Рішення

від 29.08.2006 по справі 12718-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

12718-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.08.2006Справа №2-20/12718-2006

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Керчрибпром”, вул. Свердлова, буд. 49, м. Керч, 98300

До відповідачів: 1. Орендного підприємства “Керченський морський завод “Фрегат”  вул. Кирова, 54, м. Керч, 98300

2. Товариства з обмеженою відповідальністю    “Керченський морський завод “Фрегат”, вул. Кирова, 54-а, м. Керч, 98318

Про витребування безпідставно набутого  майна

Суддя  Луцяк М.І.

представники:

Від позивача :  Вудуд Г. І., ліквідатор

Від відповідача:  2. Митрофанов О. В., дов-ть від 26.07.06 р.  

Обставини справи :

Позивач звернувся в господарський суд АРК з позовом до відповідачів та просив зобов'язати ТОВ „Морський завод „Фрегат” повернути ВАТ „Керчрибпром” із незаконного володіння цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Кірова, буд. 54-а, м. Керч за відповідними інвентарними номерами.  

Позовні вимоги обґрунтовувались посиланням на те, що  ДП „Керченське виробниче об'єднання рибної промисловості „Керчрибпром”, правонаступником якого за статутом є  ВАТ „Керчрибпром”, позначене майно передавалося  в оренду організації орендарів на строк до 29.03.06 р. та в свою чергу було передано другому відповідачу.  Строк дії договору закінчився, згідно положень ст. 785 ЦК України  майно має бути повернуто позивачу, про що ним направлялося відповідного листа. Правочин щодо зміни сторони у договорі є на думку позивача нікчемним та таким, що згідно ст. 216 ЦК не породжує ніяких наслідків.  Згідно ж із положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України  безпідставне набуте майно підлягає поверненню потерпілому при чому  незалежно від того, чи безпідставне   набуття   або  збереження  майна  було  результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події.

Відповідач –ТОВ “Керченський морський завод “Фрегат” у відзиві посилався на додаткову угоду від 28.11.1991 р., за якою правонаступником договору оренди є Фонд майна Кримської АРСР  та те, що  додатковою угодою від 04.03.04 р. № 10  із Фондом майна АРК ним переукладено договір. Фактично, на його думку, є спір між ВАТ „Керчрибпром” та Фондом майна АРК щодо володіння майном. Також робилися посилання на здійснення невідокремлюваних поліпшень майна на суму 1 млн. 758  тис. грн., необґрунтованість вимог по держмиту та інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.    

Відповідач -  ТОВ “Керченський морський завод “Фрегат”  у відзиві на позов просив визначити власника майна,  вважати договір оренди майна від 29.03.1991 р. № 1 продовженим та таким, що діє до 29.03.2021 р., вважати такими, що мають законну силу для визначеного судом власника  невідокремлювані  поліпшення майна на суму 1 млн. 758 тис. грн. Суд має зазначити, що позначені вимог не приймаються судом, адже відповідного зустрічного позову у рамках справи із дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України не заявлялося, вказані вимоги не є предметом спору у справі.         

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд:

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство Керченське виробниче об'єднання рибної промисловості „Керчрибпром” (вул. Свердлова, буд. 49, м. Керч, 98320, код ЄДРПОУ 00463071), правонаступником якого згідно пункту 1.1 статуту  є ВАТ ”Керчрибпром” , уклало з організацією орендарів, створеною трудовим колективом Керченської судноремонтної бази Керченського виробничого об'єднання рибної промисловості „Керчрибпром”, договір оренди майна і основних виробничих фондів Керченської судноремонтної бази виробничого об'єднання “Керчрибпром” від 29 березня 1991 року .

За пунктом 1.1 цього Договору позивач передав організації орендарів, утвореної трудовим колективом Керченської судноремонтної бази, в орендне безкоштовне користування  без права викупу до вирішення повноваженим органом  строком на п'ятнадцять років (до 29 березня 2006 року) основні виробничі фонди, що включають у себе виробничі приміщення, споруди, механізми, транспортні засоби, устаткування на 643377 (Шістсот сорок три тисячі триста сімдесять сім) рублів 79 копійок, житловий фонд, об”єкти соціально-культурного призначення у переліку, що додається до Договору, та оборотні кошти на суму 4494184 (Чотири мільйони чотириста дев”яносто чотири тисячі сто вісімдесять чотири) рублі 06 копійок.

Згідно доводів позивача усе вищезазначене майно обраховувалось у балансі  об'єднання „Керчрибпром”, належало позивачеві на праві повного господарського відання, у відповідності до частини 3 статті 10 чинного на той час Закону України “Про підприємства в Україні”. Згідно цієї статті “здійснюючи право повного  господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії,  які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.” Слід зазначити, що   вказана норма закону набула чинності лише  з 01.04.1991 р. згідно Постанови Верховної Ради Українсько РСР "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про підприємства в Українській РСР" 27 березня 1991 року N 888-XII. Проте згідно ч. 4 ст. 10 закону  СРСР  N 1529-I від 04.06.90 р. „Про підприємства в СРСР” , діючого на 29.03.1991 р. і на території Української РСР,  підприємства  наділялися правом  продавати  і  передавати  іншим підприємствам,  організаціям і установам,  обмінювати,  здавати  в оренду,  надавати безплатно в тимчасове користування або в позичку належні йому будинки,  споруди,  устаткування, транспортні засоби інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу,  якщо інше не передбачено законодавчими актами Союзу РСР, союзних і автономних республік і статутом підприємства. Фактично підприємства наділялися правами  власника майна.  Посилання саме на закон СРСР містились у договорі від 29.03.91 р.

Організація орендарів, для ведення виробничої діяльності на орендованому за Договором майні, створила орендне підприємство “Керченський морський завод “Фрегат” (вул. Кирова, буд. 54, м. Керч, 98300, код ЄДРПОУ 05773126).

Перед закінченням строку  дії договору від 29.03.91 р. позивач звернувся до орендного підприємства „Керченський морський завод „Фрегат”  з листом про повернення майна, що є предметом договору, на що за його ствердженням  перший відповідач  у своєму листі не заперечував проти припинення дії Договору та повернення орендованого майна, але вказав на неможливість здійснити таку передачу у зв'язку з передачею спірного майна  товариству з обмеженою відповідальністю “Завод “Фрегат”” (вул. Кирова, буд. 54, м. Керч, 98300, код ЄДРПОУ 32316153), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю “Керченський морський завод “Фрегат”” (вул. Кирова, буд. 54, м. Керч, 98300, код ЄДРПОУ 32316153  за актом передачі  основних фондів від 30 липня 2004 року.

Як вбачається зі справи орендним підприємством подано позов про визнання правочину з передачі орендованого майна від нього до другого відповідача недійсним та про повернення майна за цим правочином. Але до цього часу сторонами  не здійснено жодних заходів з повернення орендованого за договором майна.

Згідно Договору Відповідач 1 зобов'язався повернути Позивачу усе отримане за Договором. Згідно статті 785 Цивільного кодексу України відповідач 1 зобов'язаний був повернути орендоване майно своєчасно і в повному обсязі.

Посилання першого відповідача , що згідно доповнення 1 від 28 листопада 1991 року до договору орендодавцем є не позивач, а Фонд майна Автономної республіки Крим, як правонаступник Фонду державного майна Кримської АРСР, суперечить положенню пункту 5 закону „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України”  від 10 вересня 1991 року за N 1540-XII  за якою правонаступником  за  договорами  оренди  державних підприємств та контрактів  з  керівниками  на  території  України, при чому які укладені з міністерствами   і  відомствами  СРСР,  є  Фонд  державного  майна України.

Договір укладено позивачем і відповідачем, а не міністерством чи відомством СРСР і Відповідачем 1, тому орендодавцем є позивач. Позивач не давав згоди на правонаступництво жодним третім особам. Більш того, на момент укладення Договору і доповнення 1 від 28 листопада 1992 року до Договору Фонд державного майна Кримської АРСР не був регіональним представництвом Фонду державного майна України, певні функції якого було покладено на Фонд майн АРК лише згідно Указу Президента України “Про органи приватизації в Автономній республіці Крим” від 18 серпня 1995 року № 757 та положення, затвердженого Постановою уряду АРК від 02.11.95 р. № 325. У всякому разі, передачі предмету Договору від Позивача Фонду державного майна України, чи фонду майна АРК  з балансу на баланс за відповідним актом не відбулось. Згідно статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” “у разі розірвання договору оренди, закінчення його строку дії та відмови від його продовження або банкрутство орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди.” Навіть якщо вважати, що орендодавцем є не Позивач, а фонд державного майна , то згідно пункту 3 цієї ж наведеної статті 27 у разі припинення за обставин закінчення строку дії договору оренди структурного підрозділу орендар передає об'єкт оренди органу, який до укладання договору оренди здійснював повноваження з управління відповідним майном. Як було зазначено вище на момент укладання Договору управління майном здійснював Позивач. Ані Вілповідач 1, ані Відповідач 2 не змогли надати жодних підтверджень законного утримання майна, що є предметом Договору.

Таким чином, Позивач за весь час дії Договору не позбавлявся права на майно, що є предметом Договору. Відповідач 2 не має належного підтвердження законного набуття права власності на предмет Договору. Зміна сторони у правочині, яким є договір оренди з урахуванням додатків до Договору, призвів до незаконного заволодіння майном Позивача, а тому, у відповідності до статті 228 Цивільного кодексу України, є правочином що порушує публічний порядок, тобто нікчемним. У відповідності до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України “недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.” У відповідності до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України “недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов”язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна з сторін зобов”язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину...”. Як слідує з частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України “особа, яка набула майно ... без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала.” При чому, згідно частини 2 статті 1212 Цивільного кодексу України “положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття ... майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.”

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України  судочинство у  господарських  судах  здійснюється  на засадах змагальності.  Сторони та  інші  особи,  які   беруть   участь   у   справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, мають довести  ті  обставини,  на  які  вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Другим відповідачем не надавалось  для залучення  до справи договору від із Фондом майна АРК чи Фондом державного майн України  щодо саме спірного майна, належних доказів набуття прав на майно на цей час.

За викладених обставин суд приходить до висновку про можливість задоволення позову.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 - 84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю “Керченський морський завод “Фрегат” (вул. Кирова, 54-а, м. Керч, 98318, код ЄДРПОУ 32316153 , р/р 26008301 в Керченському відділені ПІБ, МФО 324548) повернути відкритому акціонерному товариству “Керчрибпром” (вул. Свердлова, буд. 49, м. Керч, 98300, код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 00463071 п/р 260050191001 в КРУ банку “Фінанси та кредит” ТОВ, МФО 384889) цілісний майновий комплекс, що розташований за адресою: вул. Кірова, буд. 54-а, м. Керч у переліку інвентарних номерів: (за даними бухгалтерського обліку товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський морський завод “Фрегат”) 003, 011-015, 018, 019, 023, 026-035, 038, 039, 041, 042, 047-072, 077, 112, 114, 115, 115а, 117, 121, 124, 127/1, 127/2, 128-130, 134, 135, 200, 201, 204, 207-210, 212/1, 212/2, 213, 214, 220, 221, 300, 301, 304, 397, 313, 314, 323, 326, 340, 341, 345, 347, 348, 350, 355, 356, 365, 374, 389/1, 389/2, 394, 398, 399, 421-426, 428, 430, 431, 433-436, 438, 439, 443, 444, 448-450, 452, 453, 466-478, 484, 485, 487-494, 496, 497, 498/1, 498/2, 498/3, 499/1, 499/2, 504, 505, 518-520, 522, 523, 547, 548-550, 552, 554, 559, 562, 566, 570, 572, 574, 575, 596, 599, 621, 645, 650, 657-659, 666-693, 695-697 699/1, 669/2, 700-704, 706, 708-711, 713-715, 717-721, 723-729, 729/1, 729/2, 736, 741, 821, 824, 826, 830, 859, 865, 872, 891, 892, 897, 898, 898/1, 904, 905, 909, 911, 913, 916а, 916, 919, 920, 923, 926, 927, 928, 930, 932-938, 974Ю 976, 977, 996/1-996/8, 1000, 1071-1076, 1083, 1102, 1105, 1110, 1112-1113, 1115, 1129, 1131, 1154-1160, 1201,1202, 1251-1253, 1262, 1264, 1270, 1272, 1299, 1306, 1324, 1330, 1336, 1337, 1339, 1340, 1343, 1349, 1363, 1365, 1366/1, 1366/2, 1367-1369, 1370/1, 1370/2, 1381-1387, 1387а, 1391.

3.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Керченський морський завод “Фрегат” (вул. Кирова, 54-а, м. Керч, 98318, код ЄДРПОУ 32316153 р/р 26008301 в Керченському відділені ПІБ, МФО 324548) на користь відкритого акціонерного товариства “Керчрибпром” (вул. Свердлова, буд. 49, м. Керч, 98300, код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 00463071 р/р 260050191001 в КРУ банку “Фінанси та кредит” ТОВ, МФО 384889) витрати на інформаційно-технічне забеспечення судового процесу у розмірі 118.00 (Сто вісімнадцять гривень 00 копійок) та витрати на сплату державного мита у розмірі 11332 грн.58 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Луцяк М.І.