Постанова

від 14.08.2012 по справі 7866/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2012 р. № 2-а- 7866/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В., при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому після уточнення позовних вимог просить суд: визнати відмову Управління у нарахуванні та виплаті при звільненні з роботи компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку незаконною; зобов'язати Управління провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку із розрахунку 15 календарних днів у зв'язку із звільненням за наказом № 11-0 від 06.07.2011 року; стягнути з Управління середній заробіток за весь час затримки виплати належних при звільненні сум по день фактичного розрахунку. У судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити пославшись на те, що при звільненні відповідачем порушено приписи ст.24 Закону України «Про відпустки»та ст.83 КЗпП України.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив суд у задоволенні вимог відмовити, пославшись на те, що при наданні відпустки за період роботи з 13.01.2011 року по 12.01.2012 року кошти позивачеві виплачені у повному обсязі. При звільненні позивача проведено перерахунок виплачених сум, внаслідок чого повідомлено ОСОБА_1 про необхідність повернення коштів у розмірі 714.98 грн.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1, згідно наказу від 13.01.2010 року № 1-О, працював в Управлінні Пенсійного фонду Коломацького району Харківської області на посаді головного спеціаліста юрисконсульта з 13.01.2010 року (а.с.9) та наказом від 06.07.2011 року № 11-О звільнений із займаної посади, згідно п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.10)

Ст. 35 Закону України «Про державну службу»визначено, що державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 к.д., якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України. Приписами постанови КМ України від 27.04.1994 року № 250 "Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток" передбачено, що державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 к.д., а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 к.д. за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 к.д. Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.

Із дослідженого в судовому засіданні розрахунку стажу державної служби позивача (а.с.88) вбачається, що на момент прийняття на посаду юрисконсульта УПФУ він мав стаж державної служби понад 10 років, що надавало йому право на отримання додаткової щорічної відпустки за вислугу років тривалістю 15 календарних днів.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач за період роботи: з 13.01.2010 року по 12.01.2011року використав основну та додаткову щорічні відпустки -накази від 07.07.2010 року № 12в та від 14.01.2011 року № 1-в (а.с.108-111); з 13.01.2011 року по 12.01.2012 року використав основну щорічну відпустку тривалістю 30 календарних днів - наказ від 05.05.2011 року № 7в (а.с.112). Додаткова щорічна відпустка за період роботи з 13.01.2011 року по 12.01.2012 року позивачем не використана.

Суд погоджується з твердження позивача, що при звільненні його з посади відповідач, мав відповідно до положень ст.ст.4,24 Закону України «Про відпустки», ст.83 КЗпП України здійснити йому грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що не зазначивши у наказі про звільнення від 05.07.2011 року № 11-О тієї обставини, що позивачу має бути здійснено компенсацію за невикористану додаткову щорічну відпустку, відповідач порушив його права, пов'язані із визначенням тривалості і порядку надання відпусток.

Проте суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що на момент звільнення (05.07.2011 року) позивачем не відпрацьовано у повному обсязі період часу, за який отримано основну щорічну відпустку. Тобто, ОСОБА_1 «зайво отримано»15 календарних днів основної щорічної відпустки із розрахунку 30 к.д. /355 раб.днів х 174 к.д.=14,7 к.д. Внаслідок чого йому зроблено відповідний перерахунок суми коштів за відпустку - п.2 наказу про звільнення від 05.07.2011 року № 11-О.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що положеннями п.8 ч.3 ст.2 КАС України визначено, що рішення має бути прийняте пропорційно, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Враховуючи викладене вище, суд вважає, що нездійснення позивачеві грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку, не призведе до суттєвого погіршення прав позивач, оскільки воно компенсується його обов'язком здійснити компенсаційні виплати за надмірно використану основну щорічну відпустку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконною відмови Управління у нарахуванні та виплаті при звільненні з роботи компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку та зобов'язання провести нарахування та виплату компенсації за невикористану щорічну відпустку із розрахунку 15 календарних днів у зв'язку із звільненням за наказом № 11-0 від 06.07.2011 року такими , що не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління середнього заробітку за весь час затримки виплати належних при звільненні сум по день фактичного розрахунку, суд вважає вказану вимогу похідною від попередніх вимог позивача, та відповідно вважає її такою, що також не підлягає задоволенню.

Згідно ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд вважає адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню. Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Коломацькому районі Харківської області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення коштів - залишити без задоволення

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 16.08.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.