Рішення

від 20.08.2012 по справі 5/5014/1530/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.12 Справа № 5/5014/1530/2012

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Новий світ», м. Донецьк

до Дочірнього підприємства «Макаронна фабрика»Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія трейд», м. Луганськ

про стягнення 62 212 грн. 16 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Анікін А.А., представник за довіреністю від 18.07.2012 № б/н;

від відповідача - Ткаченко Є.Б., представник за довіреністю від 1/07 від 26.06.2012.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу з урахуванням заяви від 16.07.2012

№ б/н про стягнення з відповідача заборгованість та інфляційні втрати та 3% річних в сумі 62 212 грн. 16 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати товару в сумі 60 905 грн. 29 коп., переданого за накладною від 14.04.2011 № 547. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в сумі

170 грн. 53 коп. та 3% річних у сумі 1 136 грн. 34 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач письмовим відзивом № 15 від 01.08.2012 проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав:

- позов подано до неіснуючого підприємства ДП «Макаронна фабрика «Агротон»ТОВ «Добродія трейд»;

- відповідач не отримував листа-вимоги на виконання приписів

ч. 2 ст. 530 ЦКУ та позивачем не було дотримано досудового врегулювання господарських спорів;

- працівник ДП «Макаронна фабрика»ПРАТ «Агротон», який поставив свій особистий підпис в накладній, не мав на це необхідного обсягу повноважень, крім того, відповідач вказує на те, що підпис, здійснений на накладній, не свідпадає з підписом, зробленим на наказі № 2-к від 18.01.2011;

- позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які підтверджували факт переміщення товару.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Новий світ», як постачальник (позивач у справі), виставив Дочірньому підприємству «Макаронна фабрика «Агротон»Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «АГРОТОН», як покупцю (відповідачу у справі), рахунок № Ф547 від 14.04.2011 на оплату флексоетикетки в сумі 70 905 грн. 29 коп. (а.с. 9).

Між Приватним акціонерним товариством «Сільськогосподарська виробнича фірма «АГРОТОН»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добродія Трейд»укладено договір купівлі-проваджу прав власника дочірнього підприємства.

Відповідно до вказаного договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність права власника Дочірнього підприємства «Агротон»ПРАТ «СГВФ «АГРОТОН»і зобов'язується сплатити за них оговорену грошову суму.

Права власника Дочірнього підприємства «Агротон»ПРАТ «СГВФ «АГРОТОН»включають в себе активи і пасиви підприємства, інвентар, обладнання, устаткування, інше майно, згідно з балансом, майнові та особисті немайнові права.

Згідно із п. 1.1 статуту ДП «Макаронна фабрика»ТОВ «Добродія Трейд»нова редакція статут приймається у зв'язку із зміною найменування та власника підприємства .

Попереднє повне найменування дочірнього підприємства було Дочірнє підприємство «Макаронна фабрика «Агротон»Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарська виробнича фірма «АГРОТОН».

Відповідно до ч. 4 ст. 90 Цивільного кодексу України у разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання інших вимог, встановлених законом, зобов'язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

Так, листом від 14.11.2011 № 406 ПрАТ «АГРОТОН»повідомило позивача у справі, що ТОВ «Добродія Трейд»придбало 100% прав власника ДП «Макаронна фабрика «Агротон»ПрАТ «СГВФ «АГРОТОН».

Судом при розгляді справи по суті було встановлено, що юридичною особою, зареєстрованою за ідентифікаційним кодом за ЄДРПОУ 37456124, є ДП «Макаронна фабрика»ТОВ «Добродія Трейд»(місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Оборонна,

б. 107), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 20-22).

Тому, посилання відповідача на те, що позов подано до неіснуючого підприємства ДП «Макаронна фабрика «Агротон»ТОВ «Добродія трейд»та направлено позовну заяву за його адресою відхиляються за необґрунтованістю.

Постачальник виконав прийняті на себе зобов'язання, а саме, покупцю було відпущено товар на суму 70 905 грн. 29 коп., що підтверджується накладною від 14.04.2011 № 547 (а.с 10).

Посилання відповідача про те, що працівник ДП «Макаронна фабрика»

ПРАТ «Агротон», який поставив свій особистий підпис в накладній не мав на це необхідного обсягу повноважень, та на те, що підпис, здійснений на накладній, не свідпадає з підписом, зробленим на наказі № 2-к від 18.01.2011, судом відхиляються, оскільки на дана накладна скріплена печаткою підприємства.

Печатка підприємства повинна використовуватись та зберігатись у встановленому порядку, а дотримання законності користування нею покладається на відповідальну особу підприємства.

Відповідач не надав доказів звернення до правоохоронних органів, у зв'язку з втратою чи викраденням чи протиправним використанням печатки підприємства, як і не надано доказів порушення кримінальної справи щодо незаконного використання печатки підприємства. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 09.04.2012 по справі № 35/5005/14139/2011.

Щодо посилань відповідача на те, що підпис, здійснений на накладній, не свідпадає з підписом працівника, зробленим на наказі № 2-к від 18.01.2011, то слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Для вирішення питання щодо підписання накладної представником відповідача необхідно володіти спеціальними знаннями.

За приписами ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Проте, відповідачем клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи не заявлено та не запропоновано питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Тому вказані доводи відповідача також не приймаються судом до уваги.

Відповідач 10.05.2011 перерахував позивачу у справі грошові кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 10.05.2011 (а.с. 45-46). У графі «призначення платежу»вказано «оплата за флексоетикетку згідно рахунку № Ф547».

Відповідач грошові зобов'язання зі сплати за одержану продукцію не виконав у повному обсязі.

У зв'язку з невстановленням сторонами у письмовому вигляді строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач 16.11.2011 направив відповідачу письмову вимогу № б/н про оплату поставленої продукції в сумі

60 905 грн. 29 коп. (а.с. 11, 55, 56).

Вказана вимога отримана відповідачем 06.12.2011, про що свідчить роздруківка з веб-сайту «Укрпошта»онлайн-сервісу «Рух поштових відправлень»(а.с. 57)

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманого товару за ним станом на день подачі позову до суду утворився борг.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмовий правочин, зміст якого зафіксований у рахунку на сплату та накладній, з урахуванням вчинених позивачем оплат за поставку товару, вказаного в рахунку позивача, направлення письмової вимоги про виконання зобов'язання.

Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи невстановлення сторонами у правочині, оформленому накладною, строку виконання відповідачем грошових зобов'язань, застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи невстановлення строку виконання грошового зобов'язання та пред'явлення вимоги з виконання зобов'язання по оплаті за накладною, строк виконання даного зобов'язання на момент прийняття цього судового рішення наступив, проте не був виконаний відповідачем.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних статей позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні нарахування в сумі 170 грн. 53 коп. та 3% річних у сумі

1 136 грн. 34 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних виходячи з умов договору та приписів чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.

Заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних у сумі 1 136 грн. 34 коп. підлягає задоволенню частково в сумі 1 063 грн. 59 коп., оскільки позивачем невірно визначено обґрунтований період нарахування процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. Так, позивачем 3% річних нараховується з 30.11.2011 по 13.07.2012. Проте, оскільки письмова вимога від 16.11.2011 № б/н про оплату поставленої продукції в сумі 60 905 грн. 29 коп. була отримана відповідачем 06.12.2011, то за приписами ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем починається з 14.12.2011. Так, обґрунтованим розміром 3% річних є 1 063 грн. 59 коп. за період з 14.12.2011 по 13.07.2012.

Вимога позивача по стягненню з відповідача заявлених за позовною заявою інфляційних втрат у сумі 170 грн. 53 коп. за період з рудня 2011 року по червень 2012 року підлягає задоволенню повністю, оскільки обґрунтований розмір є більшим, ніж заявлено позивачем.

Доводи відповідача щодо недотримання позивачем досудового врегулювання господарських спорів судом відхиляються з огляду на правила ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, за якою сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою .

Інші доводи відповідача за відзивом також відхиляються у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Таким чином, позов є таким, що підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором у сумі

60 905 грн. 29 коп., інфляційні нарахування в сумі 170 грн. 53 коп. та 3% річних у сумі 1 063 грн. 53 коп. (Всього -62 139 грн. 41 коп.) У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні 20.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Макаронна фабрика»Товариства з обмеженою відповідальністю «Добродія трейд», м. Луганськ, вул. Оборонна, б. 107, ідентифікаційний код 37456124, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Друкарня «Новий світ», м. Донецьк, вул. Батищева, б. 2 «А», ідентифікаційний код 21981901, заборгованість за договором у сумі 60 905 грн. 29 коп., інфляційні нарахування в сумі 170 грн. 53 коп., 3% річних у сумі 1 063 грн. 59 коп. та судовий збір в сумі 1 607 грн. 62 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 20.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 22.08.2012.

Суддя С.В. Вінніков