Рішення

від 14.08.2012 по справі 15/5007/40/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/5007/40/12 УКРАЇНА Господарський суд Житомирської області

---

---

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Від "14" серпня 2012 р.                                                     Справа № 15/5007/40/12 Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г. при секретарі Пастощук О.А. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився,      від відповідача: не з`явився,      розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" (м.Київ)   до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" (м.Житомир) про стягнення 235901,31 грн. (згідно заяви від 18.06.2012р. про зменшення позовних вимог) Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-ФАРМ, ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" про стягнення 255873,79грн., із яких 213228,16грн. заборгованості, 42645,63грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В судовому засіданні 18.06.2012р. представником позивача подано заяву від 18.06.2012р. (т.3, а.с. 70-71), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача меншу суму основної заборгованості в розмірі 193255,68грн. Решту позовних вимог позивач просить залишити без змін. Щодо заяви позивача від 18.06.2012р. судом приймається до уваги викладене у пункті 30 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а саме, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:           подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Враховуючи викладене, господарський суд оцінює подану позивачем 19.06.2012р. заяву від 18.06.2012р. як заяву про зменшення позовних вимог, зокрема в частині стягнення основної заборгованості та приймає її до розгляду. Розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог з урахуванням заяви  від 18.06.2012р.   Представник позивача в судове засідання 14.08.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - під розписку (т. 3, а.с. 82). Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав. Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду Житомирської області від 11.05.2012р. про порушення провадження у справі, яку було направлено на адресу ТОВ"АМП-Фарм" (10008, м.Житомир, вул. Шевченка, 24-А), повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання". До господарського суду також, із відмітками відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання", повернулись копії ухвал від 29.05.2012р. про відкладення розгляду справи на 19.06.2012р. та від 19.06.2012р. про відкладення розгляду справи на  14.08.2012р., які направлялись відповідачу за адресою: 10008, м.Житомир, вул. Шевченка, 24-А. Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" є: 10008, м.Житомир, вул. Шевченка, 24-А. (т. 3, а.с. 44-45). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій. Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Враховуючи те, що неявка в засідання суду представників сторін та неподання відповідачем письмового відзиву, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України. Дослідивши матеріали справи, господарський суд, ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011р. між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (позивач/ постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки № 31178 (т. 1, а.с. 10-14), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (п. 1.1. договору). Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України). У відповідності до п.п. 1.2, 1.2.1 договору поставки, предметом поставки є наступний товар: лікарські засоби та вироби медичного призначення. Згідно п. 2.2 договору, загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару. Пунктом 3.8 договору сторони погодили, що доказом передачі товару покупцю є видаткова накладна на поставку окремої партії товару, що підписана уповноваженою особою покупця та містить відбиток печатки (штампу) покупця. Відповідно до п. 5.1 договору, ціна за одиницю товару визначається (погоджується) сторонами на підставі прайс-листа постачальника, що діє у момент замовлення товару покупцем, в якому наведено перелік (асортимент) товару, що є предметом поставки відповідно до цього договору, та його ціна. Зміна та/або оновлення такого прайс-листа, а також направлення його покупцем, здійснюється за правилами постачальника. Ціни кожної одиниці товару вказуються у видаткових накладних на поставку кожної партії товару (п. 5.3 договору поставки). Згідно п. 5.4 договору поставки, загальна сума договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки №31178 від 01.01.2011р., позивачем у період з 16.01.2012р. по 05.04.2012р. було поставлено відповідачу товар на загальну суму 215405,35грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (т. 1, а.с. 30-151, т. 2, а.с. 1-150, т. 3, а.с. 1-34), перелік яких відображено у додатку № 1 до позовної заяви (т. 1, а.с. 3-8). Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У відповідності із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до п. 6.1. договору поставки, оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати за договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем  самостійно при поданні замовлення на поставку. Пунктом 6.2 договору поставки сторони погодили, що при здійсненні покупцем оплати товару за договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов'язковим. Згідно п. 6.9 договору поставки, до моменту здійснення повної оплати товару покупцем, покупець має право за згодою сторін повернути неоплачений товар постачальнику, за умови збереження його товарного виду. Факт повернення товару підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Пунктом 10.8 договору поставки визначено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором більш ніж на 10 календарних днів, постачальник має право вимагати оплати всього поставленого покупцю, але неоплаченого товару. В такому разі покупець зобов'язується здійснити оплату вартості всього поставленого, але неоплаченого товару в 3-денний строк з дня отримання відповідної вимоги постачальника. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо проведення оплати отриманого у період з 16.01.2012р. по 05.04.2012р. за договором поставки  №31178 від 01.01.2011р. товару на суму 215405,35грн. у повному обсязі не виконав. Зокрема, в рахунок оплати отриманого товару відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти в сумі 3102,04грн., на підтвердження чого позивачем надано розноску платежів (т. 3, а.с. 72). У зв'язку із простроченням відповідачем проведення оплати за отриманий товар понад 10 днів, позивачем 17.04.2012р. було пред'явлено відповідачу вимогу про проведення оплати за отриманий товар на суму 214228,16грн.(т. 1, а.с. 16-18). Про факт отримання зазначеної вимоги відповідачем свідчить вчинена на ній відмітка уповноваженої особи ТОВ "АМП-Фарм", яка  засвідчена підписом та печаткою. У поданій до господарського суду заяві від 18.06.2011р. (т. 3, а.с. 70-71),  позивач повідомив, що відповідачем було здійснено часткове повернення товару на загальну суму 19047,63грн. Згідно картки дебітора (т.3, а.с.73-80), наданої позивачем на підтвердження вказаних обставин, вбачається, що датою повернення товару є - 08.05.2012р. Повернення відповідачем товару на суму 19047,63грн. було враховано позивачем в рахунок  погашення існуючої заборгованості. За таких обставин, на день розгляду справи, у відповідача,  за отриманий у період з 16.01.2012р. по 05.04.2012р. товар, залишилась непогашеною заборгованість в сумі  193255,68грн. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). На час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" не надало суду доказів погашення заборгованості чи повернення позивачу товару на суму 193255,68грн. Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача193255,68грн. заборгованості є правомірними та підлягають задоволенню. Крім вимог про стягнення заборгованості, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача проценти за користування чуми грошовими коштами в сумі 42645,63грн. Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, господарський суд враховує наступне. Частина 1 статті 628 ЦК України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Отже, у договорі сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись в разі користування платником чужими грошовими коштами, яке безперечно має місце і у випадку прострочення оплати товару. Так, частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України прямо встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. В договорі поставки № 31178 від 01.01.2011р. (п.10.4. договору), сторонами погоджено, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати. Таким чином, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами погоджено в укладеному між ними договорі. У відповідності з п. 10.4 договору, позивачем нараховано проценти за користування чужими коштами в сумі 42645,63грн., нараховані на суму заборгованості в розмірі 213228,16грн.  (213228,16 х 20%), які позивач просить стягнути на свою користь з відповідача. Як встановлено господарським судом вище, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існувала непогашена заборгованість за отриманий у період з  16.01.2012р. по 05.04.2012р. товар в сумі 212303,31грн. Таким чином, зважаючи на встановлений судом розмір простроченої заборгованості, правомірними та такими що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі в сумі 42460,66грн. (212303,31 х 20%). У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 184,97грн. суд відмовляє. Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення. Відповідачем не надано суду жодних доказів у спростування заявлених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 193255,68грн. заборгованості та 42460,66грн. процентів за користування чужими грошовими коштами. В решті позову суд відмовляє. Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявлених вимог. На підставі ст. ст. 509, 525, 526, 629, ч. 3 ст. 692, 712 ЦК України,  ч. 1 ст. 173,  ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 34, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМП-Фарм" (10008, м.Житомир, вул. Шевченка, буд. 24-А, ідентифікаційний код 33732880) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а, ідентифікаційний код 21642228) - 193255,68грн. заборгованості, - 42460,66грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, - 4714,33грн. витрат по сплаті судового збору. 3. В решті позову відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено:  20.08.12 Суддя                                                                     Кравець С.Г.   Віддрукувати: 1 - до справи, 2 - позивачу (рек. з пов.), 3 - відповідачу (рек. з пов.)