Постанова

від 14.08.2012 по справі 6567/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 серпня 2012 р. № 2а- 6567/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого -Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання -Фоміній В.В.,

за участю: представника позивача - Умрихіна О.В.,

представника відповідача - Сафеніної А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "ТЕХАВТОПРОМ"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "ТЕХАВТОПРОМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000232310 від 22.02.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в акті перевірки, на підставі якого відповідачем винесене оскаржуване податкове повідомлення - рішення, суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, здійснення господарських операцій між ТОВ «ПРОМТЕХНООПТ»та ПП «ТЕХАВТОПРОМ»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, у відповідача відсутні правові підстави для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність, пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000232310 від 22.02.2012 р. є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова на підставі п.п 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового Кодексу України, з 30.01.2012р. по 03.02.2012р. проведено документальну виїзну позапланову перевірку Приватного підприємства "ТЕХАВТОПРОМ" код за ЄДРПОУ 36819293 з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт», код за ЄДРПОУ 37092055 за період з 01.03.2011р. по 31.08.2011р., за результатами якої складено акт від 10.02.2012р. № 219/23-104/36819293.

Щодо правомірності дій податкового органу по проведенню документальної позапланової перевірки Приватного підприємства "ТЕХАВТОПРОМ", суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до приписів п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами п.п.78.1.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків валютного та іншого законодавства та

ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що позивач надав відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби разом із всіма витребуваними первинними документами, суд зазначає, що підстави для призначення документальної позапланової перевірки позивача були відсутні. Дані факти відображені безпосередньо в акті перевірки та підтверджуються матеріалами справи (т.1 а.с.180-184).

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки, відповідачем були встановлені порушення ПП "ТЕХАВТОПРОМ":

1. Неможливість реального здійснення фінансово -господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ч. 1, 5 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з зазначеними у розділах 3.1, 3.2 акту перевірки постачальниками та покупцями;

2. Відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 3.1 ст.188 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року, ст. 134, 135, 138 Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року; Податкового кодексу України №2755-VI від 2 грудня 2010 року;

3. Перевіркою встановлено порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) заниження ПП «ТЕХАВТОПРОМ»податкових зобов'язань за перевіряє мий період в розмірі 95895,14 грн. по продажу товарів покупцям, наведеним в акті перевірки;

4. Перевіркою встановлено порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) завищення ПП «ТЕХАВТОПРОМ»податкового кредиту за перевіряє мий період в розмірі 74492,57грн. по покупці товару у ТОВ „Промтехноопт».

5. Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. №2755-VI (із змінами та доповненнями) завищення ПП «ТЕХАВТОПРОМ»податкового кредиту за перевіряє мий період в розмірі 5498,80грн. по отриманню послуг від ТОВ «Промтехноопт».

Пунктом 86.8 ст.86 Податкового кодексу України, передбачено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З посиланням на зазначений акт від 10.02.2012р. № 219/23-104/36819293 та на порушення позивачем норм п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення від № 0000232310 від 22.02.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 7589,20 грн., з яких за основним платежем 5498,80 грн., за штрафними фінансовими санкціями 2090,40 грн.

Згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 р., факти виявлених порушень податкового, валютного іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податкової обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно п. 5.2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інші документи, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази що підтверджують наявність факту порушення, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. У разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу держави податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого документу відображається в акті документальної перевірки у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавств та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій, факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Варто також звернути увагу, що спосіб дій, який має бути обраний органом державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкової зобов'язання, визначений в п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України. Зокрема цим положенням встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) сум бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошової зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), а у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності сум бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, розрахованого платником податків відповідно до розділ V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення має містити підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків, суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності, попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк, граничні строки передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. Тож у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений обов'язком прийняти з даного приводу податкове повідомлення - рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у таких правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується факт винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень відносно позивача щодо викладених в акті порушень податкового законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято лише одне податкове повідомлення - рішення щодо встановлених в акті перевірки порушень, а саме про завищення ПП «ТЕХАВТОПРОМ»податкового кредиту за перевіряє мий період в розмірі 5498,80грн., щодо інших зазначених в акті перевірки порушень податковим органом рішення прийнято не було.

