Рішення

від 16.08.2012 по справі 1803-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.08.2012Справа №5002-7/1803-2012

За позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, 98612)

до відповідача - комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2 (вул. Київська, 64/1, м. Ялта, 98600)

про стягнення 325409,83 грн.

Суддя Дворний І. І.

Представники:

від позивача - Балюк М. І. -предст., дов. №7/ю від 13.06.2012 р.

від відповідача - Яворський А. Л. -предст., дов. №767 від 29.05.2012 р.

Суть спору: 31 травня 2012 року Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2 заборгованості за договором, укладеним між сторонами, про надання послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 329057,03 грн. яка складається з основного боргу у сумі 280511,90 грн., перевитрати ліміту у сумі 6499,52 грн. та пені у розмірі 42045,61 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 193, 202 Господарського кодексу України, статей 526, 526, 625 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків за вказаним вище договором в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим, виникла заборгованість, яка погашена у добровільному порядку не була.

Через неявку сторін, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2012 року розгляд справи відкладався.

З врахуванням того, що відповідачем після порушення провадження у справі було частково сплачено заборгованість за договором у розмірі 3647,20 грн., позивач звернувся до суду з заявою про зменшення ціни позову на вказану суму, з огляду на що просив стягнути з відповідача 325409,83 грн.

Комунальне підприємство Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2, у свою чергу, 10 липня 2012 року звернулось до господарського суду із клопотанням про застосування строку позовної давності до заявленого позову, оскільки позовні вимоги пред'явлені за період з 01.08.2007, тобто поза межами встановленого статтею 265 Цивільного кодексу України строку позовної давності. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Також, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти позовних вимог та вказував на те, що ним сплачувались тільки фактично надані послуги позивача. Фактична кількість відпущеної води зафіксована документально. Підстави нарахування позивачем грошових коштів за перевитрату ліміту відповідачу не відомі, оскільки він стверджує про те, що ліміт на житловий фонд не встановлюється, ніяких актів на підтвердження витоків води останній не підписував.

Відповідач заперечує й нарахування позивачем пені, через те, що пеня нараховувалась на суму, яка не відповідає дійсності, більш того, комунальне підприємство Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2 вказує про те, що заборгованості за надані позивачем послуги не існує.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 23.11.2005 №540 та наказу Міністерства житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим № 15/п від 05.07.2007 виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (код ЄДРПОУ 03348005) було перейменовано у Кримське республіканське підприємство „Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" м. Ялта (код ЄДРПОУ 03348005), яке є правонаступником усіх прав і обов'язків виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму.

15 листопада 2005 року між виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму (за договором постачальник) та комунальним підприємством ремонтно-експлуатаційної організації №2 (за договором споживач) було укладено договір №664 про надання послуг з водопостачання та водовідведення.(а.с. 21-28).

Відповідно до пункту 1 договору, постачальник приймає на себе зобов'язання постачати воду з комунального водопроводу та надавати послуги по водовідведенню, а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати за отримані послуги а також інші платежі на умовах дійсного договору.

Розрахунки за надані послуги здійснюються на підставі виставлених рахунків (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.6 договору сторони передбачили, що представник споживача зобов'язаний отримувати рахунки за комунальні послуги по водопостачанню та водовідведенню в абонентному відділі постачальника 22 числа кожного місяця. В рахунках вказуються: нарахування за поточний місяць (об'єми вказаних послуг по об'єктам, тарифи, суми); борг на початок місяця, у тому числі по рішенню суду(основний борг, держмито, інформаційні послуги, 3% річних, інфляційні, пеня, перевитрат ліміту, штраф за несвоєчасну оплату) і підсумкова сума, що належіть оплаті. Рахунок підлягає оплаті протягом 5 банківських днів.

Згідно з пунктом 3.4 договору розрахунковий період оплати послуг водопостачання та водовідведення встановлюється в один місяць.

Пунктом 11 встановлено, що договір набирає чинності після підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2005 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до їх повного виконання. Так, відповідно до пункту 11.1 строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не найде заява однієї з сторін про відмову від даного договору.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів які б свідчили про відмову однієї з сторін від даного договору, доказів його розірвання, визнання недійсним (листи, заяви, повідомлення, рішення судів, тощо) договір є чинним.

На виконання умов вказаного договору позивачем відповідачу надавались послуги з водопостачання, водовідведення та пред'являлись рахунки на їх оплату, в яких вказувалось про обсяг наданих послуг, тарифи і загальна сума, яка підлягає сплаті, а саме, рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.11.2007 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.10.2007 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.07.2007 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.08.2007 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.01.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.03.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.04.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.05.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.06.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.07.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.08.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.09.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.10.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.11.2008 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.01.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.02.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.03.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.04.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.07.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.08.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.09.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.10.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.11.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.12.2009 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.01.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.02.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.03.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.04.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.05.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.06.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.07.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.08.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.09.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.10.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.12.2010 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.01.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.02.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.03.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.04.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.05.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.06.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.07.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.08.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.09.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.10.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.11.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.12.2011 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.01.2012 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.02.2012 р.; рахунок -акт наданих послуг за №664 від 22.03.2012 р., копії вказаних рахунків містяться в матеріалах справи.

Однак, як зазначає позивач, відповідач зобов'язання за договором по оплаті отриманих послуг за водокористування та водовідведення по виставленим рахункам не виконував належним чином, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за період з 01.08.2007 р. по 20.03.2012 р. у розмірі 276864,70 грн.,

Більш того, за липень 2007 року, жовтень 2009 року, січень 2010 року, квітень 2010 року відповідач здійснив перевитрати встановлених лімітів водоспоживання та водовідведення, та в порушення пунктів 2.4 та 2.5 договору не надав постачальнику розрахунки нормативного водоспоживання з розбиттям по кварталах та не встановив поквартальні ліміти, зв'язку з чим, на підставі пункту 9.1.3 договору позивачем було виставлено відповідачу штраф у розмірі 6499,52 грн.

Враховуючи те, що комунальним підприємством Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2 не були сплачені ані основна заборгованість, ані штраф за перевитрату ліміту, позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення вказаних сум з нарахованою на заборгованість пенею, передбаченою пунктом 9.1.1 договору.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що характер правовідносин, які склалися між сторонами підпадає під дію норм, що регулюють порядок водопостачання та водовідведення, зокрема Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), а також загальних умов щодо надання послуг закріплених Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Абзацом 2 пункту 18 Правил встановлено, що система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем.

Згідно обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що він виконав свої обов'язки по водопостачанню та водовідведенню по договору №664 від 15 листопада 2005 року у зв'язку з чим виставляв рахунки на оплату виконаних робіт, на загальну суму 280511,90 грн.

Втім, відповідач не погоджується з обсягом послуг, включених у рахунок.

У свою чергу, не погоджуючись з вимогами позивача відповідач зазначає про те, що до рахунків-актів наданих послуг та до розрахунку основного боргу, зокрема, були включені нарахування, зроблені на підставі актів про виявлені у споживача порушення Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за № 165/374 (далі -Правила).

Матеріали справи містять копії актів №664 від 20 січня 2010 року, №664 від 13 липня 2010 року, №664 від 18 червня 2010 року, №664 від 13 липня 2010 року (1), №664 від 01 вересня 2010 року, №664 від 30 липня 2010 року, №664 від 13 липня 2010 року (2), №664 від 16 грудня 2010 року, №664 від 05 листопада 2010 року, №664 від 16 грудня 2011 року, №000083 від 16 грудня 2011 року, №664 від 15 травня 2009 року, №664 від 14 травня 2009 року, №664 від 24 квітня 2009 року, №664 від 02 вересня 2009 року, №664 від 10 листопада 2009 року, №664 від 11 грудня 2009 року, №664 від 11 грудня 2009 року (2), №664 від 18 листопада 2009 року, №б/н від 03 листопада 2008 року, №б/н від 02 жовтня 2008 року, №б/н від 04 листопада 2008 року, № 664 від 21 листопада 2008 року, №664 від 23 жовтня 2008 року, №664 від 21 листопада 2008 року, №664 від 20 вересня 2007 року, №664 від 10 серпня 2007 року, №664 від 02 серпня 2007 року, №664 від 21 червня 2007 року, №664 від 06 липня 2007 року, №664 від 16 січня 2008 року, №664 від 24 грудня 2007 року, №664 від 16 квітня 2008 року, №664 від 30 січня 2008 року (а.с. 51-69), якими було зафіксовано з боку відповідача порушення вказаних вище Правил. На підставі даних актів відповідачу нараховувались грошові кошти, які були включені до рахунків-актів наданих послуг, виставлені відповідачу та підлягали оплаті.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України, встановлена тривалістю у три роки.

З урахуванням пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с.14-20) заборгованість ним нарахована з 01 серпня 2007 року, проте Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" звернулось до суду лише у травні 2012 року

З урахуванням умов договору, що діяв у 2005 році, оплата послуг водокористування та водовідведення проводиться щомісячно (п.3.4 договору).

У позовній заяві позивач не просить відновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропущення такого строку, втім відповідач наполягає на застосуванні судом строків позовної давності.

Таким чином, в межах строку позовної давності позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості починаючи з серпня 2010 року.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги за рахунками-актами наданих послуг за період з серпня 2007 року по липень 2010 року включно задоволенню не підлягають.

Дослідивши представлені позивачем акти про виявлені у споживача порушення Правил, що були складені в межах строку позовної давності, судом було встановлено, наступне.

Так, акт від 05 листопада 2010 року по вул. Куйбишева, 27, 29; від 16 грудня 2011 року по вул. Київська, 78 та акт за №000083 від 16 грудня 2011 року по вул. Васильєва, 21 повноважними представниками комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2 підписані не були, що свідчить про їх необ'єктивність та у зв'язку з чим вони не можуть бути належними документами, на підставі яких відповідачем повинні бути здійснені розрахунки.

У свою чергу, акт від 01 вересня 2010 року по вул. Дзержинського, 29 з боку комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2 був підписаний, що свідчить про наявність з боку останнього порушень вищевказаних Правил та слугує підставою для оплати виставленого по ньому рахунку.

Разом з тим, відповідач визнав наявність порушень за адресою вул. Черкасова, 5 та підтвердив правомірність складеного представниками позивача відносно нього 16 грудня 2010 року акту.

Дослідивши та перевіривши всі наявні в матеріалах справи копії рахунків-актів наданих послуг та шляхом математичних дій віднявши суми, які були виставлені по актам, складеним поза межами строків позовної давності, судом підраховано, що за рахунком №644 від 22 серпня 2010 року підлягає оплаті 592,64 грн, за рахунком від 22 вересня 2010 року - 1238,48 грн, за рахунком від 22 жовтня 2010 року - 1728,68 грн., за рахунком від 22 грудня 2010 року - 2816,36 грн., за рахунком від 22 січня 2011 року - 2062,01 грн., за рахунком від 22 лютого 2011 року - 1901,72 грн., за рахунком від 22 березня 2011 року - 2191,59 грн., за рахунком від 22 квітня 2011 року - 2037,86 грн., за рахунком від 22 травня 2011 року - 1876,70 грн., за рахунком від 22 червня 2011 року - 2568,74 грн., за рахунком від 22 липня 2011 року - 3667,82 грн., за рахунком від 22 серпня 2011 року - 1952,96 грн., за рахунком від 22 вересня 2011 року - 2684,42 грн., за рахунком від 22 жовтня 2011 року - 2421,62 грн., за рахунком від 22 листопада 2011 року - 1563,60 грн., за рахунком від 22 грудня 2011 року - 2188,89 грн., за рахунком від 22 січня 2012 року - 1921,71 грн., за рахунком від 22 лютого 2012 року - 4062,83 грн., за рахунком від 22 березня 2012 року - 1879,96 грн., що разом складає 41358,59 грн.

Таким чином викладене свідчить про те, що виставлені позивачем рахунки не повинні підлягати оплаті лише в частині нарахування по актам, складеним поза межами строку позовної давності, отже, заборгованість відповідача перед позивачем повинна розраховуватись за період з серпня 2010 року по березень 2012 року, що складає 41358,59 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В матеріалах справи також міститься вимога позивача про нарахування на суму заборгованості штрафних санкцій (пені), передбачених умовами договору за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань. Розглянувши вказану вимогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

За змістом ч.1 ст.221 Господарського кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В пункті 9.1.1 договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів виконання зобов'язання щодо оплати платежів за надані позивачем послуги стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, але не більше ніж на 1 рік.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем на відповідність його строкам і межам позовної давності, положенням договору, суд вважає за необхідне його коригувати та зазначає наступне.

Положення частини шостої статті 232 ГК України щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зі змісту п. 9.1.1 договору про надання послуг вбачається, що сторонами погоджено встановлення більшого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України шестимісячний термін, а саме не більш ніж за один рік.

