Ухвала

від 22.08.2012 по справі 5017/1266/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"22" серпня 2012 р. Справа № 5017/1266/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів В.І. Жекова,

О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від ДПІ інспекції у Приморському районі м. Одеси -не з'явився

від ПП "Юридична компанія „Сємєнєня і партнери" -Сємєнєня І.М. -без повноважень

від ТОВ „Склад-Сервіс" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 05 червня 2012р.

у справі № 5017/1266/2012

за заявою: приватного підприємства "Юридична компанія "Сємєнєня і партнери"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Склад-Сервіс"

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Одеської області від 05 червня 2012 р. (суддя Бахарєв Б.О.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю „Склад-Сервіс" (далі також -ТОВ „Склад-Сервіс", Боржник, Банкрут); відкрито відносно Банкрута ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - Приватне підприємство „Юридична компанія „Сємєнєня і партнери" (далі також -ПП "Юридична компанія "Сємєнєня і партнери", Ініціюючий кредитор); припинено повноваження органів управління Банкрута, а також припинено повноваження власників майна Банкрута; скасовано заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів.

Вказана постанова прийнята на підставі висновків місцевого господарського суду про те, що Боржник не знаходиться за юридичною адресою та неспроможний сплатити заборгованість у сумі 36 000, 00 грн. на користь ПП "Юридична компанія „Сємєнєня і партнери", керівні органи Боржника відсутні за його місцезнаходженням, а також присутні ознаки припинення Боржником підприємницької діяльності.

Не погоджуючись з названою постановою Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси (далі також - ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПІ, Скаржник) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та поновити провадження по справі. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом, під час винесення оскаржуваної постанови, було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 33, 34 ГПК України, ст. ст. 1, 7 ,14, 40, 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також -Закон про банкрутство). Зокрема, Скаржник вказує, що Ініціюючим кредитором не було належним чином доведено незнаходження керівних органів Боржника за їх місцезнаходженням, неподання останнім податкової звітності протягом року або інші ознаки відсутності підприємницької діяльності Боржника. На підставі наведеного Скаржник вважає безпідставним визнання місцевим судом Боржника банкрутом, наслідком чого стала неможливість встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податковий повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

В судове засідання представники ДПІ у Приморському районі м. Одеси та ТОВ „Склад-Сервіс" не з'явились, хоча про час і місце судового розгляду були повідомлені апеляційною інстанцією належним чином. Судова колегія дійшла висновків про можливість розгляду справи за відсутністю представників вказаних сторін, явка яких обов'язковою не визнавалась. Відтак, апеляційна інстанція розглядає справу без участі вказаних осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія, приходить до наступного.

Згідно до положень ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі також -Закон про банкрутство).

Положеннями ч. 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Враховуючи особливості провадження у справах про банкрутство постанови місцевого суду у таких провадженнях прирівнено до ріння господарського суду.

Відповідно до абзацу 22 ст. 1 Закону про банкрутство, учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Як вбачається із наведених вище положень чинного законодавства орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

Абзацом 5 ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). При цьому зазначені особи набувають статусу кредитора у справі про банкрутство саме після подачі у встановленому законом порядку заяви з грошовими вимогами до боржника і тільки після цього такі особи отримують процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Між тим судова колегія приймає до уваги, що, відповідно до положень ст. 52 Закону про банкрутство, саме після винесення постанови про визнання боржника банкрутом починається етап виявлення кредиторів такого боржника. Так, законодавець саме ліквідатора, який призначається постановою про визнання відсутнього боржника банкрутом, приписами ч. 5 ст. 52 названого закону зобов'язав письмово повідомити про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, а ті в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору свої заяви з вимогами до банкрута. Відтак, спеціальний Закон не передбачає іншого порядку повідомлення кредиторів відсутнього підприємства - банкрута, ніж направлення саме ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. Обов'язковість направлення ліквідатором повідомлення про визнання відсутнього боржника банкрутом випливає і з положень п. 6 ст. 31 Закону про банкрутство, а також ч. 3 ст. 60 ГК України. При цьому, оскільки державна податкова інспекція є явним та потенційним кредитором суб'єкта господарювання, який ліквідується, ліквідатор зобов'язаний направити їй вказане повідомлення і лише після його отримання почнеться перебіг місячного строку для подання ДПІ заяви з вимогою до банкрута. Отже саме з вказаного періоду ДПІ може стати або учасником, або кредитором (стороною) у справі з відповідними правами, в тому числі і на оскарження судових актів у такій справі.

Відповідно до положень п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (в редакції Постанови Вищого господарського суду № 3 від 23.03.2012 р.), у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Тобто, з'ясування обставини щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження - чи вирішив господарський суд питання про права та обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням, як це передбачено нормами ст. 91 ГПК України, має здійснюватись апеляційним господарським судом у відкритому судовому засіданні під час розгляду відповідної апеляційної скарги.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що в оскарженій постанові господарського суду першої інстанції про визнання ТОВ „Склад-Сервіс" банкрутом, питання про права і обов'язки органу державної податкової служби, в розумінні ст. 91 ГПК України, не вирішувались. Відтак, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, не будучи учасником провадження у справі, не набула права на апеляційне оскарження постанови суду від 05.06.2012 р.

Разом з тим, в апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси посилається на те, що незаконне визнання Боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів, відповідно до Податкового кодексу України.

Однак судова колегія звертає увагу Скаржника, що винесена господарським судом оскаржувана постанова не обмежує повноваження податкового органу на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) суб'єктом господарювання, який перебуває у стані банкрутства.

Юрисдикційна цілеспрямованість дій податкового органу в цій ситуації як раз і полягає в тому, щоб звернутись до господарського суду з відповідними грошовими вимогами, які складають заборгованість банкрута за податками і зборами (обов'язковими платежами) та набуття, таким чином, правового статусу сторони у справі, що в свою чергу стане підставою для отримання органом податкової служби відповідного права на оскарження процесуальних документів у справі.

Інших підстав та доводів для скасування оскаржуваної постанови Скаржником в апеляційній скарзі наведено не було. При цьому, судова колегія враховує, що представники ДПІ в судове засідання не з'явились, та, відповідно, правами наділеними чинним законодавством не скористались, зокрема, правом на надання додаткових пояснень в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням викладеного, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Приморському районі м .Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 05.06.2012 р. підлягає припиненню.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 05.06.2012р. припинити.

Справу направити до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.