Постанова

від 20.08.2012 по справі 5021/418/12     

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5021/418/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Третьякова С.М. за довіреністю б/н від 01.09.2011 р.,

1-го відповідача - не з'явився,

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг" (вх. №2038С/3-12 від 18.06.12) на рішення господарського суду Сумської області від 22.05.12 р. у справі № 5021/418/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарекс", м. Суми

до 1) Відкритого акціонерного товариства "Сумське автотранспортне підприємство 15928", м. Суми

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг", м. Суми

про визнання договору про надання послуг з правового обслуговування від 01.06.2009 року недійсним ,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сарекс" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про визнання договору про надання послуг з правового обслуговування від 01.06.2009 р., укладеного між ВАТ "Сумське АТП-15928" та ТОВ "Бізнес-Консалтинг", недійсним з моменту укладення на підставі ч. 5 ст. 203, ст. 234 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.05.2012 р. у справі № 5021/418/12 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено. Визнано договір про надання послуг з правового обслуговування від 01.06.2009 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Сумське автотранспортне підприємство 15928" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг", недійсним з моменту укладення. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Сумське АТП 15928" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарекс" 536, 50 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарекс" 536, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг" з зазначеним рішенням не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити (а. с. 47-53, т. 2).

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що сторони при укладенні спірного договору дійшли згоди, що сума винагороди визначається та узгоджується ними після повного закінчення виконання послуг і сплачується замовником у 3-денний строк з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконання робіт, тобто в зв'язку з неможливістю передбачити обсяги робіт та послуг, що будуть виконані за даним договором щомісяця встановили спосіб визначення ціни як узгодження суми винагороди під час підписання актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), тобто сторони при укладені договору про надання послуг з правового обслуговування таким чином погодили предмет, ціну та строк дії договору - всі його істотні умови.

Не погоджується скаржник і з висновком суду першої інстанції про те, що даний договір суперечить меті діяльності першого відповідача та зазначає в скарзі, що в зв'язку з тим, що діяльність підприємства повинна бути законною та відповідати вимогам законодавства України, а обсяг законодавчих актів України, з якими повсякденно доводиться стикатися підприємству в своїй господарській діяльності, є досить об'ємним, - підприємство потребує правової допомоги.

Таким чином, ВАТ "Сумське АТП 15928", скориставшись своїм правом, наданим йому ст. 59 Конституції України на правову допомогу, 01.06.2009 р. уклало з ТОВ "Бізнес-Консалтинг" договір про надання послуг з правового обслуговування, тобто вищезазначений договір не тільки ніяким чином не суперечить меті діяльності підприємства, а і взагалі спрямований на її досягнення.

Крім того, заявник вважає, що судом першої інстанції не наведено жодних доказів на підтвердження того, що спірний договір суперечить інтересам держави, суспільства або моральним засадам. Висновок суду є помилковим з тих підстав, що відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, а відповідно до п. З ч.1 ст. З ЦК України до загальних засад цивільного законодавства відноситься свобода договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 12.07.2012 р.

З метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи для надання сторонами додаткових письмових обґрунтованих пояснень та доказів розгляд справи відкладено на 09.08.2012 р.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги (вх. №6408 від 09.08.2012 р.) заявник зазначає про те, що ТОВ "Бізнес-Консалтинг", як і ТОВ "Сарекс", є кредитором ВАТ "Сумське АТП 15928", грошові вимоги якого ґрунтуються саме на оскаржуваному договорі, тому відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" розгляд позову ТОВ "Сарекс" (як кредитора у справі №6/225-09 про банкрутство) до ТОВ "Бізнес-Консалтинг" (як кредитора у справі №6/225-09 про банкрутство) та ВАТ "Сумське АТП 15928" (як боржника у справі №6/225-09 про банкрутство) про визнання договору про надання послуг з правового обслуговування від 01.06.2009 р. (як підставу для кредиторських вимог у справі №6/225-09 про банкрутство) повинен був здійснюватись в рамках провадження у справі №6/225-09 про банкрутство ВАТ "Сумське АТП 15928", а не в окремому позовному провадженні.

