Рішення

від 16.08.2012 по справі 15/5007/733/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" серпня 2012 р. Справа № 15/5007/733/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

- від позивача: Шевчук А.А. - директор (наказ №37-к від 01.09.2011р.),

- від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (м.Житомир)

про стягнення 4012,31 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 4012,31грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 4012,31грн. та судові витрати.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив.

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду Житомирської області від 22.06.2012р. про порушення провадження у справі, яку було направлено на адресу Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (10014, м.Житомир, вул. Київська, 6), повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 14-17).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 16.08.2012р. місцем знаходження Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" є: 10014, м.Житомир, вул. Київська, 6 (а.с. 18-19).

Відповідно до вимог ч.1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд" передано Приватному підприємству "Бренд-Сервіс" товар на суму 4577,70грн., що підтверджується підписаною представниками сторін товарно-транспортною накладною №17962 від 28.12.2011р. (а.с. 5). В накладній зазначено, що товар підлягає оплаті в строк до 18.01.2012р.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Так, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд" та Приватним підприємством "Бренд-Сервіс" виникло майново-господарське зобов'язання в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України та ст. 509 ЦК України.

За своєю природою правовідносини, які склалися між сторонами є правовідносинами купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 692 ЦК України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо проведення з позивачем розрахунків за товар, отриманий за товарно-транспортною накладною №17962 від 28.12.2011р. на загальну суму 4577,70грн., виконав частково.

Так, з наявної в матеріалах справи банківської виписки (а.с. 39) вбачається, що 19.01.2012р. ПП"Бренд-Сервіс" перерахувало ТОВ "ТД "Трейд" грошові кошти в сумі 50,00грн. У вказаній банківській виписці в графі "призначення платежу" зазначено: "За продукти харчування зг.договору 78/31/2 від 31.12.2010р. у т.ч. ПДВ 20% - 8,33грн.".

В матеріалах справи відсутній договір №78/31/2 від 31.12.2010р.

Згідно з поясненнями представника позивача, наданими в судовому засіданні 16.08.2012р., сплачені відповідачем грошові кошти в сумі 50,00грн., зараховані позивачем в рахунок оплати товару переданого за товарно-транспортною накладною №17962 від 28.12.2011р., оскільки неоплаченим відповідачем залишився лише товар переданий за вказаною накладною.

Також, з наявних у справі доказів вбачається, що Приватне підприємство "Бренд-Сервіс" здійснило часткове повернення позивачу товару на суму 515,39грн., що підтверджується накладною на повернення товару №ПЛ-0000072 від 25.01.2012р. (а.с. 38).

Таким чином, неоплаченим відповідачем залишився товар на суму 4012,31грн., отриманий за товарно-транспортною накладною №17962 від 28.12.2011р.

У зв'язку з непроведенням відповідачем розрахунків за отриманий товар, позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу від 07.05.2012р. за вих. №20 про сплату заборгованості в сумі 4012,31грн. (а.с. 41), факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком №8401 від 07.05.2012р. (а.с. 43).

Проте, відповідач відповіді на вимогу позивача не надіслав, розрахунки з позивачем на суму 4012,31грн. не провів.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Станом на час розгляду справи даної справи, заборгованість в сумі 4012,31грн. відповідачем не сплачена, докази які підтверджують протилежне в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованості в розмірі 4012,31грн.

Судові витати у відповідності із ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 655, 692 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст.193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (10014, м.Житомир, вул. Київська, 6, ідентифікаційний код 36430420)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Трейд" (10031, м.Житомир, вул. Щорса, 145, ідентифікаційний код 33686672):

- 4012,31грн. заборгованості;

- 1609,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.08.12

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.)