Рішення

від 20.08.2012 по справі 5023/3014/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2012 р.Справа № 5023/3014/12 вх. № 3014/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

за участю позивача - Зучек Є.Н., дов. № 142 від 11.11.2011 року

Представник відповідача - не з"явився.

Прокурор - Ольховський М.М., посв. № 148 , від 27.04.12 р.

розглянувши справу за позовом Прокурора Червонозаводського району м.Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомар Трейд", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ТОВ "Автомартрейд" заборгованості з орендної плати в сумі 73666,50 грн. основного боргу та 9288,42 грн. пені, а також віднести на відповідача витрати по оплаті судового збору. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди № 2789-Н від 25.07.2006 року щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 липня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23 липня 2012 року об 11:00 год.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 23 липня 2012 року, 06 серпня 2012 року, в зв'язку з невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал щодо подання витребуваних судом документів, неявкою відповідача, розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 20 серпня 2012 року прокурор підтримав заявлений позов та просив його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні, надав через канцелярію суду заяву про долучення до матеріалів справи уточненого розрахунку заборгованості по орендній платі та пені (вх. № 13874), яка судом задоволена, надані позивачем документи судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

У призначене судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, витребувані судом документи не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітки про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 06 серпня 2012 року, яка направлялась на адресу відповідача, яка направлялась на адресу відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та в якій повідомлялось про час та місце розгляду даного судового засідання, при цьому враховані приписи пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

Присутні в судовому засіданні 20 серпня 2012 року прокурор та позивач вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 серпня 2012 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

25 липня 2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі - позивач) та ТОВ „Автомар Трейд" далі - відповідач) укладено Договір оренди № 2789-Н (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення на 1- поверсі 11 поверхової будівлі Літ. "А-11"(інв. № 82166) загальною площею 376,3 кв.м, за адресою: м. Харків, Червоношкільна набережна, 2, що знаходиться на балансі Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект". Вартість майна визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 31.01.2006 р. становить 951400,00 грн. Майно було передано в оренду з метою розташування майстерень по ремонту автомобільного транспорту СТО (97,91 кв.м), розташування виставочного залу (143,47 кв.м), розташування офісних приміщень (134,92 кв.м).

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 25 липня 2006 року та скріплений печатками сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та становила без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - червень 2006 року - 9221,08 грн. (додаток № 3). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - липень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2006 року.

Додатковою угодою № 1 до договору оренди, укладеною між сторонами 12.05.2008 року сторони доповнили п. 3.1 абзацом наступного змісту: "Орендна плата за базовий місяць перерахунку оренди грудень 2006 року -17800,49 гри. Орендна плата за перший місяць оренди з перерахунком - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць перерахунку на індекс інфляції за січень, 2007 року (місяць, рік)" враховано згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди. Різниця по сплаті орендної плати, що виникне внаслідок зміни орендної ставки, за період з 01.01.07 р. до моменту набрання чинності цією додатковою угодою, повинна бути сплачена Орендарем протягом місяця після її підписання".

Додатковою угодою № 7 до договору оренди, укладеною між сторонами 03.08.2011 року сторони визначились щодо вартості майна, яка визначена згідно з незалежною оцінкою станом на 05.07.2011 р. і становить 2068600,00 грн. без ПДВ. Також сторони виклали п. 3.1 договору в новій редакції: "орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, та становить без ПДВ за перший місяць перерахунку - липень 2011 року -36915,13 грн. (без індексу інфляції за липень 2011 року, який враховується при сплаті) розрахованої згідно з додатком № 1 цієї угоди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у наступному порядку: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 70%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 30%.

У відповідності до п. 10.1 встановлено, що договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 25 липня 2006 року по 24 червня 2007 року включно.

Додатковими угодами № 2 від 19.07.2007 року, № 3 від 07.05.2008 року, № 5 від 01.04.2010 року сторони продовжували строк дії договору.

Додатковою угодою № 6 до договору оренди, укладеною між сторонами 03 серпня 2011 року, сторони продовжили строк дії договору на 2 роки 11 місяців, тобто з 25.07.2011 року по 25.06.2014 року.

Відповідно до п. 5.2. Договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України. Крім того, на виконання вимог п.5.6. Договору, орендар зобов'язаний щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати до Державного бюджету.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача за період з лютого по квітень 2012 року виникла заборгованість в сумі 73666,50,79 грн. що і стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати до державного бюджету, внаслідок чого, за період з лютого 2012 року по квітень 2012 року, виникла заборгованість відповідача з орендної плати перед державним бюджетом України у сумі 73666,50 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 2789-Н від 25.07.2006 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, окрім того, визнав заявлену заборгованість з основного боргу, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача 73666,50 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 3.5 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення внесення орендної плати, позивач нарахував відповідачу пеню, яка за розрахунком позивача, доданого до позовної заяви за період з 10.09.2011 року по 28.04.2012 року склала 9288,42 року (0,5% від суми заборгованості).

Суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем зазначеної суми пені та критично оцінює посилання позивача на ст..3 та ст. 551 Цивільного кодексу України якою визначено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, а також на преамбулу Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" виходячи із наступного .

Згідно частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання можуть бути передбачені Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, а згідно зі статтею 3 цього закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, позивачем необґрунтовано нараховано відповідачу пеню, із розрахунку 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Суд враховує, що така правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 21 грудня 2011 року у справі № 5002-2/5109-2010 та в Постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2010 року у справі № 57/314-09.

На виконання ухвали суду, позивачем надано розрахунок пені з урахуванням вимог діючого законодавства, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за заявлений позивачем період для нарахування пені -10.09.2011 року по 28.04.2012 року, який склав 767,96 грн. В решті заявленої вимоги щодо стягнення пені, суд відмовляє в її задоволенні як безпідставно нарахованої.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 767,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Судові витрати у даній справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", cтаттями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомар Трейд" (адреса: 61001, м.Харків, вул. Червоношкільна набережна, буд. 2, ідентифікаційний код: 33289744) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, р/р 31113094700011, ГУДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, ГУДКСУ у Харківській області, код ЄДРПОУ ГУДКСУ 37999628) 73666,50 грн. боргу, 767,96 грн. пені.

В решті позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомар Трейд" (адреса: 61001, м.Харків, вул. Червоношкільна набережна, буд. 2, ідентифікаційний код: 33289744) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1609,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.08.2012 р.

Суддя Аюпова Р.М.