Крім того, на виконання вимог п. 3 резолютивної частини ухвали апеляційного суду від 12.07.2012 р. у даній справі скаржник надав документи, якими підверджується відображення в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ "Бізнес-Консалтинг" операції за договором про надання послуг з правового обслуговування від 01.06.2009 р.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №5663 від 12.07.2012 р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що факт зацікавленості позивача (заінтересована особа) і його права на заперечення дійсності договору підтверджені іншими судами (постанова ВГСУ від 11.01.2012 р. у справі №5021/1197/2011) і у силу вимог ст. 35 ГПК України не потребують доказування у даній справі, та на те, що судом першої інстанції був встановлений факт невідповідності змісту спірної угоди вимогам закону.

Представник позивача вважає, що ТОВ "Бізнес-Консалтинг" у своїй скарзі не наводить доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду, тому його вимоги необґрунтовані.

09.08.2012 р. в розгляді справи оголошено перерву до 14.09.2012 р.

Представник позивача надав письмові пояснення у справі (вх. №6510 від 14.08.2012 р.), в яких зазначає, що оскаржуваний договір в розділі 4. "Ціна договору та порядок розрахунків" не містить відомостей про ціну договору, що свідчить про недосягнення сторонами в момент вчинення правочину згоди щодо такої його істотної умови як ціна, також він вказує, що докази, надані 2-м відповідачем до суду на підтвердження виконання спірного договору насправді не можуть слугувати в якості таких, а тому не повинні прийматись судом до уваги при прийнятті постанови.

В судовому засіданні 14.08.2012 р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи рішення першої інстанції цілком обґрунтованим та законним, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники 1-го та 2-го відповідачів в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

Враховуючи відсутність будь-яких клопотань від відповідачів, зокрема, про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Бізнес-Консалтинг" за відсутності представників відповідачів за наявними у справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.06.2009 р. між першим відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Сумське АТП 15928" в особі виконуючого обов'язки керівника підприємства Заїки Анатолія Михайловича, який діє на підставі ухвали господарського суду Сумської області №6/108-04 від 29.11.2007 р., з однієї сторони, та другим відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг" в особі директора Яцури Сергія Петровича, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, був укладений договір про надання послуг з правового обслуговування, відповідно до умов якого замовник (1-й відповідач) доручає, а виконавець (2-й відповідач) бере на себе зобов'язання по наданню послуг з правового забезпечення його діяльності . Підписи уповноважених осіб скріплені печатками підприємств сторін.

Згідно з п. 4.1 договору за надані послуги замовник розраховується з виконавцем згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Сума винагороди визначається та узгоджується сторонами після повного закінчення їх виконання і сплачується замовником у 3-денний строк з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування всієї суми з рахунку замовника на рахунок виконавця, вказаного в реквізитах сторін, на підставі виставленого рахунку виконавця (п. 4.2).

Плата перераховується на підставі даного договору за платіжним дорученням встановленого зразка (п.4.3).

В матеріалах справи містяться копії звітів про виконані види робіт, актів приймання-передачі виконаних робіт, акту звірки взаємних розрахунків від 30.12.2009 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що вказаний договір є фіктивним, а тому має бути визнаний судом недійсним на підставі ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Зокрема, він зазначав, що відповідачі не мали на меті досягнення відповідного правового результату, тобто, надавати правові послуги та споживати результат правових послуг у господарській діяльності, про що свідчить загальний декларативний характер обов'язків виконавця, відсутність критеріїв оцінки результатів виконаних робіт (наданих послуг), відсутність доказів практичного використання результатів виконаних робіт (наданих послуг), складання однотипних актів, відсутність узгодження такої істотної умови в договорі як ціна всупереч ч. 3 ст. 180 ГК України.

Також позивач зазначав, що зміст спірного правочину в частині зобов'язань сторін суперечить меті діяльності 1-го відповідача -ВАТ "Сумське АТП 15928", відповідно до п. 2.1 Статуту якого метою діяльності товариства є: одержання прибутку шляхом здійснення виробничої, комерційної, посередницької та іншої діяльності у відповідності і на умовах, визначених чинним законодавством та статутом; частині 3 ст. 509 ЦК України, ст. 3 ЦК України.

Крім того, позивач вважав, що зміст спірного договору суперечить чинному законодавству, оскільки не містить такої істотної умови договору як ціна та інших істотних умов, тобто, такий договір є неукладеним.

До того ж, позивач зазначав, що укладення спірного договору було здійснено з перевищенням повноважень, оскільки на момент його укладення в.о. керівника ВАТ"Сумське АТП 15928" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання договору.

Порушення своїх прав укладенням договору б/н від 01.06.2009 р. між відповідачами у даній справі позивач обґрунтовує тим, що він є кредитором боржника у справі про банкрутство ВАТ "Сумське АТП 15928", що підтверджується копією постанови Вищого господарського суду України від 10.01.2012 р. у справі №5021/1197/2011 та в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягає повторному доказуванню.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Сарекс", суд першої інстанції посилався на їх обґрунтованість та підтвердженість наявними у справі доказами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочинну передбачені статтею 203 ЦК України, а саме :

1. Зміст правочинну не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочинну має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних права та інтересів, згідно з частиною 2 ст. 16 ЦК України є визнання правочину недійсним.

Судом першої інстанції було встановлено, що відсутність ціни у договорі, загальний декларативний характер обов'язків виконавця, відсутність критеріїв оцінки результатів виконаних робіт (наданих послуг) свідчить про відсутність наміру досягнення правових наслідків за цим договором, суперечить засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватись зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, а також суперечить меті діяльності ВАТ "Сумське АТП 15928".

Відповідно до частини 2 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно (надані послуги) такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Як свідчать матеріали справи, 2-м відповідачем в якості доказів до справи додані копії звітів про виконані види робіт до актів приймання - передачі та копії самих актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписані сторонами договору та скріплені печатками підприємств-сторін (а.с.133-146, т. 1), з яких вбачається, що ТОВ "Бізнес-Консалтинг" виконало свої зобов'язання за спірним договором, а ВАТ "Сумське АТП 15928" прийняло надані послуги, але не оплатило їх вартість. Згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 30.12.2009 р. сума заборгованості 1-го відповідача перед 2-м відповідачем за договором від 01.06.2009 р. становить 175000,00 грн. (а.с. 133-147, т. 1).

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Зі змісту статті 638 Цивільного кодексу України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні положення містить стаття 180 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи з переліку робіт (послуг), перелічених в актах виконаних робіт, звітах про виконання договору та самому договорі, договір про надання послуг з правового обслуговування від 01.06.2009 р. є змішаним договором, який поєднує елементи договорів з надання послуг (це стосується надання консультацій) та підряду (це стосується підготовки: проектів скарг, проектів договорів, тощо; здійснення: обробки вхідної кореспонденції, представництва інтересів у суді, аналізу офіційних друкованих органів з приводу публікацій про порушення справ про банкрутство дебіторів, тощо; перевірки: відповідності чинному законодавству проектів договорів, які підготовлено контрагентами, тощо), що не суперечить чинному законодавству та відповідає нормам ст. 628 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Сторони при підписанні актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) кожного разу погоджувались, що вартість послуг за спірним договором становить 25000,00 грн. щомісяця.

Стосовно твердження позивача про те, що на момент укладання спірного договору про надання послуг з правового обслуговування від 01.07.2009 р. в.о. голови правління ВАТ "Сумське АТП-15928" Заїка А.М. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання зазначеного договору згідно з вимогами п.9.3.5. Статуту ВАТ що, в силу приписів ст. 215, ч. 2 ст. 203 ЦК України, є підставою для визнання такого правочину недійсним, колегія суддів зазначає таке.