Більш того, умовами укладеного між сторонами договору встановлено можливість стягнення пені за кожний день прострочення.

Враховуючи, що сума пені підлягає оплаті на підставі пред'явленого рахунку, момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати з моменту спливу п'ятиденного строку наданого для його оплати, по кожному рахунку окремо.

У відповідності до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що строк позовної давності для стягнення з відповідача нарахованої пені розпочинався з 22 числа кожного місяця, протягом якого відповідачу надавались спірні послуги. За своєю юридичною сутністю пеня є видом неустойки, який нараховується протягом певного проміжку часу.

Отже, у випадку пропуску строку позовної давності щодо частини періоду, пеня за даний період є такою, що нарахована поза межами строку позовної давності.

З урахуванням того, що даний позов був поданий через установу поштового зв'язку 31 травня 2012 року, враховуючи річний строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення пені та зробленої відповідачем заяви про застосування відповідного строку позовної давності до даних вимог, суд дійшов висновку, що пеня, нарахована позивачем за порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підлягає нарахуванню виключно по рахункам виставленим з 31 травня 2011 року.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, пеня, нарахована позивачем за період розрахунок суми пені, здійснений позивачем, підлягає зменшенню на суми пені, що нарахована до 31 травня 2011 року.

Правильним є розрахунок:

1) за прострочення оплати послуг за рахунком від 22 червня 2011 року на суму 2568,74 грн.

- за період 28.06.2011 - 20.03.2012 - 291.25 (2568,74*15,5% : 365 дн.* 267 дн.);

2) за прострочення оплати послуг за рахунком від 22 липня 2011 року на суму 3667,82 грн.,

- за період 28.07.2011 - 20.03.2012 - 369.14 (3667.82*15,5% : 365 дн.* 237 дн.);

3) за прострочення оплати послуг за рахунком від 22 серпня 2011 року на суму 1952,96грн.,

- за період 28.08.2011 - 20.03.2012 - 170.84 (1952.96*15,5% : 365 дн.* 206 дн.);

4) за прострочення оплати послуг за рахунком від 22 вересня 2011 року на суму 2684,42 грн.,

- за період 28.09.2011 - 20.03.2012- 199.49 (2684.42*15,5% : 365 дн.* 175 дн.);

5) за прострочення оплати послуг за рахунком від 22 жовтня 2011 року на суму 2421,62 грн.,

- за період 28.10.2011 - 20.03.2012 - 149.11 (2421.62*15,5% : 365 дн.* 145 дн.);

6) за прострочення оплати послуг за рахунком від 22 листопада 2011 року на суму 1563,60 грн.,

- за період 28.11.2011 - 20.03.2012 - 75.70 (1563.60*15,5% : 365 дн.* 114 дн.);

7) за прострочення оплати послуг за рахунком від 22 грудня 2011 року на суму 2188,89 грн.,

- за період 28.12.2011 - 20.03.2012 - 78.08 (2188.89*15,5% : 365 дн.* 84 дн.);

8) за прострочення оплати послуг за рахунком від 22 січня 2012 року на суму 1921,71 грн.,

- за період 28.01.2012 - 20.03.2012 - 43.25 (1921.71*15,5% : 365 дн.* 53 дн.);

9) за прострочення оплати послуг за рахунком від 22 лютого 2012 року на суму 4062,83 грн.,

- за період 28.02.2012 - 20.03.2012 - 37.96 (4062.83*15,5% : 365 дн.* 22 дн.).

Таким чином, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2 на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму", складає 1414,82 грн.

До того ж, позивач, з посиланням на п. 9.5. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №65 від 01.07.1994, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за № 165/374, та на п. 1.2. рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради АРК № 79 від 27.01.2005, просить стягнути з відповідача перевитрату ліміту за липень 2007 року, жовтень 2009 року, січень 2010 року та квітень 2010 року в сумі 18905,29 грн., втім вказана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки заявлена поза межами строку позовної давності.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 20.08.2012 р.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з комунального підприємства Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація №2 (вул. Київська, 64/1, м. Ялта, 98600) на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства Південного берега Криму" (вул. Кривошти, 27, м. Ялта, 98612) 41358,59 грн. основного боргу, 1414,82 грн. пені. та судовий збір у розмірі 855,47 грн.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний