Рішення

від 17.08.2012 по справі 121/4632/12

ФЕОДОСІЙСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 121/4632/12

Справа № 121/4632/12

2/121/1621/12

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2012 року м.Феодосія.

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді: - Хожаінової О.В.,

при секретарі: - Матвієнко О.Г.,

за участю позивача, представника: - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника відповідача: - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосія цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу, інфляції, 3 % річних, моральної шкоди, збитків,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення на користь позивача основної суми боргу 195123,15 грн., суми інфляції 43512,46 грн. з урахуванням індексу інфляції за період з 18.02.2009 року по 21.10.2011 року, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 15652,62 грн., моральної шкоди в сумі 10000,00 грн., судових витрат. Свої вимоги обґрунтував тим, що 25.04.2008 року він видав довіреність на ім'я ОСОБА_6, завірену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровану в реєстрі під № 1501, якою уповноважив відповідача на продаж повіреною ОСОБА_6 нерухомості позивача. Домовленість полягала в тому, що у разі здійснення відповідачем купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку від імені позивача (довірителя), то ОСОБА_6 відразу повідомить його про це та віддасть всі кошти, отримані від продажу будинку. На той час у позивача з відповідачем були дружні, довірительні відносини, тому він і уповноважив її на вчинення дій з його нерухомим майном. З дати видачі довіреності позивач неодноразово звертався до неї, щоб дізнатися про хід продажу, а вона повідомляла, що нерухомість не відчужена, є складнощі з продажем. Позивач довіряв ОСОБА_6 і не підозрював нічого поганого, адже вони продовжували товаришувати. В 2009 році позивач випадково дізнався у нотаріуса, коли вчиняв інший правочин, що в Державному реєстрі правочинів зафіксовано відчуження належних йому житлового будинку та земельної ділянки, розташованих в АДРЕСА_1 які були продані ОСОБА_6 на підставі довіреності від 25.04.2008 року громадянину ОСОБА_8, що мешкає в м.Українка, Обухівського району Київської області, про що укладені Договори купівлі-продажу від 18.02.2009 року за місцем реєстрації покупця в м.Українка. Позивач дізнався про обман з боку ОСОБА_6 В телефонній розмові з відповідачем, вона повідомила позивача, що гроші не поверне. З того часу вона зникла, не відповідала на телефонні дзвінки, змінила номер телефону, адресу. Позивач звернувся до неї з письмовою претензією за відомою йому адресою, але відповіді не отримав. Таким чином, ОСОБА_6, скориставшись довірою позивача, порушила свої цивільні обов'язки, передбачені ст.ст.238, 1006 ЦК України, і шляхом обману заволоділа грошовими коштами, отриманими від продажу нерухомості позивача. Цее призвело до порушення конституційних прав та свобод позивача. Зокрема, позивача, як вигодо набувача коштів, позбавили права власності на них, чим завдали майнової та моральної шкоди. З цього приводу позивач звертався до правоохоронних органів, проте за результатами проведених перевірок в порушенні кримінальної справи було відмовлено, рекомендовано звернутися до суду. На адвокатський запит в липні 2011 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 позивачу було надано копії договорів купівлі-продажу. Продаж земельної ділянки вчинено за ціною 151950,00 грн., що на день підписання договору еквівалентно 15616,65 Євро. Продаж будинку вчинено за ціною 126125,00 грн., що на день підписання договору еквівалентно 12962,49 Євро. Пунктами 2.2 та 5 договорів ОСОБА_6 підтвердила проведення повного розрахунку та отримання нею грошей в сумі 94209,00 грн., що еквівалентно 9682,32 Євро, та в сумі 78197,50 грн., що еквівалентно 8036,74 Євро. Від продажу всього нерухомого майна відповідач отримала 17719,06 Євро, які повинна була передати позивачу, але не передала. Моральна шкода оцінена у 10000,00 грн., та полягає в тому, що позивач позбавлений можливості користуватися своєю власністю -грошовими коштами, на які розраховував та мав би отримати після продажу будинку. Це значно погіршило його матеріальне становище, що в свою чергу негативно вплинуло на звичайний спосіб життя. До продажу будинку в Криму позивач проводив там відпустки та свята, але останнім часом йому стало незручно виїжджати у зв'язку з далекою відстанню. За виручені від продажу кошти позивач планував придбати за місцевий будинок ближче до Києва, щоб мати можливість проводити там відпустки та свята разом з батьками пенсійного віку. Незаконні дії відповідача позбавили його цієї можливості. Позивач вже тривалий час не має можливості проводити відпочинок за містом, до якого так звик та який є необхідним, що негативно впливає на стан фізичного здоров'я, а також спричиняє позивачу моральні незручності та страждання. Через незаконні дії ОСОБА_6 позивач був змушений неодноразово звертатися до правоохоронних органів в м.Обухові, для чого потратив багато часу та коштів. В сім'ї почалися розлади з батьками, які постійно наполягали на необхідності купити заміський будинок біля Києва для господарювання та відпочинку.Всі ці звернення до правоохоронних органів та до суду пригнічують моральний стан позивача, приносять незручності та душевні страждання, матеріальні витрати на послуги адвоката.