Твердження позивача ґрунтуються на положеннях п. 9.3.5 Статуту ВАТ "Сумське АТП-15928", яким, як зазначає позивач, передбачено обов'язкову згоду Наглядової ради на укладання правочинів, що стосуються господарської діяльності на суму, яка не перевищує 10% балансової вартості активів товариства, а як стверджував позивач, вартість виконаних робіт за спірним договором не перевищує 10% балансової вартості активів товариства станом на дату укладання спірного правочину.

Дослідженням положень Статуту ВАТ "Сумське АТП 15928" (а.с. 13-19, т. 1) встановлено, що абз. 12 пункту 9.3.5 цього Статуту у наданій до суду редакції дослівно звучить так: "Наглядова рада …погоджує правочини, що стосуються господарської діяльності товариства на суму, не перевищує 10 % балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства".

На думку колегії суддів, вказаний пункт викладений з помилками, які дають сторонам можливість трактувати його на свій розсуд, а саме, в тому вигляді, як зазначено у позові.

Надаючи відповідну оцінку положенням даного пункту Статуту в сукупності з усіма іншими положеннями Статуту та при систематичному застосуванні норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що при підготовці Статуту у спірній його частині 1-м відповідачем допущено описку, а саме, замість слів "що перевищує 10 % балансової вартості активів" зазначено "не перевищує 10 % балансової вартості активів".

Такого висновку колегія суддів дійшла, зважаючи на те, що у цьому ж пункті 9.3.5 абз. 9 передбачено надання Наглядовою радою керівнику виконавчого органу товариства на здійснення певних правочинів (поручительства та гарантії) на суму, що перевищує 10 % балансової вартості активів.

Окрім того, пунктом 9.3.6 Статуту передбачено, що рішення Наглядової ради Товариства підлягають попередньому погодженню з Фондом державного майна України щодо правочинів (угоди, договори, контракти) на суму, що перевищує 10 % балансової вартості активів товариства заданими останньої річної фінансової звітності Товариства.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень Статуту 1-го відповідача (вищенаведених пунктів), колегія суддів дійшла висновку, що Наглядова рада товариства не повинна була погодити спірний правочин як такий, що стосується господарської діяльності товариства та укладений на суму, що, як стверджує позивач, не перевищує 10 % балансової вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності товариства (доказів того, що спірний правочин перевищує 10 % балансової вартості активів товариства за останній фінансовий рік, матеріали справи не містять).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у в.о. голови правління ВАТ "Сумське АТП 15928" Заїки А.М. були повноваження на укладання спірного договору.

Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені в сукупності вищевказані обставини дають підстави колегії суддів зазначити, що відповідачами в момент вчинення спірного договору не порушені вимоги чинного законодавства України, він підписаний двома сторонами за вільним волевиявленням учасників договору у відповідності до ст.627 ЦК України.

Крім того, 2-й відповідач вчинив дії, спрямовані на виконання умов договору, а саме: надав замовнику послуги з правового забезпечення його діяльності та відобразив у бухгалтерському обліку.

У зв'язку з зазначеним, з огляду на приписи ЦК України спірні договори є дійсними.

З врахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що вимоги заявника скарги про скасування судового рішення з підстав, визначених в апеляційній скарзі, є обґрунтованими, та такими, що відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2012 року у справі №5021/418/12 підлягає скасуванню як таке, що прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сарекс" слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 91, 101, 102 п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг", м. Суми задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.05.2012 р. у справі № 5021/418/12 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарекс", м. Суми відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сарекс" (40011, м. Суми , вул. Новомістенська, 10а/105, код 14010686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Консалтинг" (40030, м. Суми, вул. СКД,24/2, код 35068392) 536,50 грн. витрат за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 20.08.2012 року.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Гончар Т. В.