Рішення

від 25.07.2012 по справі 5006/13/64/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.07.12 р. Справа № 5006/13/64/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Приватного підприємства фірма "Гармаш", Одеська обл., с. Олександрівка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий дім "Лідер", Донецька обл., м. Маріуполь

про: стягнення 39109грн. 55коп.

За участю представників сторін

від позивача: Булонський І.Ю. (за довіреністю № 02-07/2012 від 02.07.2012р.)

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Приватне підприємство фірма "Гармаш", Одеська обл., с. Олександрівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий дім "Лідер", Донецька обл., м. Маріуполь про стягнення 39109грн. 55коп., з яких сума основного боргу в розмірі 32591грн.29коп., штраф в сумі 6518грн. 26коп.

Одночасно з поданням позовної заяви позивач просить суд вжити заходи забезпечення позовних вимог, шляхом накладання арешту на майно, грошові кошти або розрахунковий рахунок (№ 26009013000260 в АТ Сбербанк Росії, МФО 320627), які належать відповідачу у розмірі позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 69 від 13.09.2010р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, що стало підставою для нарахування штрафу в сумі 6518грн.26коп.

Супровідним листом № 446 від 05.07.2012р. позивачем були надані витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи.

У зв'язку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 25.07.2012р., але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав. Ухвала від 14.06.2012р. повернулася на адресу суду з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий дім "Лідер", Донецька обл., м. Маріуполь, ідентифікаційний код 36842322, за адресою, вказаною у позові та Витягу з ЄДР станом на 22.05.2012р. та 20.07.2012р. - 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 72, квартира 35. Достовірність відомостей з Єдиного державного реєстру встановлена ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Зокрема, відповідно до листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

В судовому засіданні 25.07.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

13.09.2010р. між Приватним підприємством фірма «Гармаш» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово -промисловий дім "Лідер" (покупцем) був укладений договір поставки № 69, у відповідності з умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати ковбасні вироби та м'ясопродукти в асортименті та в кількості, передбачених накладними, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 2.2 договору повне найменування товару, його опис та характеристика, кількість товару та інші парламенти містяться в товарних накладних.

Згідно із п. 5.3 договору товар, поставляємий по цьому договору, підлягає оплаті покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 14 банківських днів з моменту фактичного отримання товару, що підтверджується підписаними накладними.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін та вважається укладеним на строк один рік та діє до виконання сторонами зобов'язань по договору в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що здійснив поставку обумовленого сторонами в договорі товару відповідачу за видатковими накладними № 5677 від 08.07.2011р., № 6245 від 15.07.2011р., № 6806 від 22.07.2011р., № 7345 від 29.07.2011р., № 7935 від 04.08.2011р., № 8569 від 12.08.2011р., № 9687 від 26.08.2011р., № 10244 від 02.09.2011р., № 10845 від 09.09.2011р., № 11430 від 16.09.2011р., № 12559 від 30.09.2011р., всього на суму 102382грн.06коп.

Позивач стверджує, що отримавши товар, відповідач здійснив часткове його повернення та часткову оплату його вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 32591грн.29коп., яка утворилася внаслідок несплати товару отриманого за видатковою накладною № 10244 від 02.09.2011р. у сумі 7218грн.66коп., за накладною № 10845 від 09.09.2011р. в сумі 11727грн.84коп., за накладною № 11430 від 16.09.2011р. в сумі 7422грн.91коп., за накладною № 12559 від 30.09.2011р. в сумі 6221грн.88коп.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 32591грн.29коп.

Підставою позову є неналежне виконання умов договору № 69 від 13.09.2010р. щодо своєчасної та повної оплати товару, поставленого за видатковими накладними № 10244 від 02.09.2011р., № 10845 від 09.09.2011р., № 11430 від 16.09.2011р., № 12559 від 30.09.2011р., які визначені позивачем як спірні в позовній заяві та, зокрема, у письмових поясненнях № 444 від 05.07.2012р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера.

Договір № 69 від 13.09.2010р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем у виконання умов договору № 69 від 13.09.2010р. за видатковими накладними № 10244 від 02.09.2011р., № 10845 від 09.09.2011р., № 11430 від 16.09.2011р., № 12559 від 30.09.2011р. поставлений відповідачу товар - ковбасні вироби та м'ясопродукти.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав" та відбитком печатки юридичної особи, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості, такого асортименту товару за обумовленою ціною.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, отже суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 69 від 13.09.2010р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 5.3 договору сторони погодили, що товар, який поставляється за цим договором, підлягає оплаті покупцем на умовах відстрочення платежу протягом 14 банківських днів з моменту фактичного отримання товару, що підтверджується підписаними накладними.

Як вбачається із письмових пояснень позивача № 444 від 05.07.2012р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера ПП фірма «Гармаш», протягом дії договору № 69 від 13.09.2010р. поставки товару були частково оплачені відповідачем, частково товар був повернутий, однак оскільки відповідач в призначенні платежу не завжди вказував конкретну накладну, за якою погашався борг та не вказував в накладних на повернення товару за якою саме поставкою здійснюється таке повернення, позивачем здійснені покупцем оплати та суми повернення товару були враховані як оплати попередніх поставок (не спірних), внаслідок чого за бухгалтерський обліком позивача борг у сумі 32591грн.29коп. виник за останніми накладними № 10845 від 09.09.2011р., № 11430 від 16.09.2011р., № 12559 від 30.09.2011р. та частково накладну № 10244 від 02.09.2011р. на суму 7218грн.66коп.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати товару саме за накладними, які визначені позивачем як спірні.

Враховуючи, що за вищевказаними накладними товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем ще в 2011 році., то з урахуванням вимог щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду вже значиться прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Сума боргу підтверджується матеріалами справи та в тому числі її розмір довідкою № 445 від 05.07.2012р. за підписом головного бухгалтера та генерального директора Приватного підприємства фірма «Гармаш».

Доказів погашення боргу в сумі 32591грн.29коп. суду не представлені, у зв'язку з чим на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 6518грн.26коп.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у п. 4 ст. 231 вказаного Кодексу встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, згідно п. 6.3 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальником пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, по якому допущено прострочення за кожний день та весь час прострочення, а за простроченні понад 30 днів стягується штраф у розмірі 20% від зазначеної вартості.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідно до матеріалів справи є очевидним, що відповідач прострочив виконання обов'язку з оплати продукції більш ніж 30 днів, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.6.3 договору.

Здійснивши аналіз вищенаведених правових норм та перевіривши правильність нарахування позивачем суми штрафу відповідно до умов договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених в цій частині вимог.

Заявлене позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, грошові кошти або розрахунковий рахунок (№ 26009013000260 в АТ Сбербанк Росії, МФО 320627), які належать відповідачу у розмірі позовних вимог, суд до розгляду не приймає, оскільки позивачем не надані документи, які свідчать про сплату судового збору у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі.

Крім того суд відзначає, що відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-які стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заявником жодним чином не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, зокрема, обставин погіршення відповідачем стану спірного майна або вчинення ним будь-яких дій спрямованих на відчуження означеного майна на користь третіх осіб, тощо.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі, передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства фірма "Гармаш", Одеська обл., с. Олександрівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий дім "Лідер", Донецька обл., м. Маріуполь про стягнення суми основного боргу в розмірі 32591грн.29коп., штрафу в сумі 6518грн26коп. - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий дім "Лідер" (юридична адреса: 87548, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 72, квартира 35, код ЄДРПОУ 36842322) на користь Приватного підприємства фірма "Гармаш" (юридична адреса: 67513, Одеська обл, Комінтернівський район, село Олександрівка, вул. Центральна, будинок 8А, код ЄДРПОУ 25036281) суму основного боргу в розмірі 32591грн.29коп., штраф у сумі 6518грн.26коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1609грн.50коп.

У судовому засіданні 25.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 26.07.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.