Рішення

від 20.08.2012 по справі 5011-70/8922-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/8922-2012 20.08.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Парк" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовті Сторінки України" м. Київ

про стягнення 17 528,72 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Тютюн Д.М. - пред. по довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа-Парк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення на підставі Договору №10/11-3 від 10 жовтня 2011р. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовті Сторінки України" суми у розмірі 17 528,72 грн., з яких 15 720,00 грн. - сума основного боргу, 110,18 грн. - інфляційні втрати, 1698,54 грн. -пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем не повністю оплачено роботи виконані позивачем на підставі Договору №10/11-3 від 10.10.2011р., у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 15 720 грн. Крім того, позивачем нараховано 110,18 грн. інфляційних втрат та 1698,54 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва міста Києва від 06.07.12р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.07.12р.

У судове засідання 30.07.12р. з'явився представник позивача. У судовому засіданні представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

17.08.2012р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява №681 від 15.08.2012р., відповідно до якої позивач зменшує розмір позовних вимог, у зв'язку з допущеною позивачем помилкою при розрахунку та просить стягнути з відповідача 16 986,70 грн. До вказаної зави позивачем додано розрахунок ціни позову, інфляційних втрат та розрахунок суми пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача №681 від 15.08.2012р. прийнята Господарським судом міста Києва, у зв'язку з чим, суд розглядає справу з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача 16 986,70 грн., з яких 15 720,00 грн.- сума основного боргу, 62,69 грн.- інфляційні втрати та 1 204,01 грн.- сума пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2012р. розгляд справи відкладено на 20.08.2012р.

У судове засідання 20.08.2012р. представник позивача з'явився. Представник відповідача у судове 20.08.12р. повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи міститься лист суду, направлений на адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 06.07.12р. та ухвала суду від 30.07.12р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

20.08.2012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

У судовому засіданні 20.08.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіа-Парк" (виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Жовті Сторінки України" (замовник) укладено Договір № 10/11-3 від 10.10.2011р. (далі -Договір).

Відповідно до п. 2.1. Договору, предметом даного Договору є виконання виробником за завданням замовника наступних робіт: виробництво дисків та матриць; нанесення зображення на штампову поверхню дисків; виготовлення упаковки дисків; пакування дисків; доставка дисків та інші супутні послуги на умовах викладених у цьому Договорі і відповідних Додатках до нього.

Згідно п. 2.2. Договору, виробник виконує роботи за цим Договором відповідно до завдань замовника, умови яких узгоджуються сторонами у вигляді Додатків до цього Договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору, вартість робіт виробника, форма та умови оплати визначаються у відповідних Додатках до цього договору.

Згідно п. 6.3. Договору, замовник зобов'язується оплатити роботи, виконані виробником, в термін 15 робочих днів з моменту підписання видаткових накладних про передачу тиражу замовнику, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виробника. Сторони за взаємною згодою можуть змінити форму та порядок розрахунків.

10.10.2011р. сторонами Договору укладено Додаток № МС-2870 до Договору №10/11-3 від 10.10.2011р., відповідно до якого, замовник замовив виробництво дисків у кількості 20 000 за ціною 1,28 грн. без ПДВ за шт., всього з ПДВ на загальну суму 30 720,00 грн.

Судом встановлено, позивачем на виконання умов Договору було виготовлено з упаковкою товар CDYP-0002870 у кількості 20 000 шт. на суму 30 720,00 грн. та передано відповідачу, що підтверджується накладною №МС-0001723 від 19.10.2011р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у зв'язку з тим, що вказана накладна №МС-0001723 від 19.10.2011р. фіксує здійснення господарської операції, містить обов'язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує найменування та перелік наданих послуг, їх вартість вона є первинним обліковим документом, який свідчать про виконання позивачем обумовлених Договором робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.10.2011р. відповідачем сплачено 15 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов Договору в сумі 30 720,00 грн., сплачено відповідачем було 15 000,00 грн. на час розгляду спору сума боргу відповідача склала 15 720,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Таким чином, внаслідок укладення Договору № 10/11-3 від 10.10.2011р., у позивача виник обов'язок виконати за завданням відповідача наступні роботи: виробництво дисків та матриць; нанесення зображення на штампову поверхню дисків; виготовлення упаковки дисків; пакування дисків; доставка дисків та інші супутні послуги на умовах викладених у цьому Договорі і відповідних Додатках до нього, а у відповідача - обов'язок прийняти та оплатити виконані позивачем роботи.

Відповідно ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт по виробництву дисків у термін встановлений п. 6.3. Договору, а саме протягом 15 робочих днів з моменту підписання видаткових накладних про передачу тиражу замовнику, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виробника, відповідачем у повному обсязі не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи підтверджується накладною №МС-0001723 від 19.10.2011р. та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 15 720,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань за Договором № 10/11-3 від 10.10.2011р., позивачем нараховано 62,69 грн. інфляційних втрат та 1 204,01 грн. пені.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.04.2011 р. "Про дотримання правових позицій при перегляді судових рішень судами касаційної інстанції).

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат за період з 09.11.2011р. по 30.06.2012р. з суми боргу 15 720,00 грн.

Суд перевірив надані Позивачем розрахунки інфляційних втрат з огляду на наступне.

Згідно п. 6.3. Договору, замовник зобов'язується оплатити роботи, виконані виробником, в термін 15 робочих днів з моменту підписання видаткових накладних про передачу тиражу замовнику, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виробника. Сторони за взаємною згодою можуть змінити форму та порядок розрахунків.

Судом встановлено, що накладна №МС-0001723 від 19.10.2011р. сторонами підписана 19.10.2011 р., у зв'язку з чим, право у позивача на нарахування інфляційних втрат виникло з 09.11.2011р.

За таких підстав, суд здійснює перерахунок інфляційних втрат за період, заявлений позивачем, а саме з 09.11.2011р. по 30.06.2012 р. з суми боргу 15 720,00 грн.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить:

15 720,00 грн. (сума заборгованості) * 1,004 (зведений індекс інфляції за 09.11.11 р. -30.06.12) -15 720,00 грн. = 62,88 грн.

Отже, за перерахунком суду розмір інфляційних втрат становить 62,88 грн., а відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 62,69 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 204,01 грн. Позивач здійснив розрахунок пені з суми боргу 15 720,00 грн. за період з 09.11.2011р. по 08.05.2012р.

Здійснюючи перерахунок розміру пені, суд виходить з наступного.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.4. Договору, у випадку порушення замовником термінів оплати робіт виробника за відповідним додатком, замовник зобов'язаний виплатити виробникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості виконаних робіт, за кожний день прострочення.

З огляду на те, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, то суд здійснює перерахунок пені з суми боргу 15 720,00 грн. за період з 09.11.2011р. по 08.05.2012р.

За перерахунком суду розмір пені з суми боргу 15 720,00 грн. за період з 09.11.2011р. по 08.05.2012р. становить 1204,01 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1204,01 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, судом вважаються доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача 15 720,00 грн. суми боргу, 62,69 грн. інфляційних втрат та 1204,01 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовті Сторінки України" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, /літера и/, код ЄДРПОУ 23733780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Парк" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.94-А, код ЄДРПОУ 33050933) 15 720 (п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. -суми основного боргу, 62 (шістдесят дві) грн. 69 коп. -інфляційних втрат, 1 204 (одна тисяча двісті чотири) грн. 01 коп. -пені та 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.08.2012 р.

Суддя Капцова Т. П.