Рішення

від 21.08.2012 по справі 14/68/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

21 серпня 2012 р. Справа 14/68/2012/5003

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (Вінницька область,Вінницький район, с. Зарванці, вул. Хмельницьке шосе, 1-А; 02139, м.

до : приватного підприємства "Рокус" (23614, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Шпиків, вул. Леніна, 27; м. Вінниця, вул. Скалецького, 7)

про стягнення 44408,35 грн. заборгованості,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Німенко О.І.

Представники:

позивача: Харченко І.В., довіреність №235/Д від 01.07.2011р., паспорт серії АВ 892879 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 07.02.2010 р.;

відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Рокус" заборгованості в сумі 44408 грн. 35 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 25 липня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/68/2012/5003 та призначено до розгляду на 09.08.2012 року.

09.08.2012р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 21.08.2012р. у зв"язку з неявкою представника відповідача та неподанням сторонами витребовуваних доказів.

На визначену дату (21.08.2012 р.) в судове засідання з'явився представник позивача.

Представник позивача позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, витребовуваних документів не надав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений ухвалою суду, яка надсилалась останньому рекомендованою кореспонденцією.

Слід зауважити, що ухвали суду від 09.08.2012р., від 21.08.2012р. відповідачу надіслано поштовою кореспонденцією за адресою, що є ідентичною тій адресі, яка значиться у спеціальному витягу з ЄДРЮОФОП.

В силу вимог ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам або прокурору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Окрім того, при неявці відповідача в судове засідання суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документів. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Окрім того, слід зазначити , що відповідачу було відомо про розгляд справи, що стверджується надісланим останнім в перше судове засідання клопотання про його відкладення. Відтак,він не був позбавлений права самостійно дізнатися про наступне судове засідання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

За період з 22.07.2011р. по 22.09.2011р. будівельно-господарським гіпермаркетом товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" відповідно до рахунків-фактур 0005763 від 29.07.2011р., 0005764 від 29.07.2011р., 0005765 від 29.07.2011р., 0005767 від 29.07.2011р., 0005876 від 02.08.2011р., 0006040 від 08.08.2011р., 0006756 від 25.08.2011р., 0006758 від 25.08.2011р., 0006996 від 31.08.2011р., 0007003 від 31.08.2011р., 0007004 від 31.08.2011р., 0007005 від 31.08.2011р., 0007006 від 31.08.2011р., 0007007 від 31.08.2011р., 0007008 від 31.08.2011р., 0007012 від 31.08.2011р., 0007019 від 31.08.2011р., 0007259 від 06.09.2011р., 0007637 від 14.09.2011р., 0008009 від 22.09.2011р., 0008010 від 22.09.2011р. (а.с. 51-72) передано приватному підприємству "Рокус" товар, а саме, будівельні матеріали на суму 84 424 грн. 08 коп.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковими накладними: № VN 0005081 від 29.07.2011р., № VN 0005082 від 29.07.2011р., № VN 0005084 від 29.07.2011р., № VN 0005085 від 29.07.2011р., № VN 0005086 від 29.07.2011р., № VN 0005087 від 29.07.2011р., № VN 0005088 від 29.07.2011р., № VN 0005163 від 02.08.2011р., № VN 0005356 від 08.08.2011р., № VN 0005973 від 25.08.2011р., № VN 0005974 від 25.08.2011р., № VN 0006194 від 31.08.2011р., № VN 0006196 від 31.08.2011р., № VN 0006198 від 31.08.2011р., № VN 0006200 від 31.08.2011р., № VN 0006201 від 31.08.2011р., № VN 0006204 від 31.08.2011р., № VN 0006205 від 31.08.2011р., № VN 0006208 від 31.08.2011р., № VN 0006209 від 31.08.2011р., № VN 0006210 від 31.08.2011р., № VN 0006453 від 06.09.2011р., № VN 0006840 від 14.09.2011р., № VN 0007227 від 22.09.2011р., № VN 0007228 від 22.09.2011р. (а.с. 4-29), а саме підписом уповноважених осіб відповідача, які отримали товар на підставі довіреностей (а.с. 30-36).

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджено підписом повноважного представника відповідача на накладних.

Відповідач розрахунки за поставлений товар провів частково в сумі 41324 грн. 08 коп., що стверджується копією банківської виписки (а.с. 38), поясненнями позивача та іншими матеріалами справи. Решту коштів за отриманий товар в сумі 43100 грн., як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачем перераховано не було. Факт наявності заборгованості підтверджується також підписаним належним чином актом звірки від 26.12.2011р. (а.с. 39).

07.06.2012р. позивачем надіслано на юридичну та фактичну адресу відповідача лист-вимогу №17604 від 07.06.2012р. про погашення заборгованості в сумі 43100 грн. (а.с.41), факт надіслання якого підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення та поштовими квитанціями (а.с. 37). Однак відповіді від відповідача на вказану вимогу позивачем отримано не було.

Непроведення відповідачем остаточних розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище позивачем заявлено вимогу про погашення заборгованості.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 43100 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 963 грн. 55 коп. 3% річних та 344 грн. 80 коп. інфляційних втрат, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов"язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами Договору.

Проводячи перевірку правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за допомогою програми "Ліга Закон", судом виявлено помилки щодо розрахунку інфляційних втрат. З врахуванням виявлених помилок, в стягненні 172 грн. 80 коп. інфляційних втрат суд відмовляє як заявлених безпідставно. Таким чином, в судовому засіданні підтвердження знайшли інфляційні втрати лише на суму 172 грн.

Перевіркою 3% річних судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим зазначені вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.3 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Рокус" (23614, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Шпиків, вул. Леніна, 27; м. Вінниця, вул. Скалецького, 7, код ЄДРПОУ 35494550) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (Вінницька область,Вінницький район, с. Зарванці, вул. Хмельницьке шосе, 1-А; 02139, м. Київ, вул. Братиславська, 11, код ЄДРПОУ 32490244) 43100 грн. (сорок три тисячі сто гривень) основного боргу, 963 грн. 55 коп. (дев"ятсот шістдесят три гривні п"ятдесят п"ять коп.) 3% річних, 172 грн. інфляційних втрат, 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев"ять гривень п"ятдесят копійок) витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 серпня 2012 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (Вінницькій район, с. Зарванці, вул. Хмельницьке шосе, 1-А; 02139, м.

3 - відповідачу (23614, Вінницька область, Тульчинський район, смт. Шпиків, вул. Леніна, 27; м. Вінниця, вул. Скалецького, 7)