Постанова

від 06.06.2012 по справі 2270/2477/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

Справа № 2270/2477/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2012 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіМатущака В. В. при секретарі Коновчук Т.В. за участі:представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242301 від 20.06.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242301 від 20.06.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками Славутської ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад - грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами якої складений акт № 319/23/30801338 від 03 червня 2011 року та винесено податкове повідомлення рішення №0000242301 від 20.06.2011 року щодо завищення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19525 грн.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення п. 1.4 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів за листопад - грудень 2010 року та січень 2011 року в сумі 19525 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується та вказує, що між ним та ПП «Даск-Інвест» був укладений договор № 23/01/09-2 від 23.01.2009 про надання послуг, а саме послуг щодо поставки продукції. На виконання договору ПП «Даск-Інвест» надало вищезгадані послуги, що підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, товаро-транспортними накладними, прибутковими накладними, виписками з банківського рахунку, виписками з Книги обліку довіреностей про отримання ТМЦ. За вказані послуги сплачено кошти, в тому числі і ПДВ в ціні наданих послуг.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 20.06.2011.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення проти позову, в якому вказує, що проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість по господарських операціях з ПП «Даск-Інвест» на суму 19525 грн.

Відповідач зазначає, що у договорі поставки від 23.01.2009 року №23/01/09-2 укладеного з ПП «Даск-Інвест» були відсутні істотні (обов'язкові) умови правочину, а саме відсутня ціна договору як загальна так і за одиницю товару, його кількість та асортимент.

Відсутні документи прийняття - передачі товару за адресою пров. Привокзальна, 2а, м. Славута, а також документи, що засвідчують якість товару, специфікацію та видатково-прибуткових накладних підписаних повноважними представниками.

Надані видаткові накладні та рахунки не підписані повноважними представниками, не посилаються на укладений договір та не є належними і недопустимими доказами, оскільки складені з порушенням обов'язкових вимог передбачених при складанні первинних документів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». А саме відсутня посада і прізвище осіб, що здала ТМЦ, прийняла їх, що унеможливлює ідентифікацію особи яка поставила підпис, а також в товаро-транспортній накладній відсутня кількість і ціна.

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000242301 від 20.06.2011 року правомірним та просить відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що працівниками Славутської ОДПІ проведено документальну позапланову перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад - грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами якої складений акт № 319/23/30801338 від 03 червня 2011 року та винесено податкове повідомлення рішення №0000242301 від 20.06.2011 року щодо завищення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19525 грн.

Судом встановлено, що ПП "Даск-Інвест" за договором поставки від 23.01.2009 року № 23/01/09-2 поставило на адресу ТОВ "Ювента" меблеву фурнітуру та комплектуючі, асортимент та кількість яких зазначається в податкових накладних, видаткових накладних, рахунками-фактурами, товаро-транспортними накладними, прибутковими накладними, виписками з банківського рахунку, виписками з Книги обліку довіреностей про отримання ТМЦ.

Суд також враховує той факт, що ПП "Даск-Інвест" було основним постачальником меблевої фурнітури (меблевих ручок, ніжок, петель, вимикачів, світильників та ін.) для TOB "Ювента", якою комплектувалися виготовлювані підприємством меблі для ванних кімнат, а також те, що зазначені складові отримували за довіреностями посадові особи підприємства позивача, про що свідчать витяги з Книги обліку довіреностей та накладні про оприбуткування продукції на складі, наявні серед матеріалів справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що TOB "Ювента" дійсно використовувала отримані від ПП "Даск-Інвест" меблеві комплектуючі для виготовлення меблів для ванних кімнат з метою їх наступної реалізації для отримання доходу.

Суд бере до уваги, що у акті перевірки відповідачем не ставиться під сумнів правомірність та фактичність здійснених господарських операцій вчинених між TOB "Ювента" та ПП "Даск-Інвест.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР, який діяв на час існування спірних відносин, встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Платник податку-покупець має право збільшити валові витрати після оприбуткування товарів та зарахувати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, підтверджену належним чином оформленою податковою накладною, яку він отримав.

Відповідно до пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) і є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97). Підпунктом 7.4.5 п.7.5. ст.7 вказаного Закону заборонено включати до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР лише у випадку відсутності податкової накладної покупець позбавлений права включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку даним пунктом не передбачено.

Пунктом 198.2 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, вказаного в податкових накладних, виписаних вказаними постачальниками.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 204, 205 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ході судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем невідповідність змісту договору поставки, укладених між позивачем та його контрагентом вимогам цивільного законодавства.

Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи зазначений договір, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент -ПП "Даск-Інвест" не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали цей договір, зокрема, здійснено поставку продукції та її оплату. Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність окремих реквізитів договорів як на підставу недійсності договорів, оскільки сторонами вчинені усі дії, необхідні для виконання договору, передбачені вимогами чинного цивільного законодавства України, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача відповідають вимогам чинного законодавства, відповідно підлягають задоволенню в повному обсязі, а відповідачем безпідставно встановлено порушення вимог Закону України про ПДВ, Податкового кодексу України, щодо завищення суми податку на додану вартість, що є підставою для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000242301 від 20.06.2011 року.

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області №0000242301 від 20.06.2011 року.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ювента" (30000, Хмельницька область, м. Славута, провулок Привокзальний, 2А, код ЄДРПОУ 30801338) судовий збір в сумі 195 грн. (сто дев'яносто п'ять) грн. 25 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя /підпис/В. В. Матущак "Згідно з оригіналом" Суддя В. В. Матущак