Ухвала

від 30.07.2007 по справі 22-5908/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5908/2007р

Справа №

22-5908/2007р.                       

Головуючий в 1 інстанції Бродніков С.А.

Категорія

19                                        

Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2007

року Апеляційний суд Донецької області в складі:головуючого Стельмах Н.С,

суддів Молчанова С.І.,

Звягінцевої О.М., при секретарі Андрусь B.C., розглянув у

відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до

відділу державної виконавчої служби Новогродівського міського управління   юстиції про відшкодування моральної шкоди і

встановив:

в апеляційній

скарзіОСОБА_1 оспорює

обгрунтованість відмови в ухваленні додаткового рішення з питання ухвалення

окремої ухвали, і ставить питання про скасування додаткового рішення в указаній

частині, оскільки вважає, що у суду були підстави для ухвалення окремої ухвали,

оскільки встановлено грубе порушення відповідачем чинного законодаства та його

прав.

ВДВС

Новогродівського міського управління юстиції оспорює обгрунтованість судового

рішення, яким позов частково задоволено, просить його скасувати, оскільки

важає, що позивач не довів спричинення йому невиконанням судового рішення

моральної шкоди.

В засіданні

апеляційного судуОСОБА_1

заперечував проти скарги відповідача, просив її відхилити, підтримав доводи

своєї апеляційної скарги і просив про її задоволення, внесення змін до

додаткового рішення в частині визначення розрахункового рахунку відповідача та

ухвалення окремих ухвал на адресу прокуратури і обласного управління юстиції, а

представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної

скарги ВДВС, просив її задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове,

яким в задоволенні позову відмовити.

Судом першої

інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

19 червня 2003

рокуОСОБА_1 звернувся

до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що судовим рішенням від

12 травня 2003 року встановлено факт неправомірних дій та бездіяльності

відповідача щодо виконання судових рішень від 8.07.1997 р. та 22.02.2000 р. про

стягнення на його користь з шахти грошових сум.

Після цього

відповідач продовжує злісно порушувати його право на виконання судових рішень і

не вживає будь-яких заходів до їх виконанн, не відповідає на його звернення,

чим спричиняє йому моральні страждання, оскільки він є інвалідом праці З групи,

переніс черепно-мозкову травму і дуже болісно переносить таке відношення, що

потягло погіршення стану його здоров'я.

Тому він просив

суд ухалити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача у

відшкодування моральної шкоди 1699 грн.

Рішенням

Новогродівського міського суду Донецької області від 28 листопада 2003 року

позов задоволено частково, на користь ОСОБА_1 з ВДВС

Новогродівського міського управління юстиції стягнуто у відшкодування моральної

шкоди 1000 грн.

Додатковим

рішенням того ж суду від 10 грудня 2003 року визначено розрахунковий рахунок

відповідача, з якого підлягають стягненню кошти у відшкодування моральної шкоди

і відмовлено в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з питання

окремої ухвали по справі.

Апеляційний суд

вважає, що скарга ОСОБА_1

підлягає частковому задоволенню, а скарга відповідача не підлягає

задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до

вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим,

ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони

посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими

доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із

роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови

„Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним

тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і

всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх

відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із

загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим

вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для

справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,

дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із ст. 56

Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи

органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними

рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх

повноважень.

Відповідно до

ст. 25 Закону України „Про звернення громадян" громадянину на його вимогу

і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані

моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової

особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків

у грошовому виразі визначається судом.

При розгляді

цієї справи судом, всупереч доводам скарги ВДВС, встановлено факт спричинення

позивачеві моральної шкоди, оскільки він є інвалідом праці 3 групи внаслідок

черепно-мозкової травми на виробництві і з 1997 року внаслідок неправомірних

дій з втрати виконачих листів та неправомірної бездіяльності внаслідок

незаконного закриття виконавчого провадження і не надання відповідей на

неодноразові звернення з приводу невиконання судових рішень, не може отримати

стягнуті на його користь судовими рішеннями з шахти грошові суми, у тому числі

з відшкодування втрати працездатності.

За таких

обставин, є очевидним спричинення відповідачем позивачеві моральних страждань,

оскільки за неотриманням з вини ВДВС відповідного відшкодування,ОСОБА_1 був змушений

додавати зусиль для організації свого життя.

Таким чином,

апеляційним судом всупереч доводам скарги ВДВС, не встановлено порушення або

неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм

матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду

обставинам справи.

Тому підстав для

задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про

відмову в задоволенні позову немає.

Разом з тим,

підлягає частковому задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_1 на додаткове

рішення суду від 10 грудня 2003 року.

Відповідно до ч.

5 ст. 220 ЦПК України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд

постановляє ухвалу, а суд порушив цей встановлений законом порядок і відмовив в

задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо окремої ухвали по

справі самим додатковим рішенням і таким чином, не розглянув з дотриманням

закону заяву ОСОБА_1 в указаній частині.

Крім того, на

час розгляду справи апеляційним судом за поясненнями представника ВДВС

Новогродівського міського управління юстиції змінився розрахунковий рахунок

відділення на 37311040005737, МФО

834016, ОКПО 24686427 в УГК Донецької області, що підлягає виправленню в

додатковому рішенні суду.

За таких

обставин, додаткове рішення в указаній частині підлягає скасуванню з передачею

вказаної частини заяви позивача на новий розгляд суду з дотриманням норм

процесуального права.

Керуючись ст.

ст. 220, 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

апеляційну

скаргу ВДВС Новогродівського міського управління юстиції відхилити, рішення

Новогродівського міського суду Донецької бласті від 28 листопада 2003 року

залишити без зміни.

Апеляційну

скаргу ОСОБА_1 частково

задовольнити, додаткове рішення Новогродівського міського суду Донецької

області від 10 грудня 2003 року виправити і визначити розрахунковий рахунок

ВДВС Новогродівського міського управління юстиції 37311004005737, МФО 834016, ОКПО

24686427 в УГК донецької області і в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення

додаткового рішення щодо окремої ухвали по справі СКАСУВАТИ, повернути на новий

судовий розгляд заяву у визначеній частині.

Ухвала набирає

чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку

протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.