Постанова

від 08.08.2012 по справі 5011-48/2421-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2012 № 5011-48/2421-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Тищенко О.В.

при секретарі

Гордова Г.Л.

за участю представників сторін:

від позивача - Столяренко Т.П. (представник за довіреністю);

від відповідача - Федін О.М. (представник за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»

на рішення

господарського суду

міста Києва

від

04.04.2012 року

по справі

№ 5011-48/2421-2012 (суддя - Бойко Р.В.)

за позовом

Дочірнього підприємства «Маратекс»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета»

про

стягнення 203 145,24 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року позовні вимоги Дочірнього підприємства «Маратекс» задоволені частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» на користь Дочірнього підприємства «Маратекс» основний борг у розмірі 155 523 грн. 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 702 грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 13 882 грн. 10 коп. В іншій частині в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року у справі № 5011-48/2421-2012 та прийняти нове, яким відмовити у позові у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 20.06.2012 року змінено склад колегії суддів.

Дочірнє підприємство «Маратекс» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року без змін.

В судовому засіданні 20.06.2012 року оголошувалась перерва.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

28.02.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» - Орендодавець та Дочірнім підприємством «Маратекс» - Орендар було укладено попередній договір, за умовами якого Орендодавець заявляє, що на земельній ділянці, яка знаходиться по проспекту Генерала Ватутіна в Дніпровському та Деснянському районах міста Києва, загальною площею 179 100 кв.м., він має намір проінвестувати будівництво багатофункціонального торгово-розважального комплексу (торговий центр) під робочою назвою - «Дніпровська пристань», з площами, призначеними, зокрема, під гіпермаркет та під торгову галерею, а також під паркінг. /а.с. 14-27, т.1/.

Пунктом 1 ст. 2 Попереднього договору встановлено, що сторони цього договору зобов'язуються протягом 60 днів з моменту отримання Орендодавцем права власності на торговий галерею (торговий центр), але в будь-якому випадку не пізніше 28.02.2009 року, на умовах, визначених цим договором, укласти Договір оренди (Основний договір), за яким Орендодавець передасть у строкове платне користування орендарю частину торгової галереї.

За змістом п.п. 8.4, 8.5 ст. 3 Попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення Договору оренди Орендар сплачує Орендодавцеві забезпечувальний платіж у сумі, що визначена у додатку 1, пункт Q.

Додатком 1 до Попереднього договору сторонами погоджено Конкретні умови Договору оренди, відповідно п. Q яких сума забезпечення, встановленого п. 8.5 ст. 3 Попереднього договору, становить 155 523,84 грн.

Платіжним дорученням № 1042 від 14.03.2008 року позивачем в якості сплати забезпечувального платежу було перераховано на користь відповідача грошові кошти у розмірі 155 523,84 грн. /а.с. 39, т. 1/.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Призма Бета» зверталось до Дочірнього підприємства «Маратекс» із повідомленнями № 15/09 від 20.01.2009 року та №50/09 від 13.02.2009 року щодо переукладення Попередніх Договорів. /а.с. 86-87, т. 1/.

У відповідь на зазначені листи позивач листом № 74 від 26.02.2009 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченого в т.ч. за Попереднім договором забезпечувального платежу у зв'язку із не укладенням у визначені строки Договору оренди. /а.с. 89-90, т.1/.

Частково задовольняючи позовні вимоги Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали справи та керуючись ст.ст. 6, 525, 526, 530, 625, 631, 635 Цивільного кодексу України дійшов висновку про наявність у відповідача зобов'язання по сплаті на користь позивача 155 523,84 грн. заборгованості, інфляційні втрати у розмірі 33 702 грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 13 882 грн. 10 коп.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 635 Цивільного кодексу України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Попередній договір укладено у передбаченій законом формі (нотаріально посвідчено та зареєстровано), а сторони домовилися не пізніше 28.02.2009 року укласти Основний договір.

Так, за умовами Попереднього договору сторони домовилися про те, що зобов'язання по цьому договору щодо укладення Договору оренди не зможуть бути дійсними до дати фактичної побудови торгової галереї та отримання необхідних документів на неї і, відповідно, Договір оренди не зможе бути укладеним, або Договір оренди не буде укладено в установлений строк, вказаний в п. 1 ст. 2, сторони не несуть жодної відповідальності (за умови належного виконання вимог цього пункту) та постановляють наступне: а). за заявою орендодавця не пізніше ніж за один місяць до того, як сплине строк для укладення Договору оренди, вказаний в п. 1 ст. 2, сторони зобов'язуються укласти новий попередній договір на умовах, що будуть відповідати положенням цього договору. Безпідставне ненадання нового попереднього договору або договору оренди з боку орендодавця по спливу 14 календарних днів після того, як такий обов'язок виник, вважається відмовою (ухиленням) від укладення договору та тягне за собою відповідальність передбачену п. 3 ст. 4 лише у випадку якщо таке ненадання нового попереднього договору або Договору оренди призвело до не укладення таких договорів.

Тобто, Попереднім договором передбачено укладання Основного договору або нового попереднього договору.

Згідно п.п. б) п. 3 ст. 2 Попереднього договору до порядку укладання нового попереднього договору застосовуються положення пункту 4 цієї статті.

Згадані в цьому пункті новий попередній договір укладається не більше одного разу, строк дії такого нового попереднього договору не може перевищувати вісім місяців.

У випаду неукладення Договору оренди в строк визначений у п. 1 ст. 2 або нового попереднього договору у випадку, передбаченому п. 3 ст. 2, з вини Орендодавця (в тому числі, але не обмежуючись, у зв'язку з не отриманням Орендодавцем документів, необхідних для укладення Договору оренди), орендар має право вимагати від орендодавця повернення всіх раніше сплачених в якості гарантійних або забезпечувальних платежів сум, маркетингового платежу, а також вимагати відшкодування збитків та компенсації витрат на здійснення адаптації приміщення, проведеної відповідно до п. 12 ст. 3 цього договору, але не більше ніж з розрахунку 1 000,00 грн. з одного метра квадратного площі приміщення, вказаної в додатку 1.

Порядок укладення Договору оренди встановлено п. 4 ст. 2 Попереднього договору.

У відповідності до п.п. 4.1, 4.2 ст. 2 Попереднього договору Договір оренди буде укладено в нотаріальній формі. Право вибору нотаріуса для укладення Договору оренди надається орендодавцеві. Нотаріус не може знаходитися за межами міста Києва. Орендодавець після виконання визначених законодавством України вимог, які надають йому право на укладення Договору оренди, повідомить орендарю дату, місце та місцезнаходження нотаріуса, яким буде посвідчено Договір оренди, шляхом направлення письмового повідомлення та проекту Договору оренди, який має містити умови, визначені в ст. 3 цього договору або випливають з неї.

Положеннями п. 4.3 ст. 2 Попереднього договору визначено, що сторони можуть письмово (шляхом обміну листами) погодити інший порядок укладення Договору оренди, ніж вказаний в підпунктах 4.1, 4.2, що не буде вважатися зміною умов цього договору.

Як вже зазначалось, до порядку укладення нового попереднього договору стосуються положення пункту п. 4 статті 2.

Таким чином, сторонами обумовлено, що обов'язком Товариства є повідомлення Підприємства про дату, місце та місцезнаходження нотаріуса, яким буде посвідчено такий договір.

Направлені Відповідачем листи-повідомлення щодо переукладення Попередніх Договорів не містять такої обов'язкової умови як дата укладення нового попереднього договору, а тому твердження Апелянта про належне виконання зобов'язань щодо укладення нового договору відповідно до п. 4.2. ст. 2 Попереднього договору є безпідставним.

Твердження про необхідність узгодження такої дати в порядку п. 4.3 ст. 2 Попереднього договору є хибним, оскільки в п. 4.2 вказаної статті сторони домовилися про зміст повідомлення, а п. 4.3 передбачає право сторін домовитися про інше (тобто, внести зміни до договору в цій частині), а при відсутності домовленості про інше підлягають застосування норми укладеного Попереднього договору.

Товариством не надано доказів погодження іншого порядку визначення дати, а тому згідно положень п. 4.2 ст. 2 Попереднього договору зобов'язанням Товариства було повідомити дату укладання нового попереднього договору.

Формулювання «у зручний для вас час, який просимо додаткового узгодити» не узгоджується із змістом п. 4.2 ст. 2 Попереднього договору та законодавчим визнанням терміну «дата», під яким необхідно розуміти календарну дату.

Зміст спірних правовідносин щодо укладання нового попереднього договору свідчить про те, що обов'язок Підприємства з'явитися для його укладання, обумовлений обізнаністю про дату та місце його укладання. Відсутність відомостей про дату укладання свідчить про неможливість виконання Підприємством вказаного обов'язку.

Обов'язковість повідомлення Товариством дати укладання договору відображена і в п. 4.4 ст. 3 Попереднього договору яким передбачено дії Товариства у випадку неможливості укладення Договору оренди з причин, що залежать від нотаріуса.

Таким чином, оскільки Товариство не виконало передбаченого п. 4.2 ст. 2 Попереднього договору обов'язку щодо повідомлення Підприємства про дату укладання нового попереднього договору, що унеможливлювало явку Товариства для його укладання, то відсутні підстави вважати Підприємство таким, що прострочило виконання свого зобов'язання по укладанню нового попереднього договору. Тобто, відсутній факт ухилення Підприємства від укладання нового попереднього договору.

Згідно п. 5 ст. 2 Попереднього договору сторони домовилися розуміти під відмовою від укладання Основного договору відмову однієї із сторін від зобов'язань за цим договором (розірвання цього договору в односторонньому порядку у випадках передбачених даним Договором).

Зміст п. 4.5 ст. 2 Попереднього договору визначає, що відмова (одностороннє розірвання) від зобов'язань, які виникають з цього договору, повинна бути складена у письмовій формі.

Будь-яких відмов в порядку п.п. 4.5, 5 ст. 2 Попереднього договору матеріали справи не містять, що виключає твердження Товариства про відмову Підприємства від Основного договору та наявність підстав для застосування передбачених п. 3 ст. 4 Попереднього договору наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 635 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

У відповідності до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи відсутність у попередньому договорі строку повернення забезпечувального платежу, то з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та дати отримання листа №74 від 26.02.2009 року грошове зобов'язання відповідача по поверненню забезпечувального платежу у розмірі 155 523,84 грн. мало було бути виконано до 06.03.2009 року.

За таких обставин, позовна вимоги про стягнення 155 523,84 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що друга черга Торгового центру була готова до експлуатації, з готовністю якої положення п. 2 ст. 2 передбачають можливість укладення Договору оренди, лише 12.05.2010 року, що підтверджується сертифікатом відповідності КВ 000165 від 12.05.2010 року. /а.с. 92, т. 1/.

Так, враховуючи умови попереднього договору про те, що новий попередній договір може укладатися не більше одного разу, а його строк дії не може перевищувати вісім місяців, то за умови переукладання сторонами попереднього договору строк укладання Договору оренди (Основного договору) спливає 28.10.2009 року.

Разом з цим, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Положення наведеної норми застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву «Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання», а дана глава міститься у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошового зобов'язання, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Про наявність грошового зобов'язання свідчить лише вид майна (гроші), яке підлягає передачі боржником на користь кредитора (спосіб виконання зобов'язання).

Аналогічний висновок про наявність грошового зобов'язання незалежно від підстави його виникнення за умови якщо предметом є передача грошей міститься в постановах Верховного Суду України від 12.12.2011 року у справі №3-131гс11 та від 05.12.2011 року у справі №3-125гс11 згідно ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим до врахування судами при розгляді справ.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання по поверненню забезпечувального платежу, є правомірними.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши нарахування та здійснений судом перерахунок інфляційних та 3 % річних, заслухавши доводи представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року у справі № 5011-48/2421-2012 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2012 року у справі № 5011-48/2421-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 5011-48/2421-2012 повернути Господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя Чорна Л.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Тищенко О.В.