Постанова

від 21.08.2012 по справі 2а-2952/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2012 року 2а-2952/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О., за участю;

представника позивача: Петруньок С.М.,

представника відповідача : Порхун О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, ВСТАНОВИВ:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 36785, 18 грн. та пені у розмірі 382, 72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Закону України "Про зайнятість населення", що полягає у не працевлаштуванні інвалідів, відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.

За невиконання нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів до відповідача були застосовані штрафні санкції у розмірі 36785, 18 грн. та нарахована пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 382, 72 грн. Оскільки, відповідачем у самостійному порядку грошові кошти у розмірі 37167, 90 грн. не сплачені, позивач просив їх стягнути у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі. Просив суд у задоволені позову відмовити з огляду на те, що вжив всіх передбачених законодавством заходів по забезпеченню прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу.

Так, відповідно до тверджень відповідача, з огляду на приписи Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ним були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів з урахуванням нормативу робочих місць у порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України, здійснювалось інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця, що підтверджується довідкою від 14.08.2012 № 339, виданою Виконавчим комітетом Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області, про те, що на території Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області за період з 01.01.2011 по 01.01.2012 немає громадян-інвалідів, які могли працювати у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива»на різних роботах. Також відповідач зазначив, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів, відповідно до встановленого Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу робочих місць покладається на державну службу зайнятості.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.08.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, у березні місяці 2012 року відповідач подав до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма 10-ПІ) у якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача становить 81 особа, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -1 особа; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 3 особи; фонд оплати праці штатних працівників становить 1489, 8 тис. грн. та середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 18392, 00 грн.

Відповідно до приписів статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII (надалі -Закон України № 875-XII) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості (стаття 18 Закону України № 875-XII). При цьому, працевлаштування інвалідів, згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону України № 875-XII здійснюється підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, самостійно у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Таким чином, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом України № 875-XII нормативу робочих місць покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.

Крім цього, відповідно до положень статті 18 Закону України № 875-XII підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, які передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, чинним законодавством щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок щодо створення визначеної згідно нормативу кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про наявність таких вільних робочих місць уповноважені органи влади.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

В силу положень частини п'ятої статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача складає 81 особу. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 19 Закону України № 875-XII для відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 3 місця.

Таким чином, відповідач повинен був працевлаштувати у 2011 році 3 інваліда, в той час як фактично у відповідача працювало за основним місцем роботи 1 особа, якій відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами у разі потреби до державної служби зайнятості. Згідно з приписами Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 21 грудня 2005 року за №1534/11814, ця форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Таким чином, за своїм змістом звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Як встановлено судом відповідач протягом 2011 року взагалі не звітував до центру зайнятості про наявність у нього вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Вказана обставини підтверджуються листом Сквирського районного центру зайнятості від 29.05.2012 № 560.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано вимоги статті 18 Закону України № 875-XII щодо обов`язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд не приймає до уваги, посилання відповідача як на доказ щодо інформування державні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про наявність у нього вакансій для працевлаштування інвалідів на лист Виконавчого комітету Пищиківської сільської ради Сквирського району Київської області, оскільки в силу положень статей 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України він не містить інформації щодо предмету доказування так як не підтверджує факт інформування відповідні органи саме про наявність вакансій у відповідача.

Положеннями частини першої статті 20 Закону України № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (стаття 20 Закону України № 875-XII).

Відповідно до розрахунків позивача, у зв'язку з несплатою відповідачем у визначений законодавством строк адміністративно-господарських санкцій йому була нарахована пеня у розмірі 382, 72 грн.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою для застосування господарсько-правової відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У частині другій наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналізуючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у діях відповідача наявний склад правопорушення, оскільки ним у 2011 році не вжито усіх залежних від нього заходів, які необхідні для виділення та створення у належній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформування відповідних органів про наявність таких вакансій, їх пошуку та працевлаштування, а отже, у діях відповідача наявна вина, наявність якої є обов'язковою умовою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених положеннями статті 20 Закону України № 875-XII.

В силу положень частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, суду не надано доказів того, що відповідач вжив всіх залежних від нього заходів, направлених на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, а отже, у діях відповідача наявна вина у не працевлаштуванні інвалідів на створене ним робоче місце, наявність якої є обов'язковою умовою для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених положеннями статті 20 Закону України № 875-XII.

Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивача про стягнення адміністративно-господарських санкцій на суму 36785, 18 грн. та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій на суму 382, 72 грн., розмір яких не оскаржувався сторонами, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Нива» (код ЄДРПОУ 03755058) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 37167 (тридцять сім тисяч сто шістдесят сім) грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана - 22.08.2012