Позовні вимоги були уточнені заявою від 27.06.2012 року, просили стягнути з відповідача 254 288,23 грн., що складаються з: основної суми боргу 195 123,15 грн., суми інфляції 43512,46 грн. з урахуванням індексу інфляції за період з 18.02.2009 року по 21.10.2011 року, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 15652,62 грн.; моральну шкоду в сумі 10000,00 грн., судові витрати у складі судового збору 2700,00 грн., збитки в розмірі понесених витрат на суму 5850 грн. за надані юридичні послуги.

У судовому засіданні позивач, представник позивача, вимоги позову підтримали з підстав, зазначених в позовній заяві. Також вважають, що свідок ОСОБА_8 дав неправдиві показання щодо обставин справи. Позивач не отримував від нього гроші, взагалі ніколи не бачив ОСОБА_8 Доказом неправдивих свідчень є його письмові пояснення, написані власноручно 13.10.2009 року в Управлінні карного розшуку МВС України в м.Києві. Просили винести окрему ухвалу щодо свідка ОСОБА_8 з метою притягнення його кримінальної відповідальності (ст.211 ЦПК України).

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує, вважає його необґрунтованим. Позивач уповноважував довіреністю ОСОБА_6 лише підписати договори купівлі-продажу, що нею і було зроблено. Довіреність не скасовувалася. На отримання грошей повноважень у неї не було. Розрахунок проводився з ОСОБА_3 ОСОБА_8 і ОСОБА_3 мешкали по сусідству, добре знали один одного, мали добрі відносини. Все це було також підтверджено в судовому засіданні свідками. За змістом довіреності позивач не уповноважував відповідача на отримання грошей за договором купівлі-продажу, на подання звіту про виконання. Також позивачем пропущений строк позовної давності, просила застосувати відповідні наслідки та відмовити у задоволенні позову.

Відповідач в судовому засіданні 06.06.2012 року позов не визнала, повідомила, що проживала з позивачем у цивільному шлюбі, разом проживали за однією адресою з 23.01.2007 року по березень 2009 року. До них приїжджали батьки ОСОБА_3 Готова доводити в суді факт сумісного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Ці дві нерухомості були придбані сумісно, позивач без її участі продав квартиру. Телефонів своїх не змінювала, позивач всіх вводить з цього приводу в оману. Він подав численні заяви до правоохоронних органів, показання давала всім, у порушенні кримінальної справи відмовлено. Всі дії з продажу земельної ділянки та будинку, розташованих в АДРЕСА_1 були спільними з позивачем. Він в той день не зміг прибути до нотаріуса для підписання договорів купівлі-продажу, тому на його прохання, їй довелося виїхати для підписання договорів. Гроші ОСОБА_3 за свою нерухомість отримав в той же день, 18.02.2009 року. Всі переговори з приводу купівлі-продажу велися між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, вона лише підписала договори купівлі-продажу.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 25.04.2008 року ОСОБА_3 видав довіреність на ім'я ОСОБА_6 та уповноважив її: представляти інтереси в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, органах нотаріату, організаціях, підприємствах і установах незалежно від підпорядкування та форм власності та перед фізичними особами з питань набуття на його ім'я нерухомого майна, оформлення права власності на це майно та відчуження цього майна. У тому числі надані повноваження на укладання та підписання від його імені попередніх та основних договорів купівлі-продажу (міни) будь-якого нерухомого майна на території України, в тому числі майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1,а також внесення змін, доповнень до них та розірвання вищезазначених договорів у випадку необхідності -за ціною та на умовах на власний розсуд представника з правом отримання всіх необхідних для здійснення цих дій документів та проведення державної реєстрації нерухомого майна на території України (ар.с.6). Діючі на підставі цієї довіреності, ОСОБА_6 підписала Договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,0908 га, розташованої в АР Крим, м.Феодосія, АДРЕСА_1, кадастровий № 0111646000:01:002:0356, посвідчений 18.02.2009 року (ар.с.12-15) ОСОБА_9, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, реєстровий № 131. Продаж земельної ділянки здійснена за суму 151950,00 грн., що є еквівалентом 15616,65 Євро. Як свідчить п.2.2 договору купівлі-продажу, сума одержана продавцями від покупця під час оформлення договору, продавцем ОСОБА_3 отримано 94209,00 грн., що еквівалентно 9682,32 Євро. Своїм підписом ОСОБА_6, як представник ОСОБА_3, підтвердила проведення повного розрахунку зі сторони покупця та отримання вказаної суми, а також відсутність претензій фінансового характеру до покупця. Різницю вартості земельної ділянки отримала співвласник ОСОБА_11.

