Рішення

від 17.07.2012 по справі 5006/13/62/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.12 р. Справа № 5006/13/62/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Дніпропетровська обл., м. Павлоград

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттрейд", Донецька обл., м. Волноваха

про: стягнення 29633грн.00коп.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_2(за довіреністю б/н від 26.12.2011р.) - представник

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Дніпропетровська обл., м. Павлоград звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттрейд", Донецька обл., м. Волноваха про стягнення суми основного боргу 29633грн.00коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 13/09 від 13.09.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 17.07.2012р., але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю "Віттрейд", Донецька обл., м. Волноваха, ідентифікаційний код 35815172 за адресою, вказаною у позові та Витягу з ЄДР - 85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Леніна, 14. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 14.06.2012р. відповідачем.

В судовому засіданні 17.07.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

13.09.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 13/09, згідно із яким в порядку та на умовах, визначених даним договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний товар.

Відповідно до п. 2.1 договору найменування товару: жмих соняшниковий.

Згідно із п. 2.2 договору кількість товару, який поставляється відповідно до умов цього договору, визначається сторонами у специфікаціях, які повинні укладатися сторонами на кожну партію товару, та від дати їх підписання сторонами складатимуть невід'ємну частину цього договору.

У відповідності із п. 4.2 договору розрахунки за поставлений згідно цього договору товар здійснюється на умовах, передбачених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 4.3 договору сторони за взаємним погодженням можуть передбачити інший, не передбачений цим договором порядок розрахунків за поставляє мий товар. В такому випадку порядок розрахунків зазначається сторонами у специфікації.

Пунктом 12.2 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2011р.

Специфікацією № 1 від 13.09.2011р. до договору поставки № 13/09 від 13.09.2011р. сторони визначили кількість та ціну товару, а саме позивачем повинен був здійснити поставку жмиху соняшникового у вересні, кількістю 100тн, ціною за одиницю 2100грн.00коп., загальною вартістю 21000грн.00коп.

У пункті 3 специфікації сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов цього договору, здійснюються по факту поставки товару.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що, керуючись п. 1.1 договору здійснив поставку обумовленого сторонами в договорі та специфікації до нього товару відповідачу за видатковою накладною № 4 від 16.09.2011р. на суму 45633грн.00коп.

Позивач зазначає, що отримавши товар, відповідач лише частково оплатив його вартість, перерахувавши позивачу 11.10.2011р. суму в розмірі 16000грн.00коп., внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 29633грн.00коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Претензією № 03/11 від 03.11.2011р., яка була надіслана відповідачу 07.11.2011р. та отримана останнім 10.11.2011р., про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач просив відповідача сплатити виниклу суму боргу.

Однак позивач стверджує, що станом на день звернення до суду відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, не вчинив дій, спрямованих на врегулювання спору, сума боргу за отриманий товар не сплачена, товар на суму боргу не повернутий.

Викладене призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 29633грн.00коп., підставою позову є неналежне виконанням умов договору поставки № 13/09 від 13.09.2011р.

Договір № 13/09 від 13.09.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем за видатковою накладною № 4 від 16.09.2011р. у виконання умов договору № 13/09 від 13.09.2011р. поставлений відповідачу товар - жмих соняшниковий загальною вартістю 45633грн.00коп.

Поставлений згідно зазначеної накладної товар на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 10 від 16.09.2011р. прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаній накладній.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 13/09 від 13.09.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктами 4.2, 4.3 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений згідно цього договору товар здійснюється на умовах, передбачених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Сторони за взаємним погодженням можуть передбачити інший, не передбачений цим договором порядок розрахунків за поставляє мий товар. В такому випадку порядок розрахунків зазначається сторонами у специфікації.

Пунктом 3 Специфікації № 1 від 13.09.2011р. до договору сторони визначили, що розрахунки за товар, який поставляється у відповідності до умов цього договору, здійснюється по факту поставки товару.

Оскільки конкретний строк оплати спірного товару сторонами не встановлений, а визначена лише подія, з настанням якої відповідач повинен розрахуватися за товар - по факту поставки товару, в даному випадку суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем 07.11.2011р. була направлена відповідачу претензія № 03/11 від 03.11.2011р. про сплату заборгованості у заявленому розмірі. Позивачем у підтвердження факту відправлення та отримання претензії відповідачем надана засвідчена копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимога була направлена та відповідно отримана відповідачем ще в 2011 році, то на день подання позову до господарського суду Донецької області строк оплати отриманого товару наступив та вже почалося прострочення виконання зобов'язання відносно оплати поставленного товару.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення боргу в сумі 29633грн.00коп. суду не представлені, у зв'язку з чим на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вказана сума основного боргу в тому числі підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2011р. по 30.01.2012р., довідкою № 22/06-2 від 22.06.2012р. за підписом ФОП ОСОБА_1, згідно з якими сума основної заборгованості відповідача на користь позивача становить 29633грн.00коп.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі, передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Дніпропетровська обл., м. Павлоград до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттрейд", Донецька обл., м. Волноваха про стягнення 29633грн.00коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віттрейд" (юридична адреса:85700, Донецька обл., м. Волноваха, вул. Леніна, будинок 14, ідентифікаційний код 35815172) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 51400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 29633грн.00коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1609грн.50коп.

У судовому засіданні 17.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.