З висновками акту перевірки №219/23-104/36819293 від 10.02.2012 р. ПП «ТЕХАВТОПРОМ»не погодилось та 15.02.2011 р. надало заперечення до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова . ПП «ТЕХАВТОПРОМ»22.02.2012 р. отримало відповідь на заперечення до акту №219/23-104/36819293 від 10.02.2012 р., якою висновки акту перевірки №219/23- 104/36819293 від 10.02.2012 р. визнано законними та обґрунтованими.

З висновками відповіді ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків та з податковим повідомленням-рішенням №0000232310 від 22.02.2012 р. до акту перевірки №219/23-104/36819293 від 10.02.2012 р. ПП «ТЕХАВТОПРОМ»не погодилось і подало оскарження до ДПА України в Харківській обл. (вих. №03/03/12-02 від 03.03.2012 р., вх. ДПС в Харківській обл. №548/10 від 06.03.2012 р.).

Листом ДПС України в Харківській обл. №1102/10/10-212 від 14.03.2012 р. ПП «ТЕХАВТОПРОМ» було проінформовано про те, що скарга керівника ПП «ТЕХАВТОПРОМ»Умрихіна О.В. залишається без розгляду в зв'язку з тим, що ПП «ТЕХАВТОПРОМ»надало скаргу пізніше встановленого законодавством терміну. В зв'язку з чим ДПС України в Харківській обл. залишає без змін висновки акту перевірки №219/23-104/36819293 від 10.02.2012 р. та податкове повідомлення-рішення№0000232310 від 22.02.2012 р. до акту перевірки №219/23-104/36819293 від 10.02.2012 р.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і винесене на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, дослідивши викладені в акті перевірки мотиви судження ДПІ про порушення ПП "ТЕХАВТОПРОМ" вимог п. 198.1, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суд приходить до наступних висновків.

Вивчивши матеріали справи та подані сторонами докази суд встановив, що між ПП «ТЕХАВТОПРМ»та ТОВ «Промтехноопт»укладено договір про надання послуг від 01.03.2011р. №8-11 (лише по даній господарській операції відповідачем прийнято рішення), згідно з умовами якого Замовник - ПП «ТЕХАВТОПРМ»доручає, а Виконавець -ТОВ «Промуехноопт»бере на себе зобов'язання по пошуку потенційних клієнтів на придбання транспортних засобів марок «МАЗ», «КАМАЗ», «ЗІЛ», «ГАЗ», «УРАЛ», «УАЗ», «ХТЗ», «ХТА», «МТЗ», «АМКОДОР», а також іншої автомобільної та сільськогосподарської техніки, двигунів марок «ММЗ», «ЯМЗ», «УМЗ», «ЗМЗ», «КАМАЗ», а також інших двигунів, запасних частин до транспортних засобів, промислового обладнання, запасних частин до промислового обладнання, а також інших непродовольчих товарів в порядку та на умовах, передбачених цим Договором у термін до 31.12.2011 року.

Відповідно до п. 4.1., 4.2 договору, за надання послуг, визначених у п.1.1 цього Догвору, Замовник сплачує Виконавцю кошти, розмір яких встановлюється при підписанні Акту про виконання послуг у випадку реалізації товару, що вказується до специфікаціях до договорів купівлі-продажу Товару (або видаткових накладних) між Замовником та Клієнтом, що придбає Товар.

За пошук клієнтів на придбання транспортних засобів марок «МАЗ», «КАМАЗ», «ЗІЛ», «ГАЗ», «УРАЛ», «УАЗ», «ХТЗ», «ХТА», «МТЗ», «АМКОДОР», а також іншої автомобільної та сільськогосподарської техніки, двигунів марок «ММЗ», «ЯМЗ», «УМЗ», «ЗМЗ», «КАМАЗ», а також інших двигунів, запасних частин до транспортних засобів, промислового обладнання, запасних частин до промислового обладнання, а також інших непродовольчих товарів Замовник сплачує Виконавцю суму коштів, що визначається як відсоток від вартості реалізованого Замовником Товару. Даний відсоток встановлюється при підписанні протоколів встановлення ціни, які є невід'ємною частиною даного Договору.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем долучені до матеріалів справи складені між підприємством позивача та ПП «ТЕХАВТОПРМ»акти про надання послуг: №1 від 31.03.2011 року на загальну вартості наданих ТОВ «Промтехноопт»позивачу послуг на суму 7920,0 грн., № 2 від 20.06.2011 року на загальну вартості наданих ТОВ «Промтехноопт»позивачу послуг на суму 3954,96 грн., №3 від 29.07.2011 року на загальну вартості наданих ТОВ «Промтехноопт»позивачу послуг на суму 21288,0 грн., № 4 від 16.08.2011 року на загальну вартості наданих ТОВ «Промтехноопт»позивачу послуг на суму 3784,80 грн. За вказаними актами ТОВ «Промтехноопт»було знайдено клієнта на вантажний автомобіль, знайдено клієнтів на запасні частини до транспортних засобів, що відповідає предмету договору про надання послуг від 01.03.2011р. №8-11.

Також, представник позивача надав до матеріалів справи податкові накладні: від 31.03.2011 року № 507 на суму 7920,0 грн., від 20.06.2011 року № 533 на суму 3954,96 грн., від 29.07.2011 року № 872 на суму 21288,0 грн., від 16.08.2011 року № 616 на суму 3784,80 грн., протоколи встановлення договірної ціни №1 від 31.03.2011 року, № 2 від 20.06.2011 року, №3 від 29.07.2011 року, № 4 від 16.08.2011 року. Оплата за надані послуги здійснена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відображена сума ПДВ відповідно до трьох податкових накладних (№№ 507, 616, 872) в загальному розмірі 5498,0 грн.

Використання отриманої від ТОВ «Промтехноопт»інформації по договору про надання послуг від 01.03.2011р. №8-11 у власній господарській діяльності ПП «ТЕХАВТОПРМ», також підтверджується наданими представником позивача довіреностями на отримання ПП «ТЕХАВТОПРМ»товару, зокрема, автомобілю ГАЗ-3309-354СС, радіатору водяного охолодження, покажчикутемператури охолоджуючої рідини, покажчику тиску масла, тахометру електронного, двигунів, та видатковими накладними.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 201.6 ст. 210 Податкового кодексу України передбачається, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.11. ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем подані до суду виписані контрагентами податкові накладні, акти про надання послуг, протоколи встановлення договірної ціни, платіжні доручення.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень до матеріалів справи не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Суд зазначає, що усі висновки, які відображені в акті перевірки ґрунтуються на інформації, яка надійшла від іншого податкового органу стосовно контрагента та не ґрунтуються на порушеннях щодо оформлення первинної документації позивача.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін цього договору як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що невикористання послуг в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних послуг, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

В акті встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд приходить до висновку, що наявними у справі документами доведено наявність ділової мети та фактичне виконання господарських операцій за вказаним правочином, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємопов'язаності сторін перелічених правочинів, використання послуг у власній господарській діяльності, відсутність підстав для висновку про вказаного договору або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, відповідно до вимог статті 71 КАС України, передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті від 10.02.2012р. № 219/23-104/36819293 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0000232310 від 22.02.2012 р. прийняте ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі акту від 10.02.2012р. № 219/23-104/36819293 підлягає скасуванню, як таке, що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ТЕХАВТОПРОМ" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000232310 від 22.02.2012 р. Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ТЕХАВТОПРОМ" (код ЄДРПОУ 36819293) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 107.30 грн. (сто сім гривень 30 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 20 серпня 2012 року.

Суддя Д.В.Бездітко