Постанова

від 20.08.2012 по справі 5009/904/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2012 р. справа №5009/904/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О., Кододова О.В., Чернота Л.Ф. від скаржникане з'явився від заявникане з'явився від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків на постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2012 року у справі№5009/904/12 (Черкаський В.І.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ ЛТД", м. Дніпропетровськ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Макна-Груп", м. Запоріжжя

пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.03.2012р. за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ ЛТД", м. Дніпропетровськ до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Макна-Груп", м. Запоріжжя порушена справа про банкрутство №5009/904/12 з врахуванням особливостей передбачених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; справу призначено до розгляду на 19.03.2012р.

Постановою господарського суду Запорізької області від 19.03.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Макна-Груп" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора -Товариство з обмеженою відповідальністю "СВАРОГ ЛТД".

Постанова суду мотивована тим, що банкрут підприємницьку чи іншу діяльність не здійснює.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», м. Харків подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2012р. у справі №5009/904/12, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та припинити провадження у справі.

В підтвердження доводів апелянт посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі за спрощеною процедурою, передбаченою ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено незаконно, у зв'язку з відсутністю належних доказів на підтвердження відсутності за місцезнаходженням боржника. Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на недоліки виконавчого провадження та недбале ставлення ініціюючого кредитора на порядок проведення виконавчого провадження. Вказує на те, що у боржника наявне майно, яке знаходиться в іпотеці АТ «УкрСиббанк».

11.06.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сварог ЛТД»направило до суду клопотання про відмову в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги та повернення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яке залишено судом без задоволення.

Ухвалою від 14.07.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

Представники заявника апеляційної скарги, ініціюючого кредитора (ліквідатор) та боржника у судові засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу . Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп»банкрутом, суд апеляційної інстанції, окрім дослідження правомірності винесення постанови, повинен надати оцінку обставинам, які стали підставою для порушення даної справи про банкрутство, у зв'язку з чим суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Макна-Груп" кредитор посилається на те, що ТОВ "Макна-Груп" було видано ТОВ «Сварог ЛТД»простий вексель серія АА № 0401625 емітований 23.12.2011р. на суму 15000,00грн., який було опротестовано у зв'язку з інформацією про припинення господарської діяльності боржника та вчинено виконавчий напис нотаріуса. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до органів ВДВС, якою не було виявлено за боржником ліквідного рухомого та нерухомого майна.

Враховуючи те, що при розгляді справи суду слід перевірити підстави внесення запису про відсутність боржника за його місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру, належним чином з'ясувати факт наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника та, відповідно, дослідити правомірність застосування до нього спрощеної процедури банкрутства відсутнього боржника суд встановив наступне.

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Відповідно до ст. 19 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (у редакції Закону України від 17.11.2009 року N 1720-VI) юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з заявою про порушення справи про банкрутство кредитором було надано до суду першої інстанції витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №512953 станом на 01.03.2012р., з якого вбачається, що місцезнаходження юридичної особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп»: 69027, Запорізька область, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. Космічна, буд. 76А.

У графі «стан юридичної особи»вказано: «в стані припинення підприємницької діяльності», у графі «дата реєстрації рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичної особи»вказано «01.03.2012».

Проте, самого рішення засновників при припинення юридичної особи (ліквідацію), оголошення про ліквідацію за рішенням власника боржника ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи обставини справи, які відповідно до закону повинні бути підтверджені первинними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Процедура припинення підприємницької діяльності на підставі рішення засновників визначена ст. 110-111 ЦК України, якою передбачено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Стаття 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , передбачає особливості застосування процедури банкротства до боржника, що ліквідується власником.

Лише в разі недостатності майна для задоволення вимог кредиторів під час проведення загальної процедури ліквідації за рішенням власників, наслідком є звернення на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Тобто, наслідком прийняття рішення засновниками про припинення юридичної особи за наявності підстав можливо застосування процедури банкрутства, яке визначено ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, з моменту внесення відомостей в Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців - 01.03.2012р. про припинення діяльності до моменту порушення справи про банкрутство пройшло лише 6 днів, тому виявити обставини, які свідчать про наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство не передбачається можливим, та матеріалами справи, жодна із ознак (недостатність вартості майна боржника, який ліквідується за рішенням власника та інші) не підтверджена належними доказами.

Разом з цим, лише внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про прийняття рішення засновників, про припинення підприємницької діяльності не може свідчити та доводити, вже через 6 днів відсутність підприємницької діяльності боржника. Зазначена відмітка підтверджує лише ті обставини, що за рішенням власника розпочалась процедура ліквідації юридичної особи за правилами визначеними ст. 110-111 ЦК України, а ні за вимогами ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»як відсутнього боржника.

Крім того, не може свідчити про відсутність підприємницької діяльності ТОВ «Макна-Груп»й ті факти, що у боржника існують довготривалі кредитні правовідносини із ПАТ «УкрСиббанк», що підтверджується договором кредиту №11186494000 від 20.07.2007р. та додатковими угодами до нього, графіком погашення кредиту, відповідно до яких боржник є виконавцем своїх зобов'язань за кредитом, фактично їх здійснює, і на час провадження про банкрутство строк виконання таких обов'язків не закінчений.

Також, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, той факт, що боржник передав в якості забезпечення кредитного договору нерухоме майно, вартістю 2525000грн., що також підтверджує наявність майна у боржника, при виявленні якого взагалі ознаки неплатоспроможності були би відсутні стосовно ТОВ «Макна-Груп».

