Рішення

від 13.08.2012 по справі 5011-48/8384-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/8384-2012 13.08.12

За позовомІнституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гамаполіс" простягнення 35 125,15 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Клімовський С.С. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України (надалі -"Інститут") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамаполіс" (надалі -"Товариство") про стягнення 35 125,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №16 від 31.12.2008 р. позивач передав у платне строкове користування нежиле приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 25 022,32 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 506,35 грн., інфляційних у розмірі 2 382,86 грн. та 3% річних у розмірі 1 213,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.07.2012 р. розгляд справи відкладено до 13.08.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04060, м. Київ, вул. Котовського, 23, кв. 61, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка містить на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, матеріалами справи та вказано в позові.

Крім того, ухвали суду направлялися за адресами відповідача: 03115, м. Київ, вул. Львівська, 1, кв. 109 яка вказана в договорі №16 від 31.12.2008 р. та 04060, м. Київ, а/с 109.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2008 р. між Інститутом спеціальної педагогіки Академії педагогічних наук України, після зміни найменування -Інститут, (орендодавець) та Товариством (орендар) укладений типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №16 від 31.12.2008 р. (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендатор приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуальне визначене майно у вигляді приміщення площею 139,25 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. М.Берлінського, 9, на 1 поверсі 9 поверхової будівлі, що перебуває на балансі Інституту, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку/актом оцінки на 10.12.2008 р. і становить за незалежною оцінкою/залишковою вартістю 665 440,00 грн.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить за перший місяць оренди -5 569,90 грн. орендна плата за перший місяць 2009 року оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2008 року.

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця.

Актом передачі-приймання нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Берлинського, 9 від 09.02.2010 р. відповідач за Договором передав, а позивач прийняв орендоване нерухоме майно загальною площею 139,25 грн. Пунктом 3 вказаного акту визначено, що орендар має заборгованість перед орендодавцем у сплаті орендної плати в сумі 27 022,32 грн., яку зобов'язується погасити впродовж трьох місяців з дня підписання цього акту: з 09.02.2010 р. до 09.05.2010 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів та компенсації податку за землю у період з січня по вересень 2009 р.

Договір є договором оренди державного майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з січня по вересень 2009 року. За цей період позивачем нараховано до сплати 47 835,59 грн. (з яких орендна плата та відшкодування податку на землю у розмірі 39 721,49 грн., пеня у розмірі

3 149,11 грн., штраф у розмірі 4 951,79 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися рахунки-фактури для сплати відповідачем орендної плати та податку на землю за період з січня по вересень 2009 року на загальну суму 47 835,59 грн. В той же час, до цієї суми позивачем включено неустойку (пеня у розмірі 3 149,11 грн. та штраф у розмірі 4 951,79 грн.) за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до пунктів 3.6 та 3.7 Договору.

Відповідач частково сплатив заборгованість, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти на суму 6 500,00 грн. у липні 2009 року, 4 628,59 грн. -у серпні 2009 року та

9 684,68 грн. -у вересні 2009 року, а всього -20 813,27 грн.

Згідно з положеннями ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 20 813,27 грн., відповідач погасив суму неустойки відповідно до рахунків-фактур №6а від 01.06.2009 р. та №8а від 02.08.2009 р. у розмірі 8 100,90 грн. (п. 2 ч. 1 ст. 534 Цивільного кодексу України) та заборгованість з орендної плати та відшкодування податку на землю у розмірі 12 712,37 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 3 акту передачі-приймання нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Берлинського, 9 від 09.02.2010 р. сторони погодили, що орендар має заборгованість перед орендодавцем у сплаті орендної плати в сумі

27 022,32 грн., яку зобов'язується погасити впродовж трьох місяців з дня підписання цього акту: з 09.02.2010 р. до 09.05.2010 р.

Отже, сторонами визначено новий строк виконання грошового зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 27 022,32 грн.

Враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України та приписи пункту 3 акту передачі-приймання нерухомого майна від 09.02.2010 р. відповідач повинен був сплатити заборгованість з орендної плати у строк до 09.05.2010 р.

Відповідачем частково сплатив заборгованість з орендної плати, перерахувавши на рахунок позивача 1 000,00 грн. 02.12.2010 р. та 1 000,00 грн. 03.03.2011 р.

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати становить 25 022,32 грн. (27 022,32 грн. -2 000,00 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів та компенсації податку за землю у розмірі 25 022,32 грн. на підставі Договору та настання строку виконання такого зобов'язання. В той же час, відповідачем не надано доказів на спростування наявності заборгованості чи доказів її погашення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Інституту про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 25 022,32 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 506,35 грн., інфляційних у розмірі 2 382,86 грн. та 3% річних у розмірі 1 213,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з травня 2010 р. по 31.12.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором, нарахованої в розмірі 6 506,35 грн. у період з травня 2010 р. по 31.12.2011 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов'язання відповідачем по сплаті орендних та інших платежів за Договором з урахуванням акту передачі-приймання нерухомого майна від 09.02.2010 р. є 09.05.2010 р., а тому правомірним є нарахування пені, інфляційних та 3% річних за прострочення по сплаті орендних та інших платежів з 11.05.2010 р., оскільки 09.05.2010 р. припадає на вихідний день (неділя), а останній день виконання грошового зобов'язання з урахуванням положень ст. 254 Цивільного кодексу України.

По-друге, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування пені припиняється 10.11.2010 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період прострочення до подачі позову.

Отже, з урахуванням викладеного за перерахунком суду, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором за період з 11.05.2010 р. по 10.11.2010 р. у розмірі 2 329,47 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (4 176,88 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована невірно (без врахування положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем ні в усній, ні в письмовій формі не було заявлено про застосування судом строку позовної давності, а отже підстави для застосування позовної давності щодо стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 213,44 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 11.05.2010 р. по 31.12.2011 р.

За перерахунком суду розмір інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача становить 2 353,01 грн. В іншій частині (29,85 грн.) інфляційні обраховані невірно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Інституту основного боргу у розмірі

25 022,32 грн., пені у розмірі 2 329,47 грн., 3% річних у розмірі 1 213,44 грн. та інфляційних у розмірі 2 353,01 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 4 176,88 грн. та інфляційних у розмірі 29,85 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамаполіс" (04060, м. Київ, вул. Котовського, 23; ідентифікаційний код 33747237) на користь Інституту спеціальної педагогіки Національної академії педагогічних наук України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9; ідентифікаційний код 21560861) заборгованість у розмірі 25 022 (двадцять п'ять тисяч двадцять дві) грн. 32 коп., пеню у розмірі 2 329 (дві тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 44 коп., інфляційні у розмірі 2 353 (дві тисячі триста п'ятдесят три) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 1 416 (одна тисяча чотириста шістнадцять) грн. 73 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення -17.08.2012 р.

Суддя Р.В. Бойко