Постанова

від 01.08.2012 по справі 1457/12/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 р. Справа № 2-а-1457/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Регіональне агропостачання" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Регіональне аргропостачання" (далі - позивач, ПП "Регіональне агропостачання") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2012 року № 0005212301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66256,61 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 53005,29 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13251,32 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про відсутність у податкового органу законних підстав щодо визначення суми грошового зобов'язання з ПДВ за спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки встановлені в акті перевірки від 26.03.2012 року № 49/220-36971088 порушення позивачем податкового законодаства ґрунтується виключно на результатах перевірки контрагента позивача ТОВ "КМК" щодо визнання нікчемним правочину, який не створює правових наслідків в момент його вчинення. При цьому, відповідачем в ході перевірки не спростовані відсутність або неналежність оформлення первинних документів в підтвердження розміру податкового кредиту по операціях з ТОВ "КМК" в грудні 2011 року, а також факт використання мінеральних добрив, отриманих від ТОВ "КМК" в господарській діяльності позивача.

Відповідач надав до суду заперечення, в яких зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, укладеного між ПП "Регіональне агропостачання" та ТОВ "КМК", та ґрунтуючи свої твердження на висновку відділу ГВПМ ДПІ у м. Новій Каховці № 468/07 від 16.03.2012 року щодо підприємства постачальника ТОВ "КМК", згідно з яким встановлено, що у ТОВ "КМК" не має основних засобів, виробничих фондів та трудових ресурсів для здійснення фінансово - господарської діяльності, підприємство не знаходиться за податковою адресою, не встановлено факт проведення оплати за отримання послуг по зберіганню тощо.

Ухвалою суду від 28.04.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі.

В судове засідання, призначене на 01.08.2012 року, представники сторін не з'явилися, надавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Приватне підприємство "Регіональне агропостачання" зареєстровано юридичною особою відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 22.03.2010 р.

Згідно довідки з ЄДРПОУ позивач здійснює наступні види діяльності: овочівництво, декоративне садівництво та вирощування продукції розсадників; вирощування зернових та технічних культур; вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів; надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; оптова торгівля фруктами та овочами.

Судом встановлено, що згідно зі ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI та відповідно до наказу ДПІ від 19.03.2012 р. №49 проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ПП "Регіональне агропостачання" з питань підтвердження господарських відносин з платником податків постачальником ТОВ "КМК" за грудень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №49/220-36971088 від 26.03.2012 року (далі - акт перевірки), висновком якого є встановлене порушення щодо відсутності об'єкту оподаткування по операціях з придбання товару, які підпадають під визначення ст. 198 Податкового кодексу України, та на порушення п. 185.1 ст. 185, ст. 188, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України ПП "Регіональне агропостачання" завищено податковий кредит з ПДВ за грудень 2011 року на суму 54256,52 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач надав до податкового органу заперечення, в результаті розгляду яких встановлено заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ за грудень 2011 року у розмірі 53005,29 грн., оскільки ПП "Регіональне агропостачання" не включило до складу податкового кредиту у грудні 2011 року податкові накладні № 5 від 28.12.2011 року на суму ПДВ 498,50 грн. та № 7 від 29.12.2011 року на суму 752,74 грн.

За результатами розгляду заперечення та на підставі висновків акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 року № 0005212301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 53005,29 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13251,32 грн.

Як вбачається з акту перевірки, вищевказані висновки податкового органу ґрунтуються на інформації довідки від 15.03.2012 року № 5/230-23139717 «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "КМК" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків у грудні 2011 року» та висновків ГВПМ ДПІ у м. Новій Каховці № 458/26 від 14.03.2012 року. Згідно вказаним документам ДПІ встановлено, що ТОВ "КМК" має стан платника "8"- до ЄДР внесено запис про відсутність юридичної особи за місцем реєстрації; на підприємстві відсутні основні та виробничі фонди; згідно звіту 1ДФ відсутні наймані працівники; не встановлено факт проведення оплати за отримання послуг по зберіганню ТМЦ на території ВАТ "Горностаївський райагропостач", зокорема, в наданих платіжних дорученнях чітко не визначено призначення платежу, в податкових накладних не зазначено які саме послуги надавались; реалізація ТМЦ та їх попереднє та подальше зберігання здійснюється на території знаходження одного складського приміщення без їх переміщення та вивезення; розрахунки за поставлену продукцію своєчасно не проводяться, про що свідчить дебіторська заборгованість ТОВ "КМК" з ПП "Регіональне агропостачання", яка станом на 01.01.2012р. дорівнювала 754 781,30 грн.

Виходячи із вказаних обставин ДПІ в акті перевірки зроблений висновок, що правочин, укладений у грудні 2011 року між позивачем та ТОВ "КМК", не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемним.

Суд не погоджується з вказаними доводами ДПІ та вважає їх помилковими, виходячи із наступного.

01.12.2011 року між позивачем - ПП "Регіональне агропостачання" (за договором - покупець) та ТОВ "КМК" (за договором -постачальник) було укладено договір № 01/12, згідно умов якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити товар - мінеральні добрива, за цінами, визначеними у рахунку постачальника. За умовами договору товар відвантажується відповідно до усного або письмового замовлення покупця.

