116" № 2600827699, відкритого в Комінтернівському відділені Одеської обласної дирекції АТ „Райффайзен Банк Аваль", арештованого згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Березівського районного управління юстиції в Одеській області від 21.01.2010р., в частині помилково зарахованої суми в розмірі 5 000 грн. слід відмовити на підставі ст.ст. 25, 32, 52, 57 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до положень ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд заявлених позивачем вимог майнового характеру покладаються на ВАТ „Березівське автотранспортне підприємство -15116", в той час як решта судових витрат покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 1212 -1214 ЦК України, ст. 1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 року N 2346-III (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1.1, 2.35, 2.36 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004р. N 22 (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 25, 32, 52, 57 Закону України „Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (з наступними змінами та доповненнями), ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Березівське автотранспортне підприємство -15116" /67300, Одеська область, м. Березівка, вул. Карла Маркса, 95, код ЄДРПОУ 03115070/ на користь публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" /69063, м. Запоріжжя, вул. Тургенєва, 29, код ЄДРПОУ 14305909/ суму безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 5 000 грн. 00 коп. /п'ять тисяч грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. /одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп./ Наказ видати.

3. В іншої частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 17.08.2012р.

Суддя Желєзна С.П.