Рішення

від 14.08.2012 по справі 5020-697/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року справа № 5020-697/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто»

(ід. код 20687803, 95001, м. Сімферополь, Центральний р-н, вул. Училищна, буд. 40)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія свіжих продуктів»

(ідентифікаційний код 37127098,

99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, будинок 16, кВ. 5)

про стягнення 2189,18 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПАТ "Таврія-Авто") -не з'явився;

Відповідач (ТОВ "Компанія свіжих продуктів") -не зявився.

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Таврія-Авто»звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія свіжих продуктів»про стягнення 2189,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору на технічне сервісне обслуговування та ремонт автомобілів №68/02 від 01.08.2011 в частині оплати отриманих послуг.

Ухвалою від 21.06.2012 позовну заяву прийнято до провадження судом.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судове засідання 14.08.2012 позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, до його початку надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 7117/12 від 13.08.2012).

У судове засідання 14.08.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином -за адресою, яка зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, будинок 16, кВ. 5), про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що копії ухвал суду, які направлялися судом на адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були повернути відправнику з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню спору, суд визнав за можливе розглянути справу за їх відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2011 між Публічним акціонерним товариством «Таврія-Авто»(виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія свіжих продуктів» (замовник) був укладений договір на технічне сервісне обслуговування та ремонту автомобілів №68/02 (арк.с. 10-12), відповідно до умов якого виконавець зобов'язався виконати технічне сервісне обслуговування та ремонт автомобілів замовника протягом усього строку дії договору, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у порядку та на умовах, встановлених Договором.

Обсяг та вартість робіт по технічному обслуговуванню та ремонту, а також вартість використаних при цьому запчастин зазначаються у замовленні-наряді (п. 2.3 Договору).

Замовлення вважається виконаним, а строк його виконання узгодженим після підписання замовником акта виконаних робіт (п. 2.6 Договору).

Замовник зобов'язаний, зокрема, здійснити оплату протягом 3 банківських днів з моменту фактичного виконання робіт (п. 3.1.8 Договору).

Відповідно до положень п. 4.1 Договору, при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

За змістом п. 8.8 Договір вважається укладеним з моменту його підписання та діє до 31.12.2011, а в частині розрахунків -до повного виконання зобов'язань.

У виконання умов договору 01.08.2011 позивачем було надано відповідачу послуги з технічного обслуговування автомобілю JAC модель HFC 1045К, державний номер АА0764КО, що підтверджується актом виконаних робіт №ЗА-0006846 від 01.08.2011 на загальну суму 2121,83 грн. (арк.с. 14).

Представник замовника за довіреністю№01-01/08 від 01.08.2011 (арк.с. 15) Ковальчук А.В. транспортний засіб прийняв, з обсягом та вартістю робіт погодився, претензій до комплектності ДТЗ не мав, про що зазначив у акті виконаних робіт (арк.с. 14).

У зв'язку з несплатою відповідачем суми наданих послуг у строк, обумовлений Договором, позивач звернувся до відповідача з претензією №206 від 24.01.2012 про необхідність погашення заборгованості в розмірі 2121,83 грн. (арк.с. 13).

Однак, відповідачем означену суму боргу погашено не було, що і стало причиною для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу, а також 3% річних та інфляційних витрат.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманих послуг, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Фактично між сторонами був укладений договір, що за своїм змістом відповідає такому типу договорів, як договір про надання послуг.

Відповідно до статей 901-903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином, договір про надання послуг є двостороннім та консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами

Сторонами за договором було узгоджено порядок розрахунків -протягом 3 банківських днів з моменту фактичного виконання робіт (пункт 3.1.8. Договору).

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 2121,83 грн. на дату розгляду справи у суду - відсутні.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2121,83 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 52,50 грн. та інфляційні витрати у розмірі 14,85 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання, щодо своєчасної та повної оплати послуг.

Отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунки 3% річних (арк.с. 33) та інфляційних витрат (арк..с. 32), визнав їх вірними, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 52,50 грн. та інфляційних витрат у розмірі 14,85 грн. підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2189,18 грн ., з яких -2136,68 грн. -сума основного боргу з урахування індексу інфляції, а також 3% річних у розмірі 52,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія свіжих продуктів» (ідентифікаційний код 37127098, 99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, будинок 16, кВ. 5) на користь Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто» (ідентифікаційний код 20687803, 95001, м. Сімферополь, Центральний р-н, вул. Училищна, буд. 40) 2189,18 грн (дві тисячі сто вісімдесят дев'ять грн. 18 коп.), з яких: 2136,68 грн. -сума основного боргу з урахування індексу інфляції, 52,50 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія свіжих продуктів» (ідентифікаційний код 37127098, 99012, м. Севастополь, вул. Істоміна, будинок 16, кВ. 5) на користь Публічного акціонерного товариства «Таврія-Авто» (ідентифікаційний код 20687803, 95001, м. Сімферополь, Центральний р-н, вул. Училищна, буд. 40) витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.08.2012

Суддя підпис О.С. Погребняк