На виконання умов зазначеного договору в грудні 2012 року ТОВ "КМК"здійснило передачу позивачу мінеральних добрив в загальній кількості 97,183 т на загальну суму 325539,15 грн., в тому числі ПДВ 54256,53 грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме:

- № 50 від 06.12.2011 року, яка підписана представниками покупця і продавця та засвідчує факт передачі товару в загальній кількості 94,678 т на суму 318031,73 грн., в тому числі ПДВ 53005,29 грн.;

- № 54 від 28.12.2011 року, яка підписана представниками покупця і продавця та засвідчує факт передачі товару в кількості 1,00 т на суму 2991,00 грн., в тому числі ПДВ 498,50 грн.;

-№ 56 від 29.12.2011 року, яка підписана представниками покупця і продавця та засвідчує факт передачі товару в кількості 1,51 т на суму 4516,42 грн., в тому числі ПДВ 752,74 грн.

Щодо розрахунків за вказаним договором, то факт їх здійснення підтверджується наданими позивачем платіжними дорученнями: № 112 від 29.12.2011 року на суму 49000,00 грн., № 113 від 05.01.2012 року на суму 17000,00 грн., № 13000,00 від 16.01.2012 року на суму 13000,00 грн.; №122 від 25.01.2012 року на суму 6000,00 грн.; №125 від 21.02.2012 року на суму 400000,00 грн.; № 126 від 22.02.2012 року на суму 119900,00 грн.; №162 від 28.03.2012 року на суму 198881,30 грн.

Придбання позивачем мінеральних добрив та їх використання у власній господарській діяльності, зокрема при вирощуванні зернових, технічних та інших культур підтверджується наданими до матеріалів справи документами. Так, отримані від постачальників мінеральні добрива позивач накопичував та зберігав у складських приміщеннях ВАТ " Горностаївський райагропостач" згідно умов договору зберігання майна від 01.06.2011 року, що підтверджується актами приймання - передачі на зберігання майна. Факт їх використання в господарській діяльності підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Суд вважає, що надані позивачем первинні документи, на підставі яких здійснювалася господарська операція, які в розумінні ст.70 КАС України, є належними та допустимими доказами, підтверджено реальність господарської операції позивача з безпосереднім постачальниками ТОВ "КМК".

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, які включені до ціни придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.4 Податкового Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно п.201.10 Податкового Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, відповідно до п.201.8 Податкового Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. №969, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Пунктом 5 зазначеного Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у п.2 цього Порядку (яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та які присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

З аналізу вищевказаних положень Податкового Кодексу України вбачається, що єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку є відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Податковий Кодекс не передбачає.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що постачальником - ТОВ "КМК" були оформлені податкові накладні № 1 від 06.12.2011 р., № 5 від 28.12.2011 року та № 7 від 29.12.2011 року, які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України. Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що відповідач не заперечує факт наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, які відображені позивачем у реєстрі отриманих накладних того періоду, в якому були отримані спірні накладні. Крім цього, відповідач не заперечує факт наявності у контрагента позивача права на складання податкових накладних, тобто його реєстрацію у встановленому законодавством порядку у якості платника податку на додану вартість та присвоєння йому індивідуального податкового номеру.

Згідно з додатком 5 Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року, наданої до матеріалів справи, ПП "Регіональне агропостачання" у розділі 2 "Податковий кредит" відображено суму ПДВ 53005,29 грн. та згідно з розділом 2 реєстру виданих та отриманих накладних зазначено податкову накладну від 06.12.2011 року № 1 від ТОВ "КМК" на суму ПДВ 53005,29 грн.

Оскільки податкові накладні ТОВ "КМК", отримані позивачем по факту придбанння мінеральних добрив, відповідають вимогам Податкового Кодексу України, тому позивач правомірно задекларував суму ПДВ 53005,29 грн., яка включена до ціни придбаного товару, до податкового кредиту.

Крім цього, суд зазначає, що системний аналіз вищевказаних правових норм вказує на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом, спірне податкове повідомлення-рішення було винесено ДПІ у зв'язку із відображенням в акті перевірки порушення позивачем вимог ст. 185, ст.198 Податкового Кодексу України щодо формування податкового кредиту від ТОВ "КМК" за наслідками здійснення договору від 01.12.2011 р. № 01/12, який ДПІ визнаний нікчемним згідно висновкі довідки від 15.03.2011 року №5/230-23139717 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ " КМК " щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків у грудні 2011 року» та висновку ГВПМ ДПІ у м. Новій Каховці № 468/07 від 16.03.2012 року.

Податковий орган, зробивши висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

На думку суду, надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різні правові наслідки. Визнавши правочин нікчемним з підстав відсутності його реального виконання або економічного необґрунтування податковий орган обгрунтовує свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Однак, суд не погоджується з вказаною позицією ДПІ, оскільки за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

У тому випадку, якщо податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Аналізуючи зміст акту перевірки позивача на предмет його відповідності вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 (далі - Порядок № 984), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, суд зазначає, що в акті перевірки позивача суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (мінеральних добрив) у власній господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарських операцій між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження у наданих до справи доказах, а наявність належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку спростовує вказаний довід позивача, тому суд доходить висновку про недоведеність факту порушення ПП "Регіональне агропостачання" вимог п.185.1 ст.185, ст. 188, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі зазначених вище обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 662,57 грн.

Керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив :

Позовні вимоги Приватного підприємства "Регіональне агропостачання" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.04.2012 року № 0005212301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66256,61 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 53005,29 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13251,32 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці на користь Приватного підприємства "Регіональне постачання" (ідентифікаційний код 36971088) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 662,57 грн. (шістсот шістдесят дві гривні 57 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1