Рішення

від 22.08.2012 по справі 5011-67/8928-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/8928-2012 22.08.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВИС Транс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ЄТС Континент» Простягнення 25 344,73 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача:Борисенко В.М. Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИС Транс»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄТС Континент»(далі-відповідач) про стягнення 25 344,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №П30-09-2011 від 30.09.2011 р. надав послуги з організації перевезення вантажу, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 24 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 639,85 грн., 3% річних у розмірі 512,88 грн. та інфляційних збитків у розмірі 192,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.07.2012 р. порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 25.07.2012 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.07.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача. Розгляд справи відкладено до 22.08.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №912766 від 23.07.2012 р., та вказана в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 р. між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) був укладений договір по на перевезення вантажів автомобільним транспортом №П30-09-2011 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору замовник діє на підставі Договору-доручення, від особи та за рахунок коштів третьої сторони, приволікає експедитора для доставки вантажів автомобілями в міжнародних, міських та міжміських сполученнях.

Відповідно до п.п. 1.2.1, 1.2.2 Договору конкретні умови перевезення зазначаються в заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною даного договору на кожну партію вантажу, слідуючого на одному транспортному засобі в міжнародному сполученні, оформлюється товарно-транспортна накладна зразка СМR, яка надається перевізником.

Згідно п. 1.3.2 Договору в заявці зазначаються маршрут руху, найменування вантажу, вага, вид упаковки, кількість місць, характеристика вантажу потребуючі особливі умови, фрахтова ставка, умови оплати, адреса місць. завантаження та розвантаження з замовленням контактних осіб та їх телефонів, адреса проведення митних формальностей, дата та час завантаження, розвантаження вантажу, найменування митного переходу, інші умови.

Положеннями п. 6.1 Договору визначено, що договір набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р.

На підставі Договору між сторонами було укладено договір-заявку №П30-09-11, відповідно до якої позивач зобов'язався організувати перевезення вантажу по маршруту Україна (м. Обухів) -Москва (Росія). Згідно заявки дата початку завантаження 03.10.2012 р., загальна вартість перевезення становить 24 000,00 грн., яка сплачується після розвантаження на протязі 2 днів за копіями СМR.

На виконання умов Договору та договору-заявці, позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Україна (м. Обухів) -Москва (Росія) на загальну суму 24 000,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (CMR) №00445594 та №0331623.

10.10.2011 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт №ВС-0000016 здачі - прийняття робіт, згідно якого позивачем, були надані транспортно-експедиційні з міжнародних перевезень у жовтні 2011 р. по маршруту Україна (м. Обухів) -Москва (Росія), а відповідачем прийнято наданні послуги на суму 24 000,00 грн. відповідно рахунку №ВС-0000016 від 10.10.2011 р.

Відповідач грошове зобов'язання за договором та договором-заявкою по оплаті наданих послуг на суму 24 000,00 грн. не виконав

15.03.2012 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості (надалі -Договір №2).

Відповідно до п. 1.1 Договору №2 позивач надає відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості, що утворилася станом на 15.03.2012 р. на суму 24 000,00 грн., на термін з 15.03.2012 р. до 15.05.2012 р.

Згідно п. 2.3 Договору №2 відповідач зобов'язується забезпечити своєчасне погашення боргу згідно з умовами, визначеними Договором №2 та Додатком №1.

Додатком №1 до Договору №2 сторони погодили, що відповідач зобов'язаний виконати грошове зобов'язання шляхом внесення платежів у розмірі 6 000,00 грн. 15.04.2012 р., 20.04.2012 р., 30.04.2012 р. та 15.05.2012 р.

Пунктом 3.1 Договору №2 встановлено, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором боржнику нараховується пеня в розмірі Подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу.

Положеннями п. 4.1 Договору №2 визначено, що договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 16.05.2012 р.

Претензією вих. №001 від 25.05.2012 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за Договором №2 у розмірі 24 000,00 грн., пені у розмірі 279,00 грн. та 3% річних у розмірі 449,75 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім цього, позивач зазначив, що у разі невиконання заявлених у цій претензії вимог до 25.06.2012 р. останній звернеться із позовом до суду.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором №2, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 24 000,00 грн. та підстави нарахування штрафних санкцій.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 1.1 Договору №2 сторони дійшли згоди надати відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості, що утворилася станом на 15.03.2012 р. на суму 24 000,00 грн., на термін з 15.03.2012 р. до 15.05.2012 р.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком №1 до Договору №2 сторони погодили, що відповідач зобов'язаний виконати грошове зобов'язання шляхом внесення платежів у розмірі 6 000,00 грн. 15.04.2012 р., 20.04.2012 р., 30.04.2012 р. та 15.05.2012 р.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи Додатку №1 строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 24 000,00 грн. на підставі Договору про реструктуризацію заборгованості від 15.03.2012 р., доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 639,85 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, нарахованої за прострочення платежів визначених у додатку №1 до Договору №2, у загальний період з 15.04.2012 р. по 02.07.2012 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Пунктом 3.1 Договору №2 встановлено, що у разі несвоєчасного внесення плати за договором боржнику нараховується пеня в розмірі Подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, але не більше ніж 100 відсотків загальної суми боргу.

За перерахунком суду з урахування м наданого позивачем розрахунку пені, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих транспортно-експедиційних послуг, становить 644,27 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 512,88 грн. та інфляційні збитки у сумі 192,00 грн., які нараховані за період з 01.11.2012 р. по 30.06.2012 р. від суми не сплаченого боргу -24 000,00 грн. на підставі заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №П30-09-2011 від 30.09.2011 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що на підставу для стягнення з відповідача заборгованості позивач у позові посилається на Договір №2, яким передбачено реструктуризацію боргу, а отже і нарахування штрафних санкцій є правомірним з моменту виникнення у боржника зобов'язання за Договором №2.

Таким чином правомірним є стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків за загальний період з 15.04.2012 р. по 02.07.2012 р. за принципом нарахування, за яким позивач здійснював розрахунок пені у позові.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних збитків з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи визначений Договором строк виникнення у відповідача зобов'язання по внесенню частини заборгованості на підставі Договору №2 у загальний період з 15.04.2011 р. по 02.07.2012 р.

За перерахунком суду розмір інфляційних збитків, що підлягає стягненню з відповідача, становить -144,00 грн., що має невід'ємне значення, а тому суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

На підставі викладеного за перерахунком суду з урахуванням наданого позивачем розрахунку та встановлених судом періодів, розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором №2, що підлягає стягненню з відповідача, становить 131,18 грн.

В іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 381,7 грн. необхідно відмовити, оскільки вони обраховані за більший період.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача про заборгованості у розмірі 24 000,00 грн., пені у розмірі 639,85 грн. та 3% річних у розмірі 131,18 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄТС Континент»(02121, м. Київ, вул. Колекторна, 3, код ЄДРПОУ 37745872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИС Транс»(14026, м. Ченігів, вул. Красносельського, 27/16, код ЄДРПОУ 37632746) 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. -основного боргу, пеню у розмірі 639 (шістсот тридцять дев'ять) грн. 85 коп., 131 (сто тридцять одна) грн. 18 коп. -3% річних та 1 573 (одну тисячу п'ятсот сімдесят три) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 22.08.2012 р.