Рішення

від 14.08.2012 по справі 5020-709/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 року справа № 5020-709/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія"

(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 6)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горсей"

(99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10)

про стягнення 39 656,55 грн., у тому числі: основний борг -13 277,27 грн., пеня -11 692,07 грн., штраф -14 687,21 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Гусака І.С., довіреність б/н від 21.02.2012;

відповідача - не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія" (далі -ТОВ "Кримська продовольча компанія", Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горсей" (далі -ТОВ "Горсей", Відповідач) про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору на виготовлення товару з використанням торгівельної марки покупця від 01.06.2010 у розмірі 39 656,55 грн., у тому числі: основний борг -13 277,27 грн., пеня -11 692,07 грн., штраф -14 687,21 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 625, 627, 901 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 193, 216, 217, 218 Господарського кодексу України (далі -ГК України) обґрунтовані неповерненням Відповідачем залишку сировини за договором на виготовлення товару з використанням торгівельної марки покупця б/н від 01.06.2010, у зв'язку з чим Позивач просить стягнути з Відповідача вартість зазначеної сировини.

Відповідач у судове засідання 14.08.2012 явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином (рекомендованою кореспонденцією) та завчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність представника Відповідача.

У судовому засіданні 14.08.2012 представник Позивача позовні вимоги з урахуванням додаткових пояснень б/н від 07.08.2012 підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2010 між ТОВ "Горсей" (Постачальник) та ТОВ "Кримська продовольча компанія" (Покупець) укладений договір на виготовлення товару з використанням торгівельної марки покупця б/н (далі / Договір) /а.с.10-11/, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати в обумовлений цим Договором строк вироблені ним товари відповідно до замовлення Покупця з використанням торгівельних марок, які належать Покупцю або які належним чином використовуються Покупцем, з сировини Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити, в обумовлений цим Договором термін замовлені товари.

Вартість пакувальних матеріалів та упаковки оплачує Покупець (пункт 3.3 Договору).

Постачальник здійснює відвантаження товару протягом семи днів з моменту отримання від Покупця замовлення на поставку. Відвантаження товару здійснюється у повному обсязі, або частинами за домовленістю з Покупцем. Право власності на товар переходить до Покупця в момент відвантаження товару зі складу Постачальника (пункти 2.2, 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 2.5 завезення сировини Покупця здійснюється транспортом Покупця або Постачальника, за взаємною домовленістю.

Постачальник приймає сировину Покупця на відповідальне зберігання та забезпечує його збереження до моменту відпуску товару. Готовий товар перебуває на відповідальному зберіганні на складі Постачальника до відвантаження Покупцю (пункти 2.6, 2.7 Договору).

Згідно з пунктом 2.9 Договору щомісячно сторони розраховують та узгоджують: кількість поставленої та переробленої сировини Покупця; кількість розфасованої сировини Покупця; середню витрату сировини Покупця на одиницю продукції; залишок товару, сировини Покупця та інше у Постачальника на 1-е число місяця, наступного за звітним; суму оплати за надані послуги, та інше. На підставі вищевказаного сторони у разі необхідності складають та підписують акт виконаних робіт.

За актами приймання-передачі сировини Відповідачем було прийнято від Позивача сировину у загальній кількості 199 548 шт. на суму 51 972,33 грн., у тому числі: за актом №П0000002942 від 02.06.2010 у кількості 71 500 шт. на суму 7 986,00 грн., за актом №02989 від 16.06.2010 у кількості 15 408 шт. на суму 9 501,60 грн., за актом №02943 від 09.06.2010 у кількості 59 136 шт. на суму 17 452,00 грн., за актом №07743 від 01.07.2010 у кількості 22 500 шт. на суму 2 025,00 грн., за актом №03270 від 09.07.2010 у кількості 31 004 шт. на суму 15 007,73 грн. /а.с.18-21/.

Згідно з актами виконаних робіт за червень-серпень 2010 року ТОВ "Горсей" було витрачено сировини ТОВ "Кримська продовольча компанія" у кількості 143 216 шт. /а.с.22-24/.

02.08.2010 сторонами був складений акт приймання-передачі сировини №01275, яким Відповідачем повернуто Позивачеві сировини у кількості 33 120 шт. на суму 3 620,30 грн. /а.с.16/.

У зв'язку з тим, що Відповідачем залишок сировини був повернутий не у повному обсязі Позивачем на його адресу, зазначену у Договорі, була надіслана претензія б/н від 08.11.2011 з вимогою оплатити вартість сировини, яка не повернута у кількості 23 212 шт. на суму 13 277,27 грн. /а.с.13-14/, яка була ним отримана 17.11.2011, про що свідчить відмітка у повідомленні про вручення поштового відправлення /а.с.15/.

Проте, вартість сировини Відповідачем оплачена не була, що стало підставою для звернення Позивача до суду з зазначеним позовом.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

У письмових поясненнях б/н від 07.08.2012 /а.с.40/ Позивач зазначив, що договір на виготовлення товару, з використанням торгівельної марки покупця б/н від 01.06.2010, укладений між сторонами, є договором про надання послуг. Проте суд не може погодитися з зазначеним висновком, оскільки відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, однак дії ТОВ "Горсей" щодо вироблення ним товарів відповідно до замовлень Позивача з використанням торгівельних марок, які належать ТОВ "Кримська продовольча компанія" або які належним чином ним використовуються, з сировини Позивача, не є послугою, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності .

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення»№6 від 23.03.2012 передбачено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі.

Статтею 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір містить елементи договору підряду.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами першою та другою статті 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (стаття 841 ЦК України).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 2.9 Договору сторонами було складено ряд актів, у тому числі: акти приймання-передачі сировини у переробку з червня по липень 2010 року /а.с.18-21/, акти виконаних робіт щодо переробленої сировини з червня по серпень 2010 року /а.с.22-24/ та акт про повернення залишків сировини від 02.08.2010 /а.с.16/.

Судом встановлено, що у рамках Договору Позивачем було відвантажено Відповідачеві сировини у загальній кількості 199 548 шт. на суму 51 972,33 грн., Відповідачем було витрачено сировини у кількості 143 216, шт. та повернуто залишок у кількості 33 120 шт. на суму 3 620,30 грн.

Таким чином, залишок сировини Покупця, який залишився у Відповідача, складає 23 212 шт., вартість якого відповідно до актів приймання-передачі становить 13 277,27 грн., а саме: проформи 0,5л у кількості 6 828 шт. вартістю 2 845,00 грн., проформи 1,5л у кількості 9 808 шт. вартістю 6 048,27 грн., проформи 2,0л у кількості 6 576 шт. вартістю 4 384,00 грн.

Судом встановлено, що умовами Договору передбачено щомісячне проведення розрахунків та узгоджень кількості залишків сировини Покупця на 1-е число місяця, наступного за звітним та підписання у разі необхідності акту виконаних робіт, але строків повернення залишків Договором не передбачено.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього кодексу, зокрема, із договорів та безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у претензії б/н від 08.11.2011 ТОВ "Кримська продовольча компанія" зазначав, що він неодноразово звертався до ТОВ "Горсей" з вимогою повернути залишок сировини, але ані відповіді, ані сировини, повернуто не було, у зв'язку з чим Позивач вимагав сплатити вартість неповернутої сировини.

Частина перша статті 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення передбачені статтями 525, 526 ЦК України.

Відповідач не надав суду доказів повернення залишків сировини ТОВ "Кримська продовольча компанія" у загальній кількості 23 212 шт. вартістю 13 277,27 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача вартості сировини на суму 13 277,27 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У зв'язку з несвоєчасним здійсненням розрахунків Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 11 692,07 грн., у тому числі 4900,32 грн. -пеня 0,1%, передбачена пунктом 3 частини другої статті 231 ГК України та 6 791,75 грн. -пеня, передбачена статтею 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», штраф 7% у розмірі 929,39 грн., 3% річних у розмірі 398,32 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2011 року по березень 2012 року сумі 13 355,21 грн.

В силу частини другої статті 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом .

Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною першою статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, стаття 547 ЦК України передбачає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, Закон встановлює обов'язковість згоди сторін на визначення неустойки (штрафу або пені) у випадку порушення зобов'язання, та необхідність фіксації цієї згоди сторонами саме у відповідному письмовому договорі.

Положеннями частини другої статті 840 ЦК України встановлено, що у разі якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду має бути встановлена відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, але судом встановлено, що умовами Договору, укладеного між сторонами, будь-яка відповідальність Постачальника за несвоєчасне повернення залишків сировини Покупця не передбачена.

Щодо посилання Позивача на статтю 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», то нею встановлене лише граничний розмір пені, яка обчислюється від суми простроченого платежу, і яка не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню.

Крім того, ТОВ "Кримська продовольча компанія" просить стягнути з ТОВ "Горсей" пеню та штраф 7%, посилаючись на вимоги пункт 3 частини другої статті 231 ГК України, однак зазначена норма Закону може бути застосована лише у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Відповідальність Постачальника за несвоєчасне повернення залишків сировини Покупця у вигляді штрафу умовами Договору також не передбачена.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення з Відповідача пені у розмірі 11 692,07 грн. та штрафу 7% у розмірі 14 687,21 грн.

Відносно стягнення з ТОВ "Горсей" 3% річних у розмірі 398,32 грн. та інфляційних втрат за період з травня 2011 року по березень 2012 року сумі 13 355,21 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі № 13/210/10 та від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183).

Враховуючи, що зобов'язання щодо повернення Постачальником залишків сировини Покупця не є грошовим зобов'язанням, положення статті 625 ЦК України застосуванню не підлягають.

На підставі викладеного, 3% річних у розмірі 398,32 грн. та інфляційні втрати за період з травня 2011 року по березень 2012 року у сумі 13 355,21 грн. не підлягають стягненню.

Витрати Позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горсей" (99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10, ідентифікаційний код 23011182, р/р 26008054232900 в АТ «УкрСіббанк»»в м. Харків, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська продовольча компанія" (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 6,ідентифікаційний код 31284550, р/р 26000301328388 в філії «Кримського Центрального відділення ПАТ ПІБ»в м. Сімферополі, МФО324430) 13 277,27 грн. (тринадцять тисяч двісті сімдесят сім грн. 27 коп.) , а також судовий збір у розмірі 538,87 грн. (п'ятсот тридцять вісім грн. 87 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 20.08.2012.

Суддя підпис О.М. Юріна