Рішення

від 09.08.2012 по справі 5023/2404/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р.Справа № 5023/2404/12 вх. № 2404/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

за участю представників:

прокурора - Коваленко Ю.В., посвідчення № 102 від 22.06.2010 р.

1-го позивача - не з'явився

2-го позивача - Падалко О.О., довіреність № 4425/395 від 28.05.2010 р.

відповідача - не з'явився

3-я особа - Яковлєва Л.Є., довіреність № 0020 від 30.01.2010 р.

розглянувши справу за позовом Прокурора Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

до Дочірнього підприємства "Союз - ЖКХ" Відкритого акціонерного товариства "Монтажно-технологічне управління "Союз", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "Монтажно-технологічне управління "Союз", м. Харків

про стягнення 66 981,63 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Московського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в особі КП "Харківські теплові мережі" звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Союз-ЖКХ" ВАТ "Монтажно-технічне управління "Союз" (відповідач) на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованість у розмірі 66 981,63 грн. за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором № 3277 про постачання теплової енергії від 01.08.2002 р. Прокурор також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, в наданих через канцелярію господарського суду письмових поясненнях (вх. № 6944), просив позов прокурора задовольнити та розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Харківської міської ради.

17.07.2012 р. від представника КП "Харківські теплові мережі" через канцелярію господарського суду надійшло клопотання (вх. № 9846), в якому він просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 7 443,48 грн. заборгованості, у зв'язку зі сплатою вказаної суми відповідачем на користь позивача після звернення останнього до суду з даним позовом. На підтвердження оплати надав копії банківських виписок. Подані документи долучено судом до матеріалів справи.

Представник КП "Харківські теплові мережі" у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача решту боргу в сумі 59 538,15 грн. та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву (вх. № 12562, а.с. 41-45) позовні вимоги визнав частково на суму 33 959,37 грн. та повідомив суд про те, що за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2011 року по 31 травня 2012 року належало сплатити грошову суму в розмірі 103 845,31 грн., станом на 31 травня 2012 р. сплачено 69 885,93 грн., тому борг складає 33 959,37 грн., а не 66 981,63 грн., як заявлено позивачем. Відповідач також повідомив суду про те, що власником 1/2 частини будівлі гуртожитку № 9 по вул. Тимурівців, 33 у місті Харкові є ВАТ "Монтажно-технологічне управління "Союз", яким відповідно до рішення Спостережної ради від 20.02.2011 р. вилучено з оперативного управління Дочірнього підприємства "Союз - ЖКХ" ВАТ "Монтажно-технологічне управління "Союз" службові приміщення першого та другого поверхів в гуртожитку № 9 по вул. Тимурівців, 33 у місті Харкові. Відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги частково на суму фактично спожитої відповідачем теплової енергії за період з жовтня 2011 року по 31 травня 2012 р. без урахування обсягу теплової енергії, використаної для обслуговування приміщень першого та другого поверхів в гуртожитку № 9 по вул. Тимурівців, 33 у місті Харкові, за який має сплачувати власник цих приміщень - ВАТ "Монтажно-технологічне управління "Союз". Крім того, відповідач заявив клопотання про надання йому розстрочки виконання рішення суду строком на чотири місяці, посилаючись на те, що мешканці гуртожитку ухиляються від сплати комунальних послуг, в тому числі послуг за споживання теплової енергії.

Представник ВАТ "Монтажно-технологічне управління "Союз" (3-я особа на стороні відповідача) в судовому засіданні пояснив суду, що ВАТ "Монтажно-технологічне управління "Союз" жодних договорів з КП "Харківські теплові мережі" щодо приміщень гуртожитку № 9 по вул. Тимурівців, 33 у м. Харкові не укладало. Відповідач самостійно уклав договір з КП "Харківські теплові мережі" № 3277 від 01.08.2002 р. про постачання теплової енергії до приміщень гуртожитку № 9 за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 33, тому ДП "Союз-ЖКХ" ВАТ МТУ "Союз" має самостійно нести відповідальність за зобов'язаннями, що витікають із даного договору.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено в ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. При цьому відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п. 2 резолютивної частині), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах слід розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності за територіальним принципом.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органа місцевого самоврядування в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" згідно з п.1.1 Статуту засновано відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про підприємства в України", "Про підприємництво", "Про власність" та інших законодавчих актів України КП "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.03 p. XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова".

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2002 р. між КП "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) було укладено договір № 3277 про постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п.10.1. договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2002 року. Разом з тим, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. договору). З огляду на те, що відповідачем не надано жодного доказу припинення дії даного договору, суд вважає, що має достатні правові підстави вважати цей договір пролонгованим на 2012 рік.

Відповідно до п.6.3. договору відповідач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість, зазначену в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом відповідно до п.6.2. договору є календарний місяць, за результатами якого підписується акт на відпуск-отримання теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Харківські теплові мережі" на виконання умов договору про постачання теплової енергії № 3277 від 01.08.2002 р. здійснило постачання теплової енергії до приміщень гуртожитку № 9 за адресою: м.Харків, вул. Тимурівців, 33.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актом про включення опалення № 175/16321 від 14.10.2011 р. та актами про відключення опалення № 175/17268 від 09.04.2012 р. та № 175/17267 від 09.04.2012 р. (а.с. 15-16).

На адресу відповідача КП "Харківські теплові мережі" було направлено відповідні рахунки на оплату спожитої теплової енергії за період з грудня 2011 року по квітень 2012 року в сумі 66 981,63 грн. (а.с. 17-21).

З матеріалів справи судом встановлено, що 23 травня 2012 року, тобто до моменту звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач перерахував на рахунок позивача частину суми боргу в розмірі 7 443,48 грн.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 7 443,48 грн. за постачання теплової енергії в гарячій воді за вищевказаним договором, оскільки дана заборгованість була погашена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду. Це означає, що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Статтею ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Твердження відповідача про те, що за теплову енергію, спожиту приміщеннями першого та другого поверхів в гуртожитку № 9 по вул. Тимурівців, 33 у місті Харкові, належить сплатити їх власнику ВАТ "Монтажно-технологічне управління "Союз", суд вважає безпідставними та не приймає до уваги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, договір № 3277 про постачання теплової енергії від 01.08.2002 р., укладений між КП "Харківські теплові мережі" та ДП "Союз-ЖКХ" ВАТ "МТУ "Союз", на момент розгляду справи є чинним. Жодних доказів припинення дії цього договору або внесення до нього змін, відповідачем не надано, тому відповідальність за зобов'язаннями, що витікають з умов даного договору, має нести відповідач.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що пунктом 3.2.5. договору передбачено, що споживач теплової енергії зобов`язується письмово сповіщати Енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно-правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (Субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій. Будь-які докази звернення відповідача до позивача з приводу зміни власника (користувача) приміщень в порядку, передбаченому пунктом 3.2.5. договору, в матеріалах справи відсутні.

Окрім цього, визнання відповідачем заборгованості за договором підтверджується платіжними дорученнями, якими відповідач перерахував на рахунок позивача кошти на загальну суму 69 885,93 грн. з призначенням платежу: "за теплову енергію згідно договору № 3277 від 01.08.2002 р." (а.с. 47-50). Відсутність періоду, за який здійснюється оплата, в частині платіжних доручень (№ 128 від 28.11.2011р., № 143 від 29.12.2011 р., № 155 від 31.01.2012 р., № 167 від 29.02.2012 р., № 181 від 30.03.2012 р., № 192 від 28.04.2012 р.) спростовує твердження відповідача про оплату теплової енергії саме за спірний період.

Слід також зауважити, що представник КП "Харківські теплові мережі" надав суду пояснення щодо порядку розподілу коштів, які надходять на рахунки відповідача від споживачів теплової енергії та повідомив суду, що після зарахування грошових коштів на рахунок КП "Харківські теплові мережі" ці кошти стають власністю одержувача (КП "Харківські теплові мережі"), а враховуючи той факт, що у призначенні платежу не вказано, за який саме період користування тепловою енергією було перераховано грошові кошти, власник коштів розподіляє їх на свій власний розсуд. У зв`язку з цим частину грошових коштів, які надійшли від відповідача за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року, було спрямовано на погашення боргу, існуючого у відповідача на момент подачі позову за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року, стягнутого і розстроченого рішенням господарського суду Харківської області від 06.02.2012 р. у справі №5023/10272/11.

За таких обставин суд вважає, що твердження відповідача про обов'язок КП "Харківські теплові мережі" врахувати оплату в розмірі 69 885,93грн. в рахунок сплати боргу саме за спірний період є необґрунтованими. При цьому наявність рішення господарського суду Харківської області від 06.02.2012 р. у справі №5023/10272/11 жодним чином не перешкоджає відповідачеві сплачувати борг сумами більшими, ніж вказані у рішенні суду, та не обмежує КП "Харківські теплові мережі" в праві розподіляти отримані грошові кошти на свій розсуд у тому випадку, коли в графі "Призначення платежу" платіжного доручення відсутнє чітке визначення періоду, за який здійснюється оплата.

Враховуючи вказані обставини і той факт, що відповідач не надав суду доказів сплати ним заборгованості перед позивачем за договором № 3277 про постачання теплової енергії від 01.08.2002 р. в сумі 59 538,15 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є доведеними, підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання представника відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду строком на чотири місяці, суд зазначає наступне.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України про те, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем не доведено виняткових обставин, які б ускладнювали виконання рішення суду, а відтак клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду строком на чотири місяці слід залишити без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход державного бюджету України пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Отже, судовий збір в сумі 1 609,50 грн. має бути покладено на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Союз-ЖКХ" Відкритого акціонерного товариства "Монтажно-технологічне управління "Союз" (61142, м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 33, код ЄДРПОУ 31616949, р/р 26006301811745 в ХЦВ Промінвестбанк, МФО 351458) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р 260333012313 ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) 59 538,15 грн. заборгованості.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Союз-ЖКХ" Відкритого акціонерного товариства "Монтажно-технологічне управління "Союз" (61142, м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 33, код ЄДРПОУ 31616949, р/р 26006301811745 в ХЦВ Промінвестбанк, МФО 351458) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) 1 609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 10.08.2012 р.

Суддя Макаренко О.В.