Рішення

від 16.08.2012 по справі 15/5007/747/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" серпня 2012 р. Справа № 15/5007/747/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шахрай В.В. - представник за довіреністю від 15.09.2010р. № 324,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ" (Житомирська область, Житомирський район, сільрада Станишівська)

до Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (м.Житомир)

про стягнення 7853,77 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" заборгованості в сумі 7853,77грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав.

Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду Житомирської області від 25.06.2012р. про порушення провадження у справі, яку було направлено на адресу ПП"Бренд-Сервіс" (10014, м.Житомир, вул. Київська, буд. 6), повернулась до господарського суду із відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" є: 10014, м. Житомир, вул. Київська, буд. 6. (а.с. 43-44).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання письмового відзиву, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ" (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "Бренд-Сервіс" (відповідач/покупець) було укладено договір поставки № 86/3112 (а.с. 9-10).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно п. 1.1 договору поставки, постачальник зобов'язується в порядку та в строки, встановлені даним договором передавати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар.

Пунктом 4.8 договору поставки передбачено, що перехід права власності на товар та ризик випадкової загибелі товару відбувається в момент передачі товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.1 договору поставки, постачальник постачає товар за ціною, яка визначена в протоколі узгодження та вказується в накладних за одну одиницю.

Згідно з п. 9.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки, позивачем у період з 08.11.2011р. по 20.12.2011р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 9207,49грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № 1111070026 від 08.11.2011р. на суму 1545,51грн., №1111100543 від 11.11.2011р. на суму 692,20грн., № 1111140065 від 15.11.2011р. на суму 246,30грн., № 1111170390 від 18.11.2011р. на суму 894,67грн., № 1111210681 від 22.11.2011р. на суму 513,54грн., № 1111240336 від 25.11.2011р. на суму 504,18грн., №1111280025 від 29.11.2011р. на суму 147,60грн., № 1111290548 від 30.11.2011р. на суму 567,74грн., № 1112010051 від 02.12.2011р. на суму 176,73грн., № 1112050507 від 06.12.2011р. на суму 515,92грн., № 1112080017 від 09.12.2011р. на суму 612,81грн., №1112120006 від 13.12.2011р. на суму 1495,97грн., № 1112150436 від 16.12.2011р. на суму 705,47грн., № 1112190255 від 20.12.2011р. на суму 588,85грн. (а.с. 16-29).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 6.1 договору поставки сторони погодили, що розрахунок здійснюється за кожну поставлену партію товару в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в строк передбачений додатком № 1 до даного договору.

Згідно п. 1.1 додатку № 1 до договору поставки, покупець оплачує товари за кожну поставлену партію в безготівковому порядку через 21 (двадцять один) календарний день (з відстрочкою платежу і т.п.) за умови, що постачальник вчасно надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, або у вексельній формі оплати за згодою сторін (а.с. 11).

Проте, у встановлені договором строки відповідач зобов'язання щодо проведення з позивачем розрахунків за отриманий по вищевказаних видаткових накладних товар у повному обсязі не виконав.

З наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку ТОВ "АЙС ТІМ" вбачається, що відповідачем було перераховано на користь позивача 11.01.2012р. - 500,00грн. та 12.01.2012р. - 1000,00грн. (а.с. 50-51).

Згідно з поясненнями представника позивача від 16.08.2012р. (а.с. 49), сплачені відповідачем 11.01.2012р. та 12.01.2012р. грошові кошти в сумі 1500,00грн., були частково, в сумі 146,28грн. зараховані в рахунок оплати товару поставленого за видатковими накладними, які не є предметом спору, а решта грошових коштів в сумі 1353,72грн., були зараховані позивачем в рахунок оплати товару за накладними вказаними у позовній заяві. Також, позивач вказує, що після зазначених проплат сторонами було складено акт звірки взаєморозрахунків за яким заборгованість відповідача станом на 17.02.2012р. становить 7853,77грн.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість за отриманий у період з 08.11.2011р. по 20.12.2011р. товар на суму 7853,77грн., що також підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки розрахунків (а.с. 15).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст.175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, вв силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Разом з тим, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжним дорученням №2631 від 11.06.2012р. (а.с. 8) сплачено до Державного бюджету України 1641,00грн. судового збору.

Відповідно до підпункту 1 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Статтею 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, отже судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру у будь - якому разі не може бути меншим 1609,50 грн.

Таким чином, у даному випадку позивач мав сплатити судовий збір на загальну суму 1609,50грн. (1073,00грн. х 1,5%). За таких обставин, позивачу з Державного бюджету України слід повернути зайво сплачений судовий збір в сумі 31,50грн.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 629, ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Бренд-Сервіс" (10014, м. Житомир, вул. Київська, буд. 6, ідентифікаційний код 36430420)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ" (12430, Житомирська область, Житомирський район, сільрада Станішівська, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд № 4, ідентифікаційний код 31133719)

- 7853,77грн. заборгованості,

- 1609,50грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ" (12430, Житомирська область, Житомирський район, сільрада Станішівська, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд № 4, ідентифікаційний код 31133719) з Державного бюджету України зайво сплачений, згідно з платіжним дорученням №2631 від 11.06.2012р., судовий збір в сумі 31,50грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.08.12

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - відповідачу (рек. з пов.) за адресою: 10014, м.Житомир, вул.Київська, 6