Отже, господарський суд Запорізької області без належних правових підстав порушив провадження у справі про банкрутство відносно скаржника за спрощеною процедурою, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, без належних доказів відсутності боржника або його керівних органів за їх місцезнаходженням, без дослідження наявних ознак, які б свідчили про відсутність підприємницької діяльності боржника, зокрема ненадання боржником протягом року до органів Державної податкової служби звітів, податкових декларацій, доказів бухгалтерської звітності, відсутності підприємницької діяльності боржника, порушив та продовжив процедуру банкрутства ТОВ «Макна-Груп», визнав його банкрутом за оскарженою постановою та ввів ліквідаційну процедуру на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

З вказаного вбачається, що в матеріалах справи №5009/904/12 відсутні докази, які б підтверджували дані про відсутність юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп» за її місцезнаходженням та підтверджують відсутність здійснення підприємницької діяльності, саме з дати внесення запису про знаходження в стані припинення підприємницької діяльності, а саме з 01.03.2012р.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, Постановою Комунарського Відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 21.02.2012р. було встановлено, що виявити майно на яке можна звернути стягнення не вдалося.

Копією акту державного виконавця від 21.02.2012р., яка не містить печатки органу державної виконавчої служби встановлено, що боржник за адресою м. Запоріжжя, вул. Космічна, 76 А не знаходиться. В матеріалах справи міститься ксерокопія зазначеного акту, який у встановленому порядку не завірений належним чином у відповідності до вимог п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), згідно якого відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. За приписами ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. На підставі чого, вказаний документ не приймається судом, як належний доказ, який підтверджує факт відсутності боржника за його місцезнаходження.

Як вбачається із матеріалів справи, 31.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп»(замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог ЛТД»(виконавець) був укладений договір №8 на здійснення охоронних послуг, з розділі 8 «Юридичні адреси та реквізити сторін»якого, вбачається інша адреса боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп», а саме м. Дніпропетровськ, вул. Калова, 21.

Дослідивши зміст та реквізити простого векселя серії АА №0401625 від 23.12.2011р. судом встановлено, що у ньому вказана адреса Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп»- м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 76А, тоді як з печатки, яка проставлена на простому векселі Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп»видно, що місце реєстрації боржника -України м. Дніпропетровськ.

Враховуючи те, що постанова про відкриття виконавчого провадження датована 14.02.2012р., а постанови державного виконавця про повернення виконавчого документу -21.02.2012р., судом апеляційної інстанції встановлено, що виконавче провадження здійснювалось не більше ніж 7 календарних днів, за цей строк об'єктивно неможливо застосувати навіть всі процесуальні виконавчі дії, що стосуються встановлення місцезнаходження боржника, його посадових осіб, засновників та інше, не вказуючи вже про примусові заходи до боржника. В даному випадку державний виконавець обмежився лише складанням акту про те, що боржник за адресою не знаходиться.

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Фактично виконавче провадження складається лише із єдиної дії виконавця: виходу державного виконавця за адресою боржника, яка вказана у виконавчому документі.

Крім того, ініціюючим кредитором не було надано доказів, щодо здійснення жодних заходів виявлення майна боржника Державної виконавчою службою.

Зазначені обставини є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження», проте суд першої інстанції не звернув будь-якої уваги на вищезазначені обставини.

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що державним виконавцем не було вжито всіх заходів спрямованих на виявлення мана боржника.

Крім того, Посилання кредитора на відсутність боржника за юридичною адресою не беруться судом до уваги з тих підстав, що згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Аналізуючи вищевказану норму та в силу наданих законом повноважень державному виконавцю суд виходить з того, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

Тобто, жодна з ознак, які є підставою в силу ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», отримання статусу суб'єкту як відсутнього боржника не підтверджено матеріалами справи та фактичними обставинами.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції вважає, що провадження у справі за спрощеною процедурою, визначеною ст. 52 Закону, порушено незаконно, за відсутності належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходження та відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення на стадії виконавчого провадження.

За таких обставин, приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом, суд першої інстанції належно не встановив, що кредитором не був дотриманий порядок визнання боржника банкрутом та не звернуто уваги на недоліки здійснення виконавчого провадження.

Зокрема з довідки -розрахунку заборгованості за кредитним договором, засвідчений заступником начальника ПАТ «УкрСиббанк», визначено, що наявна заборгованість по кредиту та по процентам за користування кредитом, а також видно, що боржник здійснював систематично сплати по кредиту.

У випадку невідповідності поданих документів вимогам Закону та відсутності підстав для порушення справи про банкрутство, суд має припинити провадження у справі.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 вказаного Закону вбачається, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, місцевий господарський суд здійснив провадження у справі про банкрутство боржника, не дослідивши доказів щодо наявності тих підстав, на які посилався скаржник, а за таких обставин здійснене у справі провадження не можна вважати законним з моменту його порушення.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності достатніх доказів неплатоспроможності боржника та відсутність його за місцезнаходженням є обґрунтованими та доведеними.

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи немає жодних доказів, які б підтверджували неплатоспроможність боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп»та відсутність його за місцезнаходженням. Висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання боржника банкрутом на підставі ст.52 "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв'язку з наявністю ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, є такими, що не відповідають нормам законодавства про банкрутство.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.103 Господарського процесуального кодексу України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що підставою для скасування оскаржуваної постанови є п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України. Провадження у справі №5009/904/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп»підлягає припиненню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.3 ч.1 ст.103, п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2012 року по справі №5009/904/12 -задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2012 року по справі №5009/904/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп», м. Запоріжжя -скасувати.

Провадження у справі №5009/904/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп», м. Запоріжжя припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Макна-Груп»для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису щодо судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.В. Кододова

Л.Ф. Чернота

Повний текст постанови складено та підписано 06.08.2012р.

Надруковано 7 примірників: 1 -заявнику; 1 -боржнику; 1- скаржнику; 1 -до справи; 1- держреєстратору; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду