Рішення

від 14.08.2012 по справі 5011-10/7106-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/7106-2012 14.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні системи енергетики»

до Публічного акціонерного товариства «Компанія Росток»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: Волков А.Ю. (довіреність від 19.04.2012р.);

від відповідача: Загреба Н.В. (довіреність від 03.10.2011р.).

В судовому засіданні 14 серпня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екологічні системи енергетики»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Компанія Росток»(відповідач) заборгованості в сумі 189 037,32 грн. з них основного боргу -131 797,48 грн., пені -35 599,77 грн., втрат від інфляції -14 761,32 грн. та 3% річних -6 878,75 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 24.07.2012р. через канцелярію до суду подав до суду заяву про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 108 747,80 грн. з них основного боргу -91 447,64 грн., пені -11 165,29 грн., втрат від інфляції -3 989,46 грн. та 3% річних -2 145,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором № 30/03 від 30 березня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечив та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 19.06.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників сторін було відкладено до 24.07.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2012 року судом, за клопотанням представника відповідача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників позивача було відкладено до 14.08.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2010 року між позивачем (надалі -Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту -Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір № 30/03 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію, у відповідності до Специфікацій, попереднього погодженими сторонами, які є невід'ємними частинами Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв на відповідальне зберігання товар на загальну суму -200 448,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за взятий з загального об'єму товар на суму -109 000,36 грн., тоді як отримав товар на суму 146 995,20 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі -91 447,64 грн., тобто 146 995,20 грн. (сума отриманого товару по видатковим накладним) - 109 000,36 грн. (частково оплачений товар) + 53 452,80 грн. (загальна вартість неповерненої продукції).

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві зазначив, що ПАТ «Компанія Росток» частково розрахувалася за передану позивачем продукцію, що підтверджується платіжними дорученнями, а тому, станом на 18.06.2012р. сума заборгованості відповідача перед позивачем за видатковими накладними становить 37 994,84 (тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 84 коп. з урахуванням ПДВ. Окрім того, відповідач звернув увагу суду на той факт, що 01 жовтня 2010 року між ПАТ «Компанія Росток»та TOB «Екологічні технології енергетики»був укладений акт приймання-передачі продукції з відповідального зберігання, згідно з якого відповідач передав, а позивач прийняв відліковий пристрій KLS - KQ03C в кількості 15 104 (п'ятнадцять тисяч сто чотири) одиниць на загальну суму 157 685,76 (сто п'ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 76 коп. з ПДВ, відтак, за переконанням відповідача, на відповідальному зберіганні ПАТ «Компанія Росток»залишилася вищевказана продукція в кількості 4 096,00 (чотири тисячі дев'яносто шість) одиниць, і отже, загальна сума заборгованості ПАТ «Компанія Росток»перед TOB «Екологічні технології енергетики»становить 37 994,84 (тридцять сім тисяч дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 84 коп. з урахуванням ПДВ.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 30 березня 2010 року між сторонами укладено договір № 30/03 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти продукцію, у відповідності до Специфікацій, попереднього погодженими сторонами, які є невід'ємними частинами Договору.

З матеріалів справи слідує, що 02 квітня 2010 року Продавець передав на відповідальне зберігання на користь Покупця продукції KLS - KQ03C в кількості 19 200 штук загальною вартістю 200 448,00 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі б/н від 02.04.2010р. (копія акту міститься в справі).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору в період з квітня по червень 2010 року позивач передав у власність товар на загальну суму 146 995,20 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000002 від 28.04.2010р.; № РН-0000003 від 29.04.2010р.; № РН-0000004 від 28.05.2010р.; № РН-0000005 від 30.06.2010р. та № РН-0000006 від 30.06.2010р. (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що оплата поставленої продукції проводиться шляхом попередньої оплати в розмірі 50% від суми специфікації в гривнях згідно виставленого рахунку на розрахунковий рахунок Постачальника. Залишкові 50% Покупець оплачує протягом 30-ти (тридцять) календарних днів від дати товарної накладної, яка підтверджує передачу товару.

З матеріалів слідує, що Покупець частково оплатив отриманий за видатковими накладними по Договору товар на суму 115 410,52 грн., що підтверджується платіжними дорученнями у кількості 13-ти (тринадцять) штук (копії документів в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що доказів оплати товару згідно видаткових накладних: № РН-0000002 від 28.04.2010р.; № РН-0000003 від 29.04.2010р.; № РН-0000004 від 28.05.2010р.; № РН-0000005 від 30.06.2010р. та № РН-0000006 від 30.06.2010р. у більшому розмірі, станом на серпень 2012 року, відповідачем до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки по неоплаті в повному обсязі товару згідно вказаних вище накладних в розмірі 31 584,68 грн. з розрахунку 146 995,20 грн. (вартість поставленого товар по накладним) - 115 410,52 грн. (частково оплачений товар).

Судом також встановлено, що в жовтні 2010 року між сторонами було складено Акт прийому-передачі б/н від 01.10.2010р. (копія акту міститься в справі), який свідчить про передачу відповідачем з відповідального зберігання на користь позивача продукції KLS - KQ03C в кількості 15 104 штук загальною вартістю 157 685,76 грн., що, з огляду на наявні в матеріалах справи Акти приймання-передачі, свідчить про знаходження у відповідача на відповідальному зберіганні продукції KLS - KQ03C в кількості 4 096 штук.

На рахунок викладеного, суд зазначає, що оплата продукції за Договором кореспондує до п. 3.1. за яким оплата поставленої продукції проводиться шляхом попередньої оплати в розмірі 50% від суми специфікації в гривнях згідно виставленого рахунку на розрахунковий рахунок Постачальника. Залишкові ж 50% Покупець оплачує протягом 30-ти (тридцять) календарних днів від дати товарної накладної.

А тому, зважаючи на те, що Акт прийому-передачі б/н від 02.04.2010р. про отримання товару на відповідальне зберігання за своєю правовою природою не є товарною накладною про отримання товару, з урахуванням того, що в силу п. 1.1., що кореспондує до п. 3.1., товар вважається переданим позивачем відповідачу з моменту передачі його саме у власність, а не на відповідальне зберігання, необґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 53 452,80 грн. кількості неповерненої продукції.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність -встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, кінцевий строк оплати товару за Договором, з урахуванням п. 3.1. (оплачує протягом 30-ти (тридцять) календарних днів від дати товарної накладної, /30.06.2010р./), наступає до 29.07.2010р., а тому, за переконанням суду, перебіг позовної давності чи право на позов в частині викладених вимог про стягнення пені виникло у позивача з 30.07.2010р., тобто з моменту настання першого дня, до дати якого відповідачем товар оплачено не було, і, відповідно, закінчився -28.01.2012р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач, не був обмежений в праві дізнатися або можливості дізнатися про порушення свого права відносно оплати відповідачем в передбачений Договором строк товару.

Позовна заява подана позивачем до господарського суду 25.05.2012р., про що свідчить відтиск поштового штемпеля на поштовому конверті про направлення позовних матеріалів до суду та отримана Господарським судом міста Києва 29.05.2012р. про що свідчить відмітка канцелярії на першій сторінці заяви.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені в розмірі - 11 165,29 грн.

У відповідності до частин 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення по справі відповідача з яких слідує клопотання про застосування строків спеціальної позовної давності, як на підставу про відмову в позовних вимогах в частині стягнення пені.

За таких обставин суд застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення пені в розмірі - 11 165,29 грн., викладених у позовній заяві, що є підставою для відмови у позові в цій частині.

За ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 548,73 грн. 3% річних та 3 505,90 грн. втрат від інфляції, що становить:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 30.07.2010 - 16.05.2012 31584.68 1.111 3505.90 35090.58 Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, підлягають частковому задоволенню про стягнення 36 639,31 грн. з них основного боргу - 31 584,68 грн., втрат від інфляції - 3 505,90 грн. та 3% річних - 1 548,73 грн.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про зменшення позовних вимог, становить -108 747,80 грн. (108 747,80 грн.*2% = 2 174,95 грн.).

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 732,95 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія Росток» (ідентифікаційний код: 00227560, адреса: 03067, м. Київ, бульвар Івана Лепce, буд. 4), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічні системи енергетики» (ідентифікаційний код: 35249656, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Івана Лепce, буд. 8), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 31 584,68 грн. (тридцять одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири гривні 68 копійок), втрат від інфляції - 3 505,90 грн. (три тисячі п'ятсот п'ять гривень 90 копійок), 3% річних - 1 548,73 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім гривень 73 копійки) та судові витрати -732,95 грн. (сімсот тридцять дві гривні 95 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 17.08.2012р.