Також був підписаний Договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого в АР Крим, м.Феодосія, АДРЕСА_1, посвідчений 18.02.2009 року (ар.с.16-17) ОСОБА_9, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, реєстровий № 128. Продаж житлового будинку здійснена за суму 126125,00 грн., що є еквівалентом 12962,49 Євро. Як свідчать п.5 договору купівлі-продажу, сума одержана продавцями від покупця під час оформлення договору, продавцем ОСОБА_3 отримано 78197,50 грн., що еквівалентно 8036,74 Євро. Своїм підписом ОСОБА_6, як представник ОСОБА_3, підтвердила проведення повного розрахунку зі сторони покупця та отримання вказаної суми, а також відсутність претензій фінансового характеру до покупця. Різницю вартості будинку отримала співвласник ОСОБА_11. Земельна ділянка та житловий будинок придбані ОСОБА_8

В квітні 2009 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист з вимогою повернути кошти, отримані від продажу нерухомого майна, розташованого за адресою АДРЕСА_1 (ар.с.7). Доказів направлення, або отримання вказаної кореспонденції суду не представлено.

13.04.2009 року на адресу відповідача також було направлено Юридичною фірмою Інтралекс, діючою від імені ОСОБА_3, лист з вимогою повернути кошти, отримані від продажу нерухомого майна. Доказів направлення, або отримання вказаної кореспонденції суду не представлено.

Позивач звертався до правоохоронних органів з приводу продажу його майна та неповернення грошей ОСОБА_6 Так, Постановою О/у СКР Обухівського РВ ГУ від 25.11.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи за п.2 ст.6 КПК України (ар.с.8). Постановою О/у СКР Обухівського РВ ГУ від 27.02.2010 року також відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі п.11 ст.6 КПК України (ар.с.9). Постановою О/у СКР Обухівського РВ ГУ від 21.05.2010 року також відмовлено в порушенні кримінальної справи за ст.190 КК України на підставі п.2 ст.6 КПК України (ар.с.10). З листа заступника прокурора Обухівського району № 2246-4 від 29.03.2011 року, направленого на адресу позивача, вбачається, що Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області проводилася перевірка в порядку ст.97 КПК України щодо неправомірних дій ОСОБА_6, за результатами якої 18.01.2011 року О/у СКР Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_12 на підставі п.2 ст.6 КПК України прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у зв'язку з відсутністю ознак складу злочину, передбаченого ст.190 КК України. Підстав для скасування прийнятого рішення від 18.01.2011 року прокуратурою району не вбачається. Рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання по суті (ар.с.11).

Свідок ОСОБА_10, яка є сестрою відповідача, пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 жили в цивільному шлюбі. 18.02.2009 року вона приїхала до них в гості, ОСОБА_6 приїхала раніше, її зустрів ОСОБА_8. Свою сумку вона залишила у нього, домовилися зустрітися пізніше. О третій годині зустрілися, гуляли, далі всі, в тому числі і ОСОБА_3, святкували через укладення якогось правочину. ОСОБА_8 заніс сумку ОСОБА_3 додому. Бачила як ОСОБА_8 віддавав ОСОБА_3 гроші, той їх перерахував, вони були перев'язані резинкою. Було пару крупних купюр по 500 Євро. Звідки гроші не знає. Далі святкували.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що знає і позивача і відповідача. Договори купівлі-продажу підписувала за довіреністю ОСОБА_6 Йому не подобалося спілкуватися з довіреною особою, тому зі всіх питань тривалого оформлення він спілкувався особисто з ОСОБА_3 Він виїжджав оглянути будинок перед укладенням договору, при цьому ОСОБА_3 навіть не знав де знаходиться будинок, допомагав показати будівельник. Необхідно було переоформлювати державний акт на земельну ділянку. Зі всіх питань спілкувався то з позивачем, то з відповідачем. Дуже хотів, щоб договір підписував особисто ОСОБА_3, але він не міг бути присутнім, сказав, що довіряє дружині. Утром 18.02.2009 року зустрів ОСОБА_6 та співвласника, повіз в Українку. В той же день, увечорі, він віддав гроші ОСОБА_11. ОСОБА_6 гроші не віддавав, вона після підписання договорів уїхала по справах, сумку залишила у нього. ОСОБА_11 він посадив на потяг. Увечорі ОСОБА_6 забрала свою сумку. А він на порозі квартири віддав всі гроші ОСОБА_3. Далі все відбувалося як у кіно, через місяць почали дзвонити з міліції. Він сказав, щоб дзвонили ОСОБА_6. Почали чіпати нотаріуса. В березні-квітні 2009 року позивач отримав копії договорів купівлі-продажу. Він зателефонував ОСОБА_3 та сказав, щоб його залишили у спокої, розбиралися самі. Тривалий час дзвонили звідусиль з міліції. Ціну нерухомості він обговорював з ОСОБА_3. Раніше ОСОБА_3 бачив на вулиці, бо мешкали з ним у сусідніх будинках. Коли давав пояснення в міліції, то не хотів втручатися в сімейні справи ОСОБА_3 та ОСОБА_6. Пояснення міліції просив не брати до уваги, в той час не розумів всю серйозність ситуації, вважав, що самі розберуться, ці пояснення є його помилкою. Зараз дає показання, які є правдивими, дає показання під присягою. У нотаріуса перед підписанням договорів гроші лише порахував та поклав назад у карман, щоб віддати ОСОБА_3. Всю суму за договорами - 9682,32 Євро та 8036,74 Євро віддав особисто ОСОБА_3. Свідками були ОСОБА_11 та її дочка ОСОБА_13. Розписки не було. Дії ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_6 вважає шахрайськими, ОСОБА_6 необхідно було подати на нього заяву до міліції. Передачу грошей від нього до ОСОБА_3 18.02.2009 року також бачила сестра ОСОБА_6, її звуть ОСОБА_14.

Згідно ст.ст. 10 ч.3, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Позивач звернувся з позовом до суду 17.04.2012 року. Враховуючи надане стороною позивача рекомендоване повідомлення від 13.04.2012 року, позивач звернувся до суду в межах строку, встановленого ст.257 ЦК України.

Представництво за довіреністю, передбачено ст.244 ЦК України. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути видана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 1000 ЦК України передбачає, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачем не було укладено в письмовій формі договору про представництво, який би визначив чітко права і обов'язки представника та особи, яку представляють. Поведінка представника та наслідки тих чи інших вчинків визначаються не довіреністю, а умовами договору, укладеного між ним і особою, яку представляють (довірителем).

Функція договору доручення полягає в тому, що він покликаний врегулювати відношення між представником і тим, кого представляють, як внутрішню сторону представництва. Зовнішня ж сторона відносин представництва відображається в повноваженнях представника, зазначених у довіреності та/або договорі.

Аналізуючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що відсутні беззаперечні докази отримання ОСОБА_6 коштів за Договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 18.02.2009 року та Договором купівлі-продажу житлового будинку, посвідченим 18.02.2009 року ОСОБА_9, приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, реєстровий № 128. Це також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_10

Довіреністю, посвідченою 25.04.2008 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, реєстровий № 1501, чітко визначений обсяг повноважень, наданих ОСОБА_3 ОСОБА_6 При цьому в довіреності не міститься повноваження на отримання відповідачем грошових коштів, отриманих за договором купівлі-продажу майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Також довіреність не містить обов'язку відповідача про надання звіту про виконання доручення.

Згідно ст.ст.22,1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, підставою відповідальності за завдану майнову шкоду є наявність вини особи, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В силу статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", та вимог ст. 23 ЦК спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначені відсотки є платою за користування чужими грошовими коштами та стягуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи наведене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суми боргу, інфляції, 3 % річних, моральної шкоди та збитків, оскільки вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивачем подана заява від 17.08.2012 року з проханням винести окрему ухвалу щодо свідка ОСОБА_8 з метою притягнення його до кримінальної відповідальності відповідно ст.211 ЦПК України.

Згідно норм ст.ст.57,58,59,60,64 ЦПК України, суд не бере до уваги надані позивачем копії з матеріалів перевірки Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області, які не є належними, допустимими та достатніми доказами. Копії не завірені належним чином, пояснення ОСОБА_8 від 13.10.2009 року не містять відомостей про попередження його про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України. Також суду не представлені в цілому матеріали перевірки Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області ЖРЗПЗ № 445 від 12.01.2011 року. Крім того, вказана особа була допитана судом в судовому засіданні з дотриманням вимог ст.180 ЦПК України.

Судом не встановлено під час розгляду справи порушення закону, у зв'язку з чим відсутні підстави для постановлення окремої ухвали в порядку ст.211 ЦПК України.

Судові витрати розподілені відповідно вимог ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4,10,11,60,88,212-215,294 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.16,22,23,215,228,237,238,610,623,625,1000-1009,1166,1167 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення суми боргу, інфляції, 3 % річних, моральної шкоди, збитків, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд АРК. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: