Рішення

від 07.08.2012 по справі 5023/3134/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р.Справа № 5023/3134/12 вх. № 3134/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання

за участю представників:

прокурора - Єна В.О., посвідчення № 303 від 14.12.2011 р.

1-го позивача - не з'явився

2-го позивача - Падалко О.О., довіреність № 38-4425/395 від 23.11.2010 р.

відповідача - Мостовой В.М., керівник

розглянувши справу за позовом Прокурора Жовтневого району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків

до Приватної фірми "Колві", м. Харків

про стягнення 17 655,33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Харкова звернувся до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради, в особі КП "Харківські теплові мережі" із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватної фірми "Колві" (відповідача) на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованість у розмірі 17 655,33 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 397 про постачання теплової енергії від 01.01.2002 р. Прокурор також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Харківська міська рада про дату, час і місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 27, 44), в судове засідання свого повноважного представника не направила, про причини неявки суду не повідомила, витребуваних господарським судом документів до суду не надала.

Представник КП "Харківські теплові мережі" в судовому засіданні та у поданому через канцелярію господарського суду клопотанні (вх. № 10787) повідомив суд про часткову сплату відповідачем на користь позивача заборгованості за теплову енергію в розмірі 8000,00 грн. після звернення останнього з даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача решту суми боргу в розмірі 9 655,33 грн. Факт часткової оплати заборгованості підтверджено актом грошових надходжень (а.с. 42-43).

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про те, що подана позивачем заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Такий висновок суду повністю узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у п.4.6. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2012 року, в якій, окрім іншого, зазначено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Якщо таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК України покладаються на відповідача. Виходячи з наведеного, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі в частині сплаченої суми заборгованості.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, повідомив суд про часткову сплату на користь позивача заборгованості в сумі 8 000,00 грн.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позвні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Однією з форм представництва, що визначено в ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", є звернення до суду з позовами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави. При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № З-рп/99 по справі про офіційне тлумачення положень ст. 2 ГПК України (п. 2 резолютивної частині), під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах слід розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади. ГПК України не обмежує прокурора в здійсненні своєї діяльності за територіальним принципом.

Необхідність захисту інтересів держави та органу місцевого самоврядування покладає на прокуратуру обов'язок представництва держави та органа місцевого самоврядування в суді відповідно до ч. 2 ст. 121 Конституції України.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" згідно з п.1.1 Статуту засновано відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про підприємства в України", "Про підприємництво", "Про власність" та інших законодавчих актів України КП "Харківські теплові мережі" належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до рішення № 191/03 від 24.09.03 p. XVI сесії Харківської міської ради XXIV скликання "Про комунальну власність м. Харкова".

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2002 р. між КП "Харківські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) було укладено договір № 397 про постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 10.1 договору він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2002 року. Разом з тим договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 договору). З огляду на те, що сторонами не надано жодних доказів припинення дії даного договору, суд вважає цей договір пролонгованим на 2012 рік.

Відповідно до п.6.3. договору відповідач зобов'язався за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Розрахунковим періодом, відповідно до п.6.2. договору, є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки на відпуск-отримання теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, КП "Харківські теплові мережі" на виконання Розпорядження Харківського міського голови про початок та кінець опалювального сезону 2011-2012 р.р. та договору про постачання теплової енергії №397 від 01.01.2002 р. здійснило постачання теплової енергії до приміщень відповідача, розташованих за адресою: м. Харків, бул. Профспілковий, 9.

КП "Харківські теплові мережі" позбавлений технічної можливості відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення. Система опалення всього будинку єдина з системою опалення приміщення відповідача і не має окремого теплового вводу.

Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актом про включення опалення № 176/5490-В від 14.10.2011 р. та актом про відключення опалення № 176/5367-В від 08.04.2012 р. (а.с. 10).

Судом також встановлено, що КП "Харківські теплові мережі" було направлено на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату послуг за спожиту теплову енергію (а.с. 12-18).

Під час розгляду справи відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача частину заборгованості за теплову енергію в розмірі 8 000,00 грн., що підтверджується наданим позивачем до матеріалів справи актом грошових надходжень (а.с. 42, 43). На цій підставі позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача решту боргу в сумі 9 655,33 грн.

Статтею ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини і той факт, що відповідач повністю визнав суму боргу, але не надав суду доказів сплати ним заборгованості перед позивачем в сумі 9655,33 грн., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та вважає, що оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача і частину заборгованості він погасив вже після звернення позивача із позовом до суду, судовий збір у повному обсязі слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 526, 610, 612 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватної фірми "Колві" (61064, м. Харків, бул. Профспілковий, 11, код ЄДРПОУ 22630807, р/р 26002860087090 в ХОФ АКБ УСБ ТВБВ № 860, МФО 351016) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119, р/р 260333012313 в ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Харкова, МФО 351823) 9 655,33 грн. заборгованості та 1 609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.08.2012 р.

Суддя Макаренко О.В.