Рішення

від 24.07.2012 по справі 5006/12/113/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/12/113/2012                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 24.07.12 р.                                                                                Справа № 5006/12/113/2012                                Суддя господарського суду Донецької області  Тоцький С.В. при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Артемівського міжрайонного прокурора в особі Соледарської міської ради,     м.Соледар до відповідача: Приватного підприємства «Каприз», м.Красний Лиман про стягнення 2186,07грн.           від Прокурора: Шаталова Е.Н. - службове посвідчення за участю представників сторін: від позивача: відсутній. від відповідача: відсутній. СУТЬ СПОРУ: Заявлено позов Артемівським міжрайонним прокурором в особі Соледарської міської ради, м.Соледар до Приватного підприємства «Каприз», м.Красний лиман про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2133,20грн. та 3% річних у сумі 52,87грн. В обґрунтування своїх позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності №111 від 01.09.2006р.відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 2186,07грн. За твердженням прокурора невиконання відповідачем зобов'язань по договору оренди є порушенням інтересів держави, оскільки не формується місцевий бюджет та не надходять кошти, за рахунок яких повинно забезпечуватись виконання соціально-економічних програм міста. Соледарська міська рада позов прокурора підтримує повністю та зазначає, що відповідачем у період з 01.09.2006 по 01.03.2012р. у порушення п.3.2 Договору, а також ст.ст.18, 19 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна плата за оренду комунального майна відповідачем сплачувалась несвоєчасно, в порушення встановленого договором строку, нерегулярно, у зв'язку з чим, за відповідачем налічується заборгованість з орендної плати у сумі 2133,20грн. Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач – Приватне підприємство «Каприз» зареєстрований за адресою: 84400, Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Шкільна, буд. №5. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи. В силу вимог передбачених ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався. При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Відтак відповідно до положень ст.75 ГПК України, справу  розглянуто  за  наявними  в  ній  матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За клопотанням прокурора справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами. Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов  або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась  російською мовою. Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, господарський суд встановив: Між Соледарським комунальним виробничим ремонтно –житловим підприємством «Ремонтник» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Каприз» (Орендар) 01 вересня 2006р. було укладено договір оренди нежитлових приміщень комунальної власності, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю), яке знаходиться на балансі Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» та розташоване в будинку №4 по вулиці (провулку) 60 – років Жовтня м.Соледар загальною площею 9,58 квадратних метрів, у згоді з прикладним викопіюванням або з технічним паспортом приміщення на підставі рішення Соледарської міської ради від 12 липня 2006р. №179 для використання з метою, визначеною даним рішенням. Пунктом 1.2. договору передбачено, що вартість орендованого майна визначена згідно з актом оцінки вартості нежитлового приміщення  (будівлі) і становить 1794грн.50коп. без ПДВ. Відповідно до умов п.2.1 договору вступ орендаря у володіння та користування нежитловим приміщенням (будівлею) настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта прийому – передачі вказаного приміщення. Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі Порядку розрахунків і використання плати за оренду нерухомого майна (приміщень, будівель, споруд) та окремо визначеного майна міської ради і складає (1794,+20%)*10%:12=17,94грн. У т.р. ПДВ – 2,99грн. Орендна плата перераховується Орендарем щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку Орендодавця. Як передбачено у п.3.3. договору розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Відповідно до положень п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Згідно п.7.5.договору спори, що виникають у ході виконання цього договору оренди, вирішуються за згодою сторін. Якщо згоди не буде досягнуто, спір передається на розгляд до господарського суду. За приписами п.8.1. Договору строк оренди встановлюється з «01» вересня 2006р. по «01» вересня 2007р. Відповідно до п.8.8. Договору у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміни Договору (протягом 30 днів після закінчення його строку) Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. До укладеного договору між сторонами було складено та підписано акт від 01.04.2006р., відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендне користування приміщення площею 9,58кв.м., що знаходиться за адресою: вул. 60 років Жовтня, буд.№4, м.Соледар. Акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім станом на 01.03.2012р. утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 2133,20грн. 29.08.2011р. на адресу відповідача було направлено претензію, щодо наявності заборгованості, яка до теперішнього часу залишається нерозглянутою. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне. Відповідно до приписів передбачених ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”.  Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено пунктом 3 частини 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту. Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави. Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України  та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України). Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України). Згідно вимог статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України  за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України). За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Водночас, на спірні правовідношення  поширюється також дії спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що істотною умовою  договору є -  орендна плата. Приписами частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено обов'язки орендаря, де зазначено, що орендар  зобов'язаний  вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно вимог передбачених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зазначеній нормі повністю відповідає пункт 3.2 договору, у відповідності до якого відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним. Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі. Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди б/н від 01.09.2006р. належним чином не виконав, орендна плата у період з 01.09.2006р. по 01.03.2012р. сплачувалась несвоєчасно, в порушення встановленого Договором строку, нерегулярно, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 2133,20грн., що підтверджується матеріалами справи. Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2133,20грн., є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню. Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 52,87грн. суд виходить з наступного. Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 52,87грн. є арифметично вірними та такими, що  підлягає задоволенню. Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України. На підставі вимог передбачених ст.ст.10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст.11, 202, 509, 526, 530, 598, 599, 610-612, 625, 626, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України  та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 29, 32-34, 36, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, - В И Р І Ш И В: Позовні вимоги Артемівського міжрайонного прокурора в особі Соледарської міської ради, м.Соледар в особі Соледарської міської ради, м.Соледар до Приватного підприємства «Каприз», м.Красний Лиман про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2133,20грн. та 3% річних в сумі 52,87грн.  задовольнити повністю. Стягнути з Приватного підприємства «Каприз», м.Красний Лиман (Донецька обл., м.Красний лиман, вул.Шкільна, 5 ЄДРПОУ 25098081, р/с 260049596766407 в Соледарському віділенні ПУМБ м.Донецьку, МФО 335537) на користь Соледарської міської ради на розрахунковий рахунок балансоутримувача об'єктів оренди Соледарського комунального виробничого ремонтно-житлового підприємства «Ремонтник» (84545, Донецька обл., м.Соледар, вул.60 років Жовтня, 24, р/р 26006959677095, МФО 335537, ЄДРПОУ 31279556 ПАТ «ПУМБ» заборгованість з орендної плати в сумі 2133,20грн. та 3% річних в сумі 52,87грн. Стягнути з Приватного підприємства «Каприз», м.Красний Лиман (Донецька обл., м.Красний лиман, вул.Шкільна, 5 ЄДРПОУ 25098081, р/с 260049596766407 в Соледарському віділенні ПУМБ м.Донецьку, МФО 335537) на користь державного бюджету судовий збір у розмірі 1609,50грн. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області  в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25.07.2012р.            Суддя                                                               Тоцький С.В.