Постанова

від 26.10.2006 по справі 12552-2006а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12552-2006А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.10.2006Справа №2-17/12552-2006А

За позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціальногозахисту інвалідів, м. Сімферополь  (95017, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51-52/10а)

До відповідача  ТОВ “Еталон”  (96343, Первомайський район АР Крим, с. Войкове, вул. Мічуріна 1)

     про стягнення   4542,20  грн.

                                                                                              Суддя  Гайворонський В.І

                                                                                     При секретарі Шенягіной Т.Ю

                                                ПРЕДСТАВНИКИ:

Від  позивача -  Ковалевська  Є.В., предст., дов. № 04-4/12 від 21.04.2006 року

Від  відповідача -  не  з'явився

Сутність спору: Кримське Республіканське  відділення Фонду соціального захисту  інвалідів звернулося з позовом  про стягнення з відповідача 4542,20 грн. за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в 2005 році, та про зобов'язання відповідача вчинити розрахунок та сплату пені за період з 17.04.2006 року по день сплати, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити в 2005 році 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів, фактично  працевлаштовано 0 інвалідів.

            В процесі розгляду справи   позивач від  позовних вимог в частині  зобов'язання  відповідача вчинити розрахунок та сплату пені відмовився, у зв'язку з чим згідно  п. 15 ч. 4 ст. 160 КАС України винесено ухвалу про закриття провадження по справі в указаній частині.

            Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не представив, про час слухання справи  повідомлений належним чином -  рекомендованою поштою, направлену на його юридичну адресу. Згідно ст.  93 ЦК України  юридична особа  повинна знаходитися  за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач  не знаходиться за своєю юридичною адресою це не може бути поважною причиною  та підставою не розглядати справу, оскільки порушення  законодавства поважною причиною не є. Крім того, повідомлення про вручення поштової кореспонденції свідчить, що кореспонденція адресатом отримана.

           Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік, наданого самим відповідачем, у нього середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу значиться 45 осіб, середньооблікова  кількість штатних працівників, яким відповідно  до чинного законодавства встановлена інвалідність, та кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” – не вказана. У даному звіті  також не указано, що у відповідача працюють інваліди. Фонд  оплати праці складає  102,2 тис. грн.

           По справі проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

           Розглянувши матеріали справи,  суд –

в с т а н о в и в:

           Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» для  підприємств (об'єднань),  установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4%  від загальної чисельності тих, що працюють, а якщо  працює від 8 до 25 чоловік - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене  Законом.

          Згідно звіту відповідача  у нього працюють  45 осіб.

          Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення «Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого  Постановою Кабінету Міністрів України № 314  робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої  площі  на  підприємстві  (об'єднанні),  в  установі та організації незалежно від форм власності  та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає  встановленим  вимогам  робочого  місця  для  інвалідів відповідної    нозології,    атестоване    спеціальною    комісією підприємства     за    участю    представників    МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,   громадських   організацій   інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють  заходи  щодо  створення  робочих місць  для  інвалідів,  включають  їх  до  колективного  договору, інформують центри зайнятості,  місцеві органи соціального  захисту населення  та  відділення  Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування)  робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до  1  лютого  року,  що настає за  звітним,  подають відділенням Фонду  соціального  захисту  інвалідів  відомості  про середню  річну  заробітну плату на підприємстві,  середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв,  цехи та  дільниці,  де  доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.  

          Відповідно ч. 1 ст. 117 Конституції України постанови Кабінету Міністрів є обов'язковими до виконання.

          Таким чином, доки указана постанова у встановленому Законом порядку  не відмінена або не визнана нечинною, вона підлягає виконанню.

          Таким чином, підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди інформацію про наявність вільних місць для  працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені в Постанові Кабінету Міністрів України № 314,  але і працевлаштувати на ньому інваліда.

           Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2005р. в кількості 2-х осіб. У всякому випадку  відповідач  відповідних доказів не представив, а також  не представив доказів  того, що  він виконав усі передбачені указаною постановою заходи та прийняв  можливі  заходи з працевлаштування інвалідів.

           Оскільки відповідні докази, а також докази  в обґрунтування заперечень не представлені до прийняття цієї постанови, немає підстав їх залучати до матеріалів справи після прийняття  постанови.

Згідно ст.20 Закону України «Про основи соціального захисту інвалідів в Україні» підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч.1 ст.19 цього Закону, щорічно  сплачують відповідним відділенням  Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (у об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Згідно розрахунку, а також виходячи із сенсу статті  20 Закону України “Про основи соціального захисту інвалідів  в Україні”, та  керуючись  закріпленим в статті 3 ЦК України принципом розумності, підлягаюча стягненню сума  складає  4542,2  грн.

            Відповідачем не створені  робочі місця для інвалідів, отже, вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

            Згідно інформаційного листа ВГСУ від 03.02.2006 року № 01-8/283 про доповнення інформаційного листа ВГСУ від 25.02.2004 року № 01-8/345 “Про  практику  Верховного Суду України у справах за участю Фонду України  соціального захисту інвалідів”, а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 цей позов  підлягає розгляду за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.

           В частині позовної вимоги про зобов'язання  відповідача вчинити розрахунок та сплату пені   провадження по справі закрито, відповідно цією постановою  воно розглядатися не може. Розглядається  тільки вимога про стягнення  4542,2 грн., яке підлягає задоволенню повністю.

           Підстав для стягнення судових витрат згідно зі ст. 94  КАС України у даному випадку не існує.

           З урахуванням викладеного, а також керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                                      П О С Т А Н О В И В :

         Позов задовольнити повністю.

            Стягнути з  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон” (96343, Первомайський район АР Крим, с. Войкове, вул. Мічуріна 1, ЗКПО 32641390)  на користь  Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (АР Крим, 95017, м. Сімферополь,  пр.Кирова,51-52/10а, Реквізити: Одержувач: Держбюджет Первомайського району; 50070000 Банк одержувача: Управління Госказначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 23894402, р/с 31213230600212, Призначення платежу:  *; ЄДРПОУ платника; 50070000; 0,1; 4% за незайняті інвалідами робочі місця)   4542,20  грн.

              Ст. 254 КАС  України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна

скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

             У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.  

           Якщо строк  апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.             

          Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що про апеляційне

оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.     Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

               Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.        

             Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАСУ -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

            Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.